6. Економічна свобода: кількісні виміри порівняльного політологічного аналізу

Розрізнення поміж політичною та економічною свободою. Економічна свобода –головний підхід щодо трактування економічної свободи був зароджений у межах класичної ліберальної та лібертаріанської традиції й вчення з приводу вільного ринку, приватної власності. Інший вагомий наголос зроблено у теорії економічного добробуту (економіки добробуту), де наголос було зроблено на вивченні й означенні індивідуального вибору.

Політична свобода (відома як політична автономія чи політична організація) Ліве крило у політичній філософії, в цілому, пов'язує поняття свободи із позитивними вольностями/свободами .

Р. Каплан і Н. Ресчер, а теж А. Льюіс зазначають, що політичні, а також громадянські свободи були розширені одночасно з розвитком ринкової економіки – тому існують емпіричні докази того, що економічна та політична свобода поміж собою пов’язані.

7. "Економічна свобода у світі" інститутів катона та фрейзера

"Економічна свобода у світі", що розроблена/проводиться інститутами Катона і Фрейзера.

Аналізує стійкість економічних інститутів та політичного процесу в 141 країні світу .

Метою проекту є вимірювання рівня економічної свободи, критеріями якої називають свободу особистого вибору, добровільний обмін, вільну конкуренцію та безпеку приватної власності. 50 показників об'єднаних у п'ять груп: 1). розмір держави (чи політичної системи); 2). правове середовище і захист прав власності; 3). доступ до "надійних" грошей; 4). свобода міжнародної торгівлі; 5). регулювання кредитної політики, трудових відносин і підприємницької діяльності. Кожен по 10 балів. Вільні економічно країни: Гонконг (9,01), Сінгапур (8,68),Нова Зеландія (8,20), Швейцарія (8,03.Найнижчий рівень: Зімбабве (4,08), М'янма (4,16).

Найбільше економічно вільні країни (на 2009 р.) – це Литва, Естонія, Словаччина, Угорщина; найменше економічно вільні країни – це Україна, Боснія й Герцеговина, Молдова;

8. "Індекс економічної свободи" фонду "спадщина"

Індекс економічної свободи – серія 10 економічних показників, які створено фондом "Спадщина" й "The Wall Street Journal". Її (серії) заявлена ​​мета – виміряти ступінь економічної свободи в країнах світу.

Десять чинників економічної свободи: 1). свобода бізнесу; 2). свобода торгівлі; 3). валютна свобода; 4). розмір витрат уряду; 5). фіскальна свобода – свобода податкового тягаря із боку держави; 6). права власності; 7). інвестиційна свобода; 8). фінансова свобода; 9). свобода від корупції; 10). свобода праці .

Кожна із 10 свобод оцінюється за шкалою від 0 до 100, де 100 становить собою максимальну свободу, а 0 – відсутність свободи. 100 балів позначає економічне середовище чи політію, які найбільшою мірою сприяють для розвитку економічної свободи.

В 2012 р. десять індикаторів економічної свободи об’єднано задля кращого розуміння порівняльного аналізу в чотири групи: 1. верховенство права (це права власності, свобода від корупції); 2. обмеженість уряду (фіскальна свобода, урядові витрати); 3. регуляторна ефективність (свобода бізнесу, праці, валютна свобода); 4. відкриті ринки (свобода торгівлі, інвестиційна та фінансова свобода). Кожний з чотирьох згрупованих індикаторів теж оцінювався за шкалою від 0 до 100 балів.

Вільні – Гонконг, Сінгапур, Австралія. Переважно вільні – Канада, Чилі. Помірно – Уругвай, Чехія. Переважно не вільні – Італія, Туніс. Невільні – Лівія, Куба.