2. Концепт "гібридного режиму": компаративна політологічна операціоналізація

Л. Даймонд: електоральні демократії як "конституційні системи, в яких парламент і виконавча влада є результатом регулярних, змагальних, багатопартійних виборів із універсальним виборчим правом".

"Свобода у світі": електоральні демократії як багатопартійні змагальні системи з універсальним виборчим правом, а також чесними і змагальними виборами.

Зворотним ракурсом гібридних режимів вважається переважний розвиток у напрямі авторитаризму, який, щоправда, не можна визначити однозначно саме як авторитаризм. Доцільно виокремлювати такі різновиди авторитаризму: "напівавторитаризм", "змагальний авторитаризм", "електоральний авторитаризм", "гегемоністський електоральний авторитаризм", "лібералізована автократія".

Феномен гібридності стосується – електоральних демократій і електоральних автократій.

А. Счедлера: відмінність - з приводу оцінювання свободи, чесності, відкритості та осмисленості (значення) виборів.

Різниця гібридних режимів від змішаних – гібридність трактується як значно ширша дефініїтивна категорія, ніж змішаність. Режими, де існують "посадовці, які регулярно зловживають державними ресурсами, завважають опозиції адекватно висвітлювати інформацію в ЗМІ та переслідують опозиційних кандидатів і їхніх прихильників, а в окремих випадках маніпулюють результатами виборів.

По-перше, гібридний режим завжди є набором неоднозначних інститутів та інституцій, які підтримують аспекти минулого.

По-друге – це своєрідна ідея "корумпованості" попереднього режиму, яка наділена одним чи більше атрибутами характеристик цього режиму, проте не в змозі досягнути інші характеристики, котрі роблять її повністю демократичною чи авторитарною.

Гіпотези походження гібридних режимів:

1). від авторитарного режиму; (ПЕРЕВАЖАЄ)

2). від режиму традиційного типу (традиціоналізму, монархізму, султанізму); 3). від кризи режиму демократії (переважно мінімальної демократії).

(також деколонізація)

Гібридний режим - це набір інститутів, котрі були стійкими близько десяти років, котрим передував авторитаризм, традиційний режим чи навіть мінімальна демократія, і котрі сьогодні характеризується розпадом до обмеженого плюралізму й самостійної участі, за відсутності хоча б одного з чотирьох аспектів мінімальної демократії (Л. Морліно).

Ознака: існування вето-акторів: закордонна влада та сила (при умові втручання у внітрушні справи), авторитарний глава держави/правитель, релігійна ієрархія, економічна олігархія тощо.

Л. Даймонд:

• ліберальні демократії : Чехія, Угорщину, Польщу, Словенію, Словаччину.

• електоральні демократії: Албанію, Македонію, Сербію, Молдову.

• "Неоднозначні" режими: Грузією, Боснією та Герцоговиною, Україною.

• Змагальні електоральні автократії: Вірменія й Росія.

• Гегемоністські електоральні автократії: Азербайджан, Білорусь.

Морліно

Варіації транзиту від гібридного режиму:

1). в напрямі до демократії;

2). в напрямі до автократії;

3). в невизначеному напрямі.

а). у невизначеному напрямі в демократичному контексті;

б). у невизначеному напрямі в автократичному контексті.

Типи політичних режимів:

1). стабільні гібридні режими (понад 15 р. елементів гібридності) – Албанія, Вірменія, Грузія, Македонія, Молдова, Україна;

2). помірно стабільні гібридні режими (до 15р.)

3). гібридні режими, які зміщені в напрямі щодо демократії;

4). гібридні режими, які зміщені в напрямі до автократії

порівняльна картина (щодо проміжку 1992-2008 рр.):

1). найбільшу тривалість (у цілому) демонструють гібридні режими;

2). найтривалішими в Центральній Європі є демократичні режими;

3). найтривалішими в Південно-Східній та Східній Європі є гібридні режими;

4). найтривалішими в Центральній Азії є авторитарні режими.

Причини фактори нестабільності гібридних режимів:

1). наділеність яскраво вираженою тенденцією "зміщення вперед та назад" у межах режимного континууму, який визначений крайнощами демократії та диктатури;

2). явища "політичного дефіциту", котрі проявляються у слабкості держави, економічних показників та надзвичайно високих показниках політичного безладу

3). наділеність гібридних режимів особливістю нездатності досягнення "політичного еквілібрууму".

"захищена демократія" в середовищі політичного режиму існують впливові вето-актори (армія,сильна економічна олігархія або традиційна влада монарха тощо), які сильно впливають на функціонування режиму.

"лімітовану демократію" громадянські права і свободи обмежуються поліцією й іншими формами політичного тиску.

"демократією без держави" поширення всезагальної незаконності, саме за якої держава виявляється нездатною виконувати всі покладені на неї та її інститути/інституції функції (Вірменія, Ефіопія, Кувейт, Марокко, Нігерія).

Причин становлення саме змішаних:

1). історична спадщина;

2). складності визначення нації й укріплення меж держави;

3). вплив міжнародних факторів;

4). вплив переговорної специфіки на послаблення авторитарних режимів.