Кодекс спортивної етики

(Ухвалений Комітетом Міністрів Ради Європи 24 вересня 1992 р. на 480-й зустрічі представників Міністрів та змінено на їх 752-й зустрічі 16 травня 2001 р.)

Чесна гра — шлях до перемоги

Чесна гра — важлива частина успішного просування, розвитку та залучення людей до спорту. Від принципів чесної гри отримають пе­реваги як окремі особи, так і спортивні організації і суспільство в ці­лому. Ми всі зобов’язані сприяти утвердженню принципів чесної гри — шляху до перемоги.

ЦІЛІ

Основний принцип Кодексу спортивної етики полягає в тому, що етичні норми, які визначають чесну гру, є невід’ємними елементами будь-якої спортивної активності, спортивної політики та менеджменту і мають бути застосовані у спорті усіх рівнів, включаючи його рекреа­ційні та змагальні аспекти.

Кодекс пропонує формулювання етичних настанов, які допомо­жуть боротися з викликами сучасного суспільства, що нівелюють тра­диційні основи спорту, які ґрунтуються на принципах чесної гри та добровільного руху.

Найбільша увага концентрується на популяризації принципів чес­ної гри серед дітей та молоді, оскільки діти і молодь сьогодні — це спортсмени та спортивні зірки майбутнього. Кодекс також призначений для тих інституцій і дорослих осіб, які мають прямий або опосередкова­ний вплив на залучення і заняття спортом серед молоді.

Кодекс також містить принципи, що стосуються прав дітей і мо­лоді на заняття спортом та положення про відповідальність, яка по­кладається на спортивні організації та дорослих відносно поваги до цих прав та забезпечення чесності і справедливості.

ВИЗНАЧЕННЯ ЧЕСНОЇ ГРИ

Чесна гра — це більше ніж просто гра за правилами. Вона включає принципи дружби, поваги до інших та духу чесних змагань. Чесна гра — це спосіб мислення, а не тільки поведінки. Вона передбачає боротьбу з обманом, допінгом, насильством (фізичним та словесним), сексуаль­ними домаганнями до дітей, молоді та жінок, експлуатацією, нерівни­ми можливостями, надмірною комерціалізацією і корупцією.

Чесна гра є позитивною концепцією. Спорт є соціальною і культур­ною діяльністю, яка за умов дотримання чесних принципів, збагачує сус­пільство та сприяє дружбі між народами. Спорт є також індивідуальною діяльністю, яка за умов дотримання чесних принципів, дає можливість для самопізнання, самовираження та самореалізації особистості; влас­них досягнень, підвищення майстерності, демонстрації здібностей; спілкування, розваг, здоров’я та благополуччя. Спорт сприяє інтеграції та відповідальності у суспільстві через мережу клубів, у яких працюють добровольці. Крім того, почуття відповідальності та залучення до спіль­них справ може сприяти становленню екологічного світогляду.

Відповідальність за дотримання принципу чесної гри

Залучення дітей і молоді до занять спортом відбувається у широ­кому соціальному середовищі. Суспільство та спорт тільки виграють від того, що принципи чесної гри перемістяться з периферії, де вони зараз знаходяться, до центральної позиції. Принципи чесно гри мають бути найвищим пріоритетом для всіх, хто прямо чи опосередковано займається руховою активністю дітей та молоді. Це включає:

• урядові структури на всіх рівнях, а також агентства, що співпра­цюють з урядом. Вони залучені до системи освіти та мають особливу відповідальність;

• спортивні організації та ті, що мають відношення до спорту, включаючи спортивні федерації та керівні органи; Асоціації фізичної освіти, тренерські агенції та інститути, медичні й фармакологічні пра­цівники і ЗМІ. Комерційні установи, включаючи виробників спортив­них товарів, маркетингові агенції, що теж мають зробити всій внесок у ствердження принципів чесної гри;

• окремі особи, зокрема батьки, тренери, вчителі, судді, функціо­нери, спортивні керівники, адміністратори, журналісти, лікарі та фар­мацевти; а також відомі спортсмени; особи, які працюють у сфері спорту на добровільних або професійних засадах; а також глядачі спортивних подій.

Кожній з цих інституцій та окремим особам належить відповідаль­на роль. Кодекс спортивної етики звертається до них. Він буде діяти ефективно лише за умови, якщо всі, хто має відношення до спорту, візьме свою відповідальність, визначену Кодексом.

Уряди

Уряди зобов’язані:

• сприяти запровадженню високих етичних стандартів у всіх сус­пільних сферах, що мають відношення до спорту;

• заохочувати і підтримувати організації та осіб, які демонструють високі етичні принципі у своїй спортивні роботі;

• сприяти тому, щоб принципи чесної гри стали центральною частиною програм спортивної освіти;

• підтримувати ініціативи щодо утвердження принципів чесної гри у спорті, особливо серед молоді, та заохочувати організації до на­дання цим принципам пріоритетного значення;

• сприяти проведенню досліджень як державних, так і міжнарод­них, які б удосконалювали наше розуміння особливостей того середовища, що оточує молодь, яка займається спортом, та можливостей утвердження принципів чесної гри.

Спортивні організації

Спортивні організації, а також ті, що мають відношення до спорту зобов’язані:

Щодо створення належних умов для впровадження принципів чесної гри

• видавати чіткі вказівки стосовно того, що вважається етичним або неетичним, та забезпечувати необхідні санкції за порушення етичних норм на всіх рівнях;

• приймати всі рішення тільки відповідно до Кодексу етики для відповідного виду спорту, який відображає положення Європейського кодексу;

• поширювати знання про принципи чесної гри у межах своєї сфери відповідальності шляхом проведення відповідних кампаній, ос­вітніх та інших заходів. Необхідно також проводити моніторинг та оці­нювати дієвість таких кампаній;

• створювати систему винагород за дотримання етичної поведінки, щоб вона цінувалася так само як і спортивні досягнення;

• допомагати ЗМІ у популяризації етичної поведінки; Щодо роботи з молоддю

• забезпечувати задоволення особливих потреб дітей і молоді під час змагань, а також сприяти поступовому зростанню їхніх спортив­них досягнень;

• підтримувати зміни правил з метою дотримання інтересів не­повнолітніх та більше уваги приділяти дотриманню етики, ніж досяг­ненню успіхів;

• захищати інтереси дітей, молоді і жінок, не допускати випадків сексуального насильства до них, запобігати експлуатації дітей, особ­ливо тих, хто демонструє швидкий розвиток;

• забезпечувати необхідний професійний рівень тих, хто займа­ється викладанням і тренуванням дітей, вони мають розуміти біологіч­ні та психологічні чинники, пов’язані з розвитком дитини.

Окремі особи

Особи зобов’язані: Особиста поведінка

• поводитися таким чином, щоб бути гарним прикладом для дітей і молоді; у жодному випадку не схвалювати, не демонструвати та не за­кликати інших до порушення етики та засуджувати неналежну поведінку;

• бути певними, що власний рівень кваліфікації відповідає потре­бам дитини, яка активно розвивається;

Працюючи з молоддю

• вважати здоров’я, безпеку і благополуччя дитини чи молодого спортсмена найголовнішим пріоритетом, що має перевагу над мірку­ваннями досягнень, репутації школи, клубу, тренера чи батьків;

• сприяти тому, щоб спорт навчав дитину цінностям рухової ак­тивності протягом усього життя;

• не ставитися до дітей просто як до маленьких дорослих, а ро­зуміти психічні та фізіологічні зміни, які з ними відбуваються, коли вони дорослішають, та як ці зміни можуть вплинути на заняття спор­том;

• вважати задоволення від занять спортом пріоритетним та ніко­ли не чинити тиску на дитину стосовно її вибору у спортивній актив­ності;

• проявляти однакову зацікавленість до занять з талановитими та не талановитими дітьми та відзначати особисті успіхи так само, як і успіхи на змаганнях;

• заохочувати дітей винаходити власні ігри з власними правилами, грати роль тренера, функціонера і судді; придумувати власні нагороди і санкції за етичну чи неетичну поведінку; відчувати власну відпові­дальність за свої вчинки;

• надавати дітям, молоді та їхнім сім’ям вичерпну інформацію про потенційні ризики та переваги досягнення значних успіхів у спорті.