2.2.2. Закон кубічного кореня
К. Стром, а теж Р. Таагапер: якщо дві політичні партії змагаються на виборах в одномандатних виборчих округах, то співвідношення місць, яке завойовано ними, може бути приблизно підраховано за допомогою зведення в куб відношення голосів, відданих за ці дві партії.
Застосовність кубічного закону обмежена двопартійними системами, в яких представники (в парламент, міську раду, будь-які інше виборні збори) обираються в одномандатних виборчих округах.
Наскільки відомо, закон був вперше публічно сформульований британським політиком Джеймсом Паркером Смітом у звіті Королівської комісії по виборчих системах в 1909 р.
Увагу наукової громадськості кубічний закон привернув до себе лиш в 1950-их рр., після того як 7 січня 1950 р. його опис з'явився в журналі "Економіст" ("The Economist"). В класичному вигляді кубічний закон виглядає наступним чином:
де M – це кількість мандатів; V – це кількість відданих голосів; K і L – дві партії.
Кубічний закон передбачає певний перерозподіл виборців у різних виборчих округах. Дж. Сміт вважав, що закон не залежить від розміру відповідних виборчих округів, тобто від числа виборців. При цьому, голосуючі за дві партії виборці не можуть бути розподілені у виборчих округах рівномірно і випадково.
2.2.3. Закон Дюверже
Оригінальне визначення закону Дюверже звучить наступним чином: вплив виборчої системи можемо схематично зобразити так: система виборів в один тур з визначенням простої більшості сприяє розвитку двопартійної системи. Можна, наприклад, визначити систему як двопартійну, якщо дві найбільші партії забезпечують для себе певний високий відсоток (наприклад, 90 відсотків) парламентських мандатів або голосів виборців на виборах. М. Дюверже подібної операціоналізації не проводить. Проте він розглядає безліч факторів, котрі впливають на розвиток партійної системи, – історичні традиції, соціальні та економічні структури, релігійні і географічні лінії розподілу. Дюверже зосереджуючись на потужному незалежному впливі виборчої системи на партійну структуру і систему партій. Він вважає, що електоральна структура впливає на кількість партій, на їх розміри в поєднання, а також на їх представників. У цій статті М. Дюверже намагається виробити більш помірне розуміння "закону", а також шляхів породження виборчими системами дво- і багатопартійних систем
Поняття "двопартійна система" розглядається як таке, що має відношення до виборів на національному рівні. \ двопартійна система розвивається в кожному окремому виборчому окрузі, але при цьому партії можуть відрізнятися в залежності від регіону. Завдяки цій поправці в парламенті, наприклад, поряд з двома може бути представлено чотири рівновеликі партійні угруповання – саме таким чином, ініціальному визначенню двопартійної системи надається нова форма.
2.2.4. Принцип розміру в теорії коаліцій
"законом мінімально-переможних коаліцій: у ситуаціях, подібних до ігор із нульовим результатом, n-ною кількістю гравців і побічними платежами, учасники утворюють коаліції як раз такого розміру, що вони вважають достатнім для перемоги, і не більше. В. Райкер.
В. Райкер стверджує, що партії можна розглядати як коаліції, що прагнуть завоювати лиш мінімум необхідних для перемоги голосів.
гра має нульовий результат і n-ну кількість гравців.
гравці поводяться раціонально. Вони постараються максимально збільшити свій прибуток від перемоги та будуть, як правило, вибирати стратегію або ж поведінку, що забезпечуватиме максимальний виграш;
гравці володіють повною інформацією.
Не допустимі побічні платежі (або ж хабарі).
коаліція перемагає тоді, й тільки тоді, коли вона контролює певний мінімум ресурсів.
жодний гравець не може виграти сам та жодний гравець не може досягнути результату менше задовільного, ніж той, котрий би він зміг отримав, граючи поодинці;
члени коаліції самі визначають її розмір.
чим більше переможна коаліція, тим меншим постає її загальний виграш
переможні коаліції створюються з допомоги розширення протокоаліцій. Протокоаліції – коаліції, що не керують достатніми для перемоги ресурсами.
кожна гра може розглядатися як ізольована, індивідуальна подія.