3. Концепти "дефектної" та "вбудованої" демократії у структурі порівняльного політологічного знання

Велика кількість країн, котрі визначені як електоральні демократії, зовсім не є ліберальними демократіями.

А. Каратницький й Л. Даймонд: шкала на основі втілення громадянських прав для визначення типу демократії:

1). режим, який за показником отримує 1-2 бали, оцінюється як ліберальна демократія;

2). режим, який за показником отримує 2,5-3 бали, повинен бути оцінений як напівліберальна демократія;

3). режим, що за показником отримує 3,5 і більше балів, позиціонується як ілліберальна демократія.

Задля дефініювання "вбудованих демократій" використано ідею часткових режимів, (С. Шмідт):

1. частковий режим "1" – електоральний режим (доступ до влади, здійснення виборцями санкцій до обраних представників, вертикальна підзвітність);

2. частковий режим "2" – політична участь (політичні права оцінюються як передумови виборів, право політичної комунікації, право на свободу думки та висловлювання);

3. частковий режим "3" – громадянські права й свободи (верховенство права, незалежна судова система);

4. частковий режим "4" – розподіл влади і горизонтальна підзвітність (баланси та перевірки між гілками влади, незалежна та ефективна судова система по відношення до виконавчої і законодавчої гілок влади);

5. частковий режим "5" – владна впливовість обраних посадовців (відсутність неконституційних повноважень у всіх сферах політичного процесу).

В. Меркель зазначає, що концепт включеної демократії наслідує ідею про те, що стабільні конституційні демократії "включаються" двома шляхами:

1. по-перше, внутрішньо – специфічна взаємозалежність/незалежність різних часткових режимів демократії забезпечує своє нормативне та функціональне існування;

2. по-друге, зовнішньо – часткові режими вбудовані в сфери створення сприятливих умов задля демократії, що захищає її від зовнішніх і внутрішніх потрясінь та дестабілізуючих тенденцій.

Якщо політичний режим включає всі п’ять часткових режимів, то слід говорити про те, що він є вбудованою ліберальною демократією; якщо не включає всіх часткових режимів – то вбудованою дефектною демократією.

В. Меркель зазначає, що якщо хоча б один з часткових режимів вбудованої демократії "пошкоджений" таким чином, що це змінює сумарну логіку конституційної демократії, то не існує підстав говорити про недоторканість вбудованої демократії. З огляду на те, який із часткових режимів "пошкоджено", ми можемо говорити про тип дефектності демократії.

Базові типи дефектних демократій:

1). ексклюзивна демократія (один/кілька сегментів дорослого населення тієї або іншої країни виключені від громадянських та політичних прав й свобод)

2). доменна демократія (в певних сегмантах політичного процесу превалюють "вето-повноваження" над повноваженнями обраних посадовців)

3). ілліберальна демократія (особистісні права не створені або частково не виконуються, де відсутній принцип верховенства права)

4). делегативна демократія (контроль законодавчої та судової влади над виконавчою владою є лімітованим)

Фактори впливу на утворення "дефектної демократії".

• структурні пояснення: історична спадщина; недемократична, авторитарна політична культура; ракурс неопатримоніального правління.

• "орієнтовані на суб’єкта/актора" підходи. недемократична поведінка суб’єктів або акторів політики, які не можуть (або ж не хочуть) поважати демократичні ідеали й принципи.

• інституційний дефіцит. "Неправильні" чи несприятливі інститути., які створені протягом перехідного періоду та закріплені в конституціях, можуть призводити до нестабільності політичного режиму та всієї системи.

Причини розвитку окремих політій як дефектних демократій:

1). напрям/шлях модернізації

2). рівень модернізації

3). економічні тенденції

4). тип соціального капіталу

5). розвиток громадянського суспільства

6). особливості процесу державного будівництва

7). тип попереднього

8). модель політичного транзиту

9). розвиток політичних інститутів

10). контекст регіонального та міжнародного розвитку

Сценарії розвитку дефектних демократій:

- Перший (регресивний) сценарій передбачає концентрацію політичних повноважень в руках виконавчої влади на підставі нанесення збитків принципам верховенства права, внаслідок чого відбувається "інформалізація" усіх політичних процедур та рішень.

- Другий (стабілізаційний) сценарій передбачає надання переваги дефектам демократії, а не відкритому авторитаризму, внаслідок чого для системи забезпечується відносна стабільність еліти.

- Третій (прогресивний) сценарій передбачає, що неформальні демократичні ракурси витісняються формальними. Як наслідок зростає резистентність до неформальних процедур і рішень, а сама демократія має все більше рис конституційної.