Спорт як засіб сприяння вихованню, здоров’ю, розвитку і миру

(Резолюція 61/10 Шістдесят першої сесії Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй)

Генеральна Асамблея,

посилаючись на свої резолюції 58/5 від 3 листопада 2003 p., 59/10 від 27 жовтня 2004 р. та 60/9 від 3 листопада 2005 p., своє рішення про­голосити 2005 р. Міжнародним роком спорту і фізичного виховання з метою підвищення ролі спорту як засобу сприяння вихованню, здо­ров’ю, розвитку і миру та на свою резолюцію 60/1 від 16 вересня 2005 p., у якій підкреслюється, що спорт може сприяти розвитку і миру та створенню атмосфери терпимості і взаєморозуміння,

із вдячністю беручи до уваги доповідь Генерального секретаря, що містить план дій, який можна розглядати як початкову, розраховану на три роки, програму роботи з розширення і зміцнення партнерських відносин, програм і проектів зі спорту заради пропаганди миру,

визнаючи велику роль держав-членів і системи Організації Об’єд­наних Націй у сприянні розвитку людського потенціалу за допомогою спорту і фізичного виховання,

визнаючи, що спорт і фізичне виховання можуть створювати умови для виявлення солідарності і співробітництва з. метою сприян­ня терпимості, культурі миру, соціальній рівності, рівності чоловіків і жінок, адекватному задоволенню потреб інвалідів, міжкультурному ді­алогу, соціальній згуртованості та гармонії,

визнаючи також необхідність більш тісної координації зусиль на міжнародному рівні для сприяння ефективній боротьбі з допінгом,

враховуючи необхідність продовження роботи зі створення у рам­ках Організації Об’єднаних Націй спільної основи для утвердження спорту як засобу сприяння вихованню, здоров’ю, розвитку і миру, роз­ширення покладених на робочу групу зі спорту, а також групи ООН з питань комунікації функції! форуму для обговорення питань політики і поширення інформації, що буде визначати спільну стратегію, полі­тику і програми підвищення згуртованості і одночасно сприяти по­ширенню відповідної інформації як у системі ООН, так і серед її партнерів,

посилаючись на "Заклик до дій", ухвалений 6 грудня 2006 р. у Магглінгені (Швейцарія) під час конференції, присвяченій завершенню проведення Міжнародного року спорту і фізичного виховання з метою підвищення ролі спорту як засобу сприяння вихованню, здоров’ю, розвитку і миру, і адресований урядам держав-членів ООН та міжна­родним спортивним організаціям,

беручи до уваги проведення у 2006 р. Глобального саміту лідерів молоді як витравного пункту для досягнення у 2015 році цілей Декла рації тисячоліття, на якому було приділено особливу увагу викорис­танню можливостей спорту у проведенні масових заходів:

1. Високо оцінює призначення відомих спортсменів, що впровад­жують позитивні цінності спорту, бути виразниками ідей та послами доброї волі Організації Об’єднаних Націй;

2. Рекомендує розширити співробітництво з Міжнародним олім­пійським комітетом, Міжнародним параолімпійським комітетом, спор­тивними організаціями та іншими партнерами у світі спорту;

3. Пропонує державам-членам, організаціям системи ООН, включаючи керівні органи закладів ООН, організаціям, пов’язаним зі спортом, засобам масової інформації, громадянському суспільству та приватному сектору співпрацювати для сприяння підвищенню рівня інформованості та активізації дій в інтересах збереження ми­ру і забезпечення швидкого досягнення цілей, сформульованих у Декларації тисячоліття, шляхом ініціатив, пов’язаних зі спортом, та сприяти включенню питання про спорт як засіб сприяння миру до порядку денного за допомогою втілення наступних положень, роз­роблених на базі плану дій, включеного до доповіді Генерального секретаря:

а) продовжити роботу зі створення глобальної основи для форму­вання спільного уявлення, визначення пріоритетів та продовження агітаційної діяльності з метою заохочення та інтеграції стратегій вико­ристання спорту на благо розвитку і миру;

б) заохочувати і підтримувати інтеграцію і включення програм ви­користання спорту на благо розвитку і миру до планів і програм у сфе­рі розвитку;

в) заохочувати використання на всіх рівнях на добровільній основі інноваційних механізмів фінансування та багатосторонніх домовленос­тей, включаючи залучення спортивних організацій, громадянського суспільства, спортсменів та приватного сектору;

г) заохочувати використання спільних, заснованих на загально­прийнятих стандартах, механізмів, показників та еталонів у сфері оцінки і спостереження;

4. Пропонує урядам та міжнародним спортивним організаціям нада­вати допомогу країнам, що розвиваються, особливо найменш розвину­тим з них, в їхніх зусиллях щодо зміцнення потенціалу у сфері спорту та фізичного виховання, шляхом передачі їм досвіду та передових практичних методів, а також шляхом надання фінансових і матеріаль­но-технічних ресурсів для реалізації спортивних програм;

5. Рекомендує державам-членам ратифікувати Міжнародну кон­венцію проти застосування допінгу у спорті;

6. Рекомендує Генеральному секретарю зберегти посаду Спеціаль­ного радника з питань спорту як засобу розвитку і миру та підготувати вказівки для майбутнього інституційного оформлення питання спорту у системі ООН;

7. Пропонує державам-членам робити добровільні внески для забезпечення адекватного здійснення і продовження діяльності Бюро з питань спорту як засобу розвитку і миру у Женеві та Нью-Йорку;

8. Просить Генерального секретаря подати Генеральній Асамблеї на її шістдесят другій сесії за пунктом порядку денного «Спорт на благо миру і розвитку» доповідь про впровадження даної резолюції та про досягнутий на національному, регіональному та міжнародному рівнях прогрес у сприянні здійсненню стратегій і застосуванню передових практичних методів у сфері спорту як засобу розвитку і миру.

48-ме пленарне засідання

3 листопада 2006 р.