Розділ IV основні принципи права соціального забезпечення

4.1. Поняття і система принципів правового регулювання соціального забезпечення

Стрижнем всієї системи права, у тому числі й права соці­ального забезпечення, є правові принципи, у яких виража­ються найбільш істотні ознаки права. Юридична наука при­діляє велику увагу принципам права. Кожна галузь права вивчає їх відносно до регулювання відповідної області сус­пільних відносин. Дуже важливе значення має визначення самого поняття принципів.

У тлумачному словнику В. Даля дається наступне визна­чення терміна «принцип»: «науковий або моральний поча­ток, підстава, правило, основа, від якого не відступають»⁸⁶. В інших тлумачних словниках російської мови слово «прин­цип» визначається так: «Основний початок, на якому побу­довано що-небудь», «Переконання, точка зору, правило поведінки»⁸⁷. «Основне вихідне положення якої-небудь теорії, навчання, науки й т.п.», «Переконання, погляд на речі»⁸⁸.

В юридичній літературі радянського періоду зроблена спроба дати правове визначення поняття й змісту загальних принципів права. Так, Л.С. Явич писав, що «принципи яв­ляють собою вихідні, відправні теоретичні положення того або іншого виду людської діяльності, служать важливим організуючим і напрямним початком, що забезпечує досяг­нення певних цілей»⁸⁹. Таке розуміння принципів права характерно, на наш погляд, і для окремих галузей права, оскільки вони становлять єдину систему права, тобто за­гальні принципи можуть бути в той же час і принципами ок­ремої галузі права.

Проте, поряд із загальними принципами права виділяють­ся галузеві правові принципи, що характеризують специфіку конкретної галузі. Останні властиві не всьому праву, а окре­мим його галузям або лише однієї галузі. Питання про галу­зеві принципи правового регулювання соціального забезпечен­ня розглядались в навчальній і науковій літературі⁹⁰. Однак у деяких роботах увага вчених зосереджена на основних прин­ципах соціального забезпечення як певній системі заходів дер­жави, а не на його правовому регулюванні.

Принципами правового регулювання соціального забез­печення є основні ідеї, вихідні положення, які закріплені в самих правових актах, що регулюють соціальне забезпе­чення. Вони визначають сутність і напрямок розвитку пра­вових норм у конкретній сфері суспільних відносин.

Принцип може визнаватися правовим, тобто принципом правового регулювання лише в тому випадку, якщо він пря­мо закріплений у нормах права або безпосередньо випливає з їх змісту. У змісті поняття принципів правового регулюван­ня повинна бути реальна дійсність, а не перспектива розвит­ку правового регулювання тих або інших суспільних відносин.

Останнім часом формулювання принципів права стало одним з напрямків законотворчої діяльності.

У даному підручнику розглядаються лише ті принципи, які властиві діючій системі соціального забезпечення. Одні з них є галузевими принципами всього соціального забез­печення, інші — лише одного пенсійного права, що стано­вить головну частину права соціального забезпечення.

До галузевих принципів, які у цей час вважаються основ­ними, хоча й не в повному обсязі, B.C. Андрєєв, наприклад, відносить:

а) принцип загальності соціального забезпечення;

б) принцип всебічності й різноманіття його видів;

в) принцип забезпечення за рахунок державних і сус­пільних коштів;

г) принцип забезпечення у високих розмірах, відповід­них сформованому рівню задоволення потреб громадян на даному етапі розвитку суспільства;

д) принцип здійснення забезпечення працівниками через органи державного управління й громадські організації⁹¹.

Однак названі принципи не є єдиними. У юридичній літе­ратурі по праву соціального забезпечення розглядаються різні системи принципів. Так, А.Д. Зайкін, підтримуючи в основному зазначену систему принципів, вважає, що вона має потребу в уточненні, і пропонує свою систему принципів:

1. поширення соціального забезпечення на всіх громадян;

2. численність форм і видів соціального забезпечення громадян;

3. здійснення соціального забезпечення за рахунок сус­пільства;

4. єдність і диференціація соціального забезпечення гро­мадян;

5. здійснення соціального забезпечення в розмірах, що задовольняють основні матеріальні та духовні потреби гро­мадян;

6. участь працюючих у реалізації права на соціальне за­безпечення;

7. стимулювання трудової діяльності інвалідів і людей похилого віку;

8. охорона права громадян на соціальне забезпечення.

У навчальному посібнику М. Л. Захарова принципи пра­вового регулювання пенсійного забезпечення діляться на дві групи. Перша група стосується змісту правових норм, які передбачають певні права громадян в області пенсійно­го забезпечення, а друга — забезпечення повної можливості реалізації суб'єктивного права на пенсію. До принципів змісту правових норм М.Л. Захаров відносить: доступність умов, що визначають право на пенсію; високий рівень пен­сійного забезпечення, диференціацію умов і норм пенсійно­го забезпечення⁹².

У підручнику, за редакцією одного із провідних росій­ських учених у сфері соціального забезпечення, професора - К.Н. Гусова, виділяються наступні принципи права соціального забезпечення:

• здійснення соціального забезпечення за рахунок як стра­хових платежів, так і коштів бюджету;

• диференціація видів, умов і рівня забезпеченості залеж­но від трудового стажу, розміру внесків й інших соціально значимих обставин;

• зобов'язання держави гарантувати рівень соціально­го забезпечення не нижче прожиткового мінімуму;

• гарантованість соціальної допомоги у випадках, коли людина має потребу в силу обставин, признаних соціально значимими;

• різноманіття видів соціального забезпечення;

• участь суспільних об'єднань, що представляють інте­реси громадян, у розробці, прийнятті й здійсненні рішень з питань соціального забезпечення й захисту їх прав⁹³.

Однак слід зазначити, що розроблені в юридичній літе­ратурі принципи правового регулювання соціального забез­печення і його складової частини — пенсійного права, сьо­годні не можуть бути повністю сприйняті, хоча вони в тому або іншому виді ще діють і в нових економічних умовах.

Справа в тому, що коли ми говоримо про принципи пра­вового регулювання соціально-забезпечувальних відносин, зазначених у навчальній і науковій літературі, треба мати на увазі, що вони були в основному сформульовані в часи колиш­нього Союзу РСР на основі старої адміністративно-розподіль­ної моделі соціальної політики при пануванні винятково кла­сового підходу, сугубо ідеологізованої точки зору на принци­пи права. Тепер перед юридичною наукою стала проблема творчого й реалістичного підходу, критичної оцінки досягну­того, уважного й відповідального сприйняття нового.

Разом з тим було б невиправдано відкидати ті теоретичні положення про принципи права, які були розроблені юри­дичною наукою. Вважаємо, що вони можуть бути прийняті за основу й модифіковані стосовно до основних напрямків реформування системи соціального забезпечення в ринко­вий період.

Основні принципи пенсійного страхування закріплені в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсій­не страхування» від 9 липня 2003 р. У ст. 7 Закону вказуєть­ся, що пенсійне страхування здійснюється за принципами:

законодавчого визначення умов і порядку здійснення за­гальнообов'язкового державного пенсійного страхування;

обов'язковості страхування осіб, що працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, перед­бачених законодавством, а також осіб, що забезпечують себе роботою самостійно, фізичних осіб — суб'єктів підприєм­ницької діяльності;

права на добровільну участь у системі загальнообов'яз­кового державного пенсійного страхування осіб, які відпо­відно до законодавства не підлягають загальнообов'язково­му державному пенсійному страхуванню;

зацікавленості кожної працездатної особи у власному ма­теріальному забезпеченні після виходу на пенсію;

рівноправності застрахованих осіб відносно одержання пенсійних виплат і виконання обов'язків по оплаті страхо­вих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне стра­хування;

диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу й розміру заробітної плати (доходу);

солідарності й субсидування в солідарній системі;

фінансування витрат на виплату пенсій, надання соці­альних послуг за рахунок страхових внесків, бюджетних коштів і коштів цільових фондів;

направлення частини страхових внесків у Накопичу­вальний фонд для здійснення страхування довічної пенсії й одноразової виплати залежно від розмірів нагромаджень застрахованої особи з урахуванням інвестиційного доходу;

державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених законодавством;

організації керування Пенсійним фондом на основі пари­тетності представників від застрахованих осіб, роботодавців і держави й на засадах гласності; прозорості й доступності його діяльності;

обов'язковості фінансування за рахунок коштів Пенсій­ного фонду витрат, пов'язаних з виплатою пенсій і надан­ням соціальних послуг, в обсягах, передбачених законодав­ством;

цільового й ефективного використання коштів загально­обов'язкового державного пенсійного страхування;

відповідальності суб'єктів системи загальнообов'язково­го державного пенсійного страхування за порушення зако­нодавства, а також за невиконання або неналежне виконан­ня покладених на них обов'язків.

Пенсії, інші види соціальних виплат і допомоги, що є ос­новним джерелом існування, повинні забезпечувати рівень життя не нижче прожиткового мінімуму.

Проаналізувавши різні точки зору вчених про принци­пи права соціального забезпечення й опираючись на чинне законодавство України, автор підручника пропонує свою схему (систему) принципів правового регулювання соціаль­ного забезпечення:

1. здійснення соціального забезпечення на умовах обо­в'язкового державного пенсійного страхування всіх працю­ючих громадян;

2. різноманіття підстав, форм і видів соціального забезпе­чення застрахованих працівників (в усіх страхових випадках);

3. диференціація (різниця) умов і норм соціального забез­печення залежно від характеру й продовження трудової діяльності, рівня заробітної плати й розмірів страхових внесків працівників;

4. забезпечення пенсіями Й допомогами на рівні прожит­кового мінімуму;

5. фінансування соціального забезпечення за рахунок страхових внесків і Державного бюджету;

6. державне керування соціальним забезпеченням;

7. охорона й захист права і законних інтересів громадян на соціальне забезпечення.

Усі сформульовані принципи права соціального забезпе­чення так чи інакше закріплені в нормативних актах і є чинними. Розглянемо зміст кожного із принципів.