4. Концепт "консолідованості" та "консолідації" в порівняльному аналізі демократії та демократизації

І. Тітар, підходи до визначення «консолідованої демократії»:

1. "пошук спільного знаменника"

2. поділ на мінімалістські і максималістичні визначення

3. формування так званих актор-орієнтованих, подія-орієнтованих, інституційних ("внутрішніх" і "зовнішніх") визначень консолідації демократії.

Актор-орієнтований підхід концентрується на готовності значущих акторів працювати в межах демократичних правил.

Подія-орієнтований підхід розглядає у якості маркерів консолідації демократії вибори, а також ратифікації конституцій.

"Внутрішній" інституційний підхід наголос робить на ступені інституціоналізаціїю

"Зовнішній" інституційний підхід – на стійкості нових політичних інститутів та на обсязі значущих змін у них. Жодний з підходів не є самодостатнім, оскільки існують каузальні зв'язки між інститутами, акторами, подіями.

І. Тітар: це стабілізація та посилення демократичного режиму.

Демократія є консолідованою: коли постелекторальні та електоральні процедури позбавлені кричущого і навмисного спотворення реальності, спрямованої на систематичну нерепрезентацію певного сегмента думки; коли щодо владного формаційного процесу допускаються всі значущі політичні сили, а задана тенденція є перманентною; коли система влади не піддається впливу "політичних опікунів" та в ній не існують зарезервовані галузі політичного процесу.

Ознаки консолідації демократії:

1. демократична поведінка основних політичних гравців;

2. висока легітимність демократичного політичного режиму;

3. відсутність значущих антидемократичних альтернатив.

І. Тітар: дуалістичну модель демократичної консолідації:

1. У статистичному ракурсі консолідація демократії розглядається як рівновага, яка опирається на три ознаки консолідації.

рівні стійкості стану консолідації демократії:

• дуже високий (збережені всі ознаки консолідації),

• середній (збережені дві ознаки консолідації),

• низький (збережено лише політичну поведінку),

• відсутній (нульовий – авт.)

2. В динамічному ракурсі консолідація демократії розглядається як процес. варіанти консолідації:

- "позитивна та негативна консолідація демократії",

- "консолідація часткових режимів

Напрями консолідації демократії:

1. розширення кола основних політичних гравців, що дотримуються демократичних правил гри;

2. посилення підтримки демократичного режиму з боку населення;

3. ослаблення і маргіналізація антидемократичних альтернатив.

В. Меркель, рівні консолідації:

1. конституційна/інституційна консолідація: відбувається консолідація всієї системи на рівні її головних інституційних параметрів, котрі у своїй сумі становлять макрорівень чи рівень структур.

2. репрезентативна консолідація: через звернення до територіальної та функціональної репрезентації інтерсів – на рівні партій і груп інтересів, які становлять мезорівень колективних акторів;

3. поведінкова консолідація: на підставі неформальної "участі" таких акторів, як армія, поліція, землевласники та представники бізнесу, радикальні групи та рухи, котрі становлять другий мезорівень колективних (неформальних) акторів;

4. консолідація громадянської культури: виникнення громадянської культури як базової соціокультурної субструктури демократії

Консолідованість – це певна "точка незворотності", після проходження якої суспільно-політичний лад країни має мінімальну кількість шансів повернутися до автократії.

Кластери розуміння консолідованої демократії:

1). конституційний порядок, при якому всі політичні актори в державі в якості методу вирішення конфліктів використовують тільки право, процедури та інституції, які створені демократичною системою;

2). соціальне управління, яке нівелює загрозу досягнення цілей шляхом використання наявних ресурсів задля скинення демократичного режиму, поширення насильства;

3). психологічне ставлення й оцінка більшістю населення демократичних інститутів і процедур як найбільш ефективного і адекватного способу соціальної регуляції

Х. Лінц і А. Степан, три кластерні дефіцінії консолідованої демократії:

1. поведінкова дефініція

2. позиційно-установча дефініція

3. конституційна дефініція

В основі ж поняття "консолідована демократія" є процес консолідації якщо не всіх, то більшості соціальних класів, прошарків та груп. Причому, консолідуючою підставою виступає демократія. Ось чому в політичних системах, що досягли рівня консолідованої демократії, демократія має незворотний характер, вона стабільна й здатна до "самореформування".

Б. Макаренко сформулював "мінімалістські параметри консолідованої демократії":

1). у країні повинна скластись і регулярно діяти система виборів усіх рівнів влади, котра грунтується на загальноприйнятих стандартах вільного та чесного волевиявлення;

2). у країні мають бути прецеденти зміни влади через вибори, які не викликали радикальних змін у рисах суспільного ладу;

3). політична сила, котра зазнала поразки у ході демократичних виборів, має зберігати шанси на повернення до влади;

4). правила, котрі визначають порядок обрання влади й повноваження вищих загальнонаціональних владних інститутів, не повинні піддаватися суттєвій корекції впродовж тривалого часового інтервалу;

5). наявність територіальної цілісності держави (ознаки частково модифіковано та скореговано).

Групи країн з приводу успіхів консолідації:

1. консолідовані демократії - Словенії, Чехії, Естонії, Угорщини, Хорватії, Польщі, Литви та

2. напівконсолідовані демократії - Болгарії, Латвії та Румунії,

3. неконсолідовані електоральні демократії - Македонією, Албанією, Україною, Боснією та Герцоговиною, Сербією.

4. напівавторитарні режими, для яких властиві досить демократичні вибори - Молдова та Росія.

5. авторитарний режим - Білорусь.

В. Меркель, "статусний індекс":

1. конституційна демократія (від 8 до 10 балів): Словенія, Чехія, Естонія, Угорщина, Литва, Польща, Словаччина, Хорватія, Болгарія, Латвія, Румунія;

2. дефектна демократія (від 6 до 8 балів; нагадаємо, ніби саме В. Меркель є творцем концепту дефектних демократій): Македонія, Сербія, Чорногорія, Албанія, Україна, Боснія та Герцоговина;

3. дуже дефектна демократія (від 4 до 6 балів): Молдова та Росія;

4. автократичний режим (менше 4 балів): Білорусь.