- •Додаток
- •Свобода преси та лібертаріанські свободи: кількісні виміри порівняльного політологічного аналізу
- •"Індекс свободи преси" організації "репортери без меж"(щорічний проект)
- •Проекти організації "freedom house"
- •Проекти організації "the free existence"
- •Економічна свобода: кількісні виміри порівняльного політологічного аналізу
- •"Економічна свобода у світі" інститутів катона та фрейзера
- •"Індекс економічної свободи" фонду "спадщина"
- •Світовий огляд економічної свободи "freedom house"
- •2.2.2. Закон кубічного кореня
- •2.2.3. Закон Дюверже
- •2.2.4. Принцип розміру в теорії коаліцій
- •2.2.5. Теорема серединного виборця
- •2.2.6. Теорія централізації та децентралізації.
- •2.2.7. Залізний закон олігархії (застосування щодо партій)
- •2.2.8. Гіпотеза "всеохоплення"
- •2.2.9. Економічний електоральний цикл
- •2.2.10. Закон Вагнера
- •Теорія "початкового розташування"
- •"Вирва причинності".
- •"Дилема в’язня".
- •"Ефект фургона з оркестром" і "ефект невдахи".
- •Закон Тінгстена.
- •(Теорія неадекватна скоротила як могла)Теорія перехресного тиску.
- •Ф. Катрайт будував індекс політичної демократії
- •Д. Нейбауер індекс демократичної дії
- •Т. Ванханен індекс демократизації
- •К. Боллен індекс політичної демократії
- •Рівня демократії ініціював е. Мюллер
- •Індексу демократизації р. Гастіл.
- •К. Херпфер, котрий "новий індекс демократизації".
- •Рівнів розвитку демократії та класифікації політичних режимів запропонували с. Майнверінг, д. Брінкс та а. Перез-Лінан
- •Демократичності розвитку х. Чейбубом, Дж. Ганді і Дж. Вріландом
- •Розрахунку і порівняльного аналізу політичної демократії м. Коппеджем, а. Альварезом та к. Малдонадо. Мультипарадигмальний підхід
- •Дж. Геррінг, м. Коппедж, й. Елкіт багатовимірний, багаторівневий та історичний підхід стосовно порівняльного аналізу політичної демократії.
- •Ч. Боікса, м. Міллера та с. Розато. Порівняльного аналізу політичних режимів
- •3.1. Проекти "політія"
- •Проекти тату ванханена (гельсінського університету)
- •3.3. Громадянські права і політичні свободи "freedom house"
- •Індекси проекту "ліберальні інститути" центру вивчення демократичного управління
- •Тема 4 - концептуалізація та диференціація
- •Концепт "гібридного режиму": компаративна політологічна операціоналізація
- •Концепти "дефектної" та "вбудованої" демократії у структурі порівняльного політологічного знання
- •Концепт "консолідованості" та "консолідації" в порівняльному аналізі демократії та демократизації
- •Концептуалізація ефективної демократії та ефективності демократизації
- •Додаток
- •2. Неоінституціоналізм
- •3. Політична інституціоналізація:
Економічна свобода: кількісні виміри порівняльного політологічного аналізу
Розрізнення поміж політичною та економічною свободою. Економічна свобода –головний підхід щодо трактування економічної свободи був зароджений у межах класичної ліберальної та лібертаріанської традиції й вчення з приводу вільного ринку, приватної власності. Інший вагомий наголос зроблено у теорії економічного добробуту (економіки добробуту), де наголос було зроблено на вивченні й означенні індивідуального вибору.
Політична свобода (відома як політична автономія чи політична організація) Ліве крило у політичній філософії, в цілому, пов'язує поняття свободи із позитивними вольностями/свободами .
Р. Каплан і Н. Ресчер, а теж А. Льюіс зазначають, що політичні, а також громадянські свободи були розширені одночасно з розвитком ринкової економіки – тому існують емпіричні докази того, що економічна та політична свобода поміж собою пов’язані.
"Економічна свобода у світі" інститутів катона та фрейзера
"Економічна свобода у світі", що розроблена/проводиться інститутами Катона і Фрейзера.
Аналізує стійкість економічних інститутів та політичного процесу в 141 країні світу .
Метою проекту є вимірювання рівня економічної свободи, критеріями якої називають свободу особистого вибору, добровільний обмін, вільну конкуренцію та безпеку приватної власності. 50 показників об'єднаних у п'ять груп: 1). розмір держави (чи політичної системи); 2). правове середовище і захист прав власності; 3). доступ до "надійних" грошей; 4). свобода міжнародної торгівлі; 5). регулювання кредитної політики, трудових відносин і підприємницької діяльності. Кожен по 10 балів. Вільні економічно країни: Гонконг (9,01), Сінгапур (8,68),Нова Зеландія (8,20), Швейцарія (8,03.Найнижчий рівень: Зімбабве (4,08), М'янма (4,16).
Найбільше економічно вільні країни (на 2009 р.) – це Литва, Естонія, Словаччина, Угорщина; найменше економічно вільні країни – це Україна, Боснія й Герцеговина, Молдова;
"Індекс економічної свободи" фонду "спадщина"
Індекс економічної свободи – серія 10 економічних показників, які створено фондом "Спадщина" й "The Wall Street Journal". Її (серії) заявлена мета – виміряти ступінь економічної свободи в країнах світу.
Десять чинників економічної свободи: 1). свобода бізнесу; 2). свобода торгівлі; 3). валютна свобода; 4). розмір витрат уряду; 5). фіскальна свобода – свобода податкового тягаря із боку держави; 6). права власності; 7). інвестиційна свобода; 8). фінансова свобода; 9). свобода від корупції; 10). свобода праці .
Кожна із 10 свобод оцінюється за шкалою від 0 до 100, де 100 становить собою максимальну свободу, а 0 – відсутність свободи. 100 балів позначає економічне середовище чи політію, які найбільшою мірою сприяють для розвитку економічної свободи.
В 2012 р. десять індикаторів економічної свободи об’єднано задля кращого розуміння порівняльного аналізу в чотири групи: 1. верховенство права (це права власності, свобода від корупції); 2. обмеженість уряду (фіскальна свобода, урядові витрати); 3. регуляторна ефективність (свобода бізнесу, праці, валютна свобода); 4. відкриті ринки (свобода торгівлі, інвестиційна та фінансова свобода). Кожний з чотирьох згрупованих індикаторів теж оцінювався за шкалою від 0 до 100 балів.
Вільні – Гонконг, Сінгапур, Австралія. Переважно вільні – Канада, Чилі. Помірно – Уругвай, Чехія. Переважно не вільні – Італія, Туніс. Невільні – Лівія, Куба.
