12.9. Визначення показників огляду-конкурсу

Опираючись на основні напрямки діяльності первинних фізкультурних організацій і принципи, відповідно до яких повинен проводитися огляд-конкурс, виділимо 4 групи показників:

• показники, які характеризують стан фізкультурно-оздоровчої роботи (кількість тих, хто займається фізичною культурою, показники зниження захворюваності та ін.);

• показники, які характеризують стан навчально-спортивної роботи (число підготовлених спортсменів масових і вищих розрядів, призерів офіційних першостей, кількість установлених рекордів, зайняті на спартакіаді місця й ін.);

• показники виховної та агітаційно-пропагандистської роботи. У цю групу можна також включити показники роботи з фізкультурними кадрами (число підготовлених і діючих громадських інструкторів, тренерів, суддів, кількість проведених лекцій, підготовлених стендів, випущених стінгазет та ін.);

• показники фінансово-господарської діяльності колективу (будівництво спортивних споруд, доріжок здоров’я, організація спортивно-оздоровчого табору і т.д.).

У кожній конкретній фізкультурній організації кількість показників може бути розширено. Так, може враховуватися охоплення лікувально-профілактичними процедурами, робота виробничого колективу фізкультури за місцем проживання, надання шефської допомоги й ін. Головне, щоб ці показники були конкретними і могли бути порівнянні.

13. Центр фізичного здоров’я на селення «спорт для всіх»

13.1. Державна політика стосовно збереження здоров’ я населення та «Спорт для всіх» в Україні.

2. . Міжнародний рух «Спорт для всіх».

3. Діяльність міжнародних організацій з підтримки « Спорту для всіх»:

• Організація Об’єднаних Націй (ООН);

• Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО);

• Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ);

• Рада Європи;

• Європейський Союз;

• Міжнародний олімпійський комітет;

• Міжнародна асоціація спорту для всіх;

• Міжнародна федерація спорту для всіх.

2. «Спорт для всіх» в країнах із високим рівнем охоплення населення організованою руховою активністю.

5. Стан, проблеми та перспективи розвитку фізичної культури і спорту в Україні

6. Стратегічний план розвитку обласного центру фізичного здоров’я населення «Спорт для всіх» на 2009 – 2014 роки.

1. Державна політика стосовно збереження здоров’я населення та «Спорт для всіх» в Україні.

Однією з головних причин сучасної демографічної кри­зи в Україні є недосконалість державної політики стосовно збереження здоров’я пересічних громадян. Серед комплексу проблем у цій сфері особливо критична ситуація щодо загальної смертності населення у працездатному віці: у чо­ловіків в Україні цей показник у п’ять разів вищий, ніж, у провідних країнах Європи, а у жінок — утричі.

Передовий світовий досвід свідчить, що намагання вирі­шити цю проблему традиційним шляхом безперспективні. В численних наукових дослідженнях переконливо показано, що стосовно запобігання неінфекційних захворювань, які прогресують в Україні, всі можливості лікувальної медицини в п’ять-шість разів поступаються за ефективністю чинникам здорового способу життя. Це передусім стосується серцево-судинних захворювань, які становлять 60 % випадків перед­часної смерті наших співгромадян.

Ефективним засобом формування здорового способу життя є спорт для всіх. За останні 30 років у ряді провідних країн завдяки державній політиці, спрямованій на створен­ня умов для широкого впровадження у повсякденне життя різних форм рухової активності в органічному поєднанні із раціональним харчуванням, боротьбою проти шкідливих звичок та поліпшенням екологічного середовища, смертність людей молодого та середнього віку скоротилася у кілька ра­зів, середня тривалість життя збільшилася на 10—20 років, різко зросла життєздатність населення.

1 вересня 1998 року Указом Президента України була затверджена Цільова комплексна програма «Фізичне виховання – здоров’я нації». У програмі серед інших кроків спрямованих на покращення здоров’я населення в Україні було передбачено створення центрів фізичного здоров’я населення « Спорт для всіх».

Всеукраїнський центр фізичного здоров’я населення «Спорт для всіх» був створений відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №49 від 18 січня 2003 року та наказу Держкомспорту України № 1366 від 29 травня 2003 року.

Центр є державною бюджетною організацією, що належить до сфери управління Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту та діє з метою створення сприятливих умов для реалізації права громадян на заняття фізичною культурою і спортом, а також задоволення їх потреб в оздоровчих послугах за місцем проживання та в місцях масового відпочинку населення.

Основними завданнями центру є:

• залучення широких верств населення до регулярних оздоровчих занять, надання фізкультурно-спортивних послуг, поєднання масових та індивідуальних форм організації фізкультурно-спортивної роботи за місцем проживання та в місцях масового відпочинку населення;

• формування у громадян потреб рухової активності та створення умов для їх задоволення;

• просвітницька робота з питань оздоровлення населення засобами фізичної культури та спорту;

• організація та проведення змагань, конкурсів, показових виступів, фестивалів, спортивних свят та інших заходів за місцем проживання та в місцях масового відпочинку населення;

• облаштування та утримання фізкультурно-оздоровчих і спортивних споруд за місцем проживання та в місцях масового відпочинку населення.

Проте, оскільки Україні формування системи спорту для всіх розпоча­лось лише кілька років тому шляхом удосконалення так званого "масового спорту", який тривалий час був орієнто­ваний на інтереси держави (забезпечення високопродуктивної трудової діяльності та обороноздатності), а не на інтереси конкретної людини (збереження здоров’я, профілактика за­хворювань та активне дозвілля), то і на даний час ще провідною залишається ав­торитарна модель розвитку зазначеного напряму спортивної практики: ігноруються інтереси, здібності, соціальні дифе­ренціації співгромадян; недооцінюється роль особистості; використовуються примус і залякування; перевага надається шаблонному змісту роботи; система моніторингу фізичної підготовленості орієнтована на використання тестів із мак­симальними навантаженнями на організм людини і викли­кає у багатьох випадках відразу до організованої рухової активності; недооцінюється агітаційно-пропагандистська робота засобів масової інформації у популяризації різних форм рухової активності; спостерігається штучне піднесення вчителя, викладача та інструктора над учасниками спортив­них занять, застосування до них авторитарного тиску.

У результаті за рівнем залучення громадян до органі­зованої рухової активності Україна в декілька разів посту­пається Фінляндії, Японії, Канаді, Франції, Німеччині та іншим державам. Низький рівень охоплення населення спортом для всіх, високі показники поширення тютюноку­ріння (43 % дорослого населення) та зловживання алкоголь­ними напоями, нераціональне харчування зумовлюють одні з найвищих у Європі темпи зростання смертності, що є сер­йозною проблемою гуманітарної безпеки держави. За свід­ченням демографів, якщо ситуація не зміниться — то до 2050 р. в Україні буде проживати лише 35 млн осіб.

У Національній доктрині розвитку фізичної культури і спорту, зазначається, що масовий спорт (спорт для всіх) є важливою складовою збереження здоров’я, всебічного гармонійного розвитку та самореалізації особистості, профі­лактики захворювань, організації змістовного дозвілля, запо­бігання антигромадським проявам та забезпечення творчого довголіття.

Реалізація цієї стратегії вимагає подолання наявної су­перечності між потребою у формуванні системи спорту для всіх в Україні з урахуванням відповідного зарубіжного до­свіду й недостатнім його науковим осмисленням.