- •1.Вступ. Предмет вивчення фізичної географії України.
- •2.Процеси заболочення
- •Географічне положення України.
- •2.Карст.
- •1. Сучасні кордони україни
- •2.Розвиток ландшафтів в антропогені.
- •1.Етнічні межі України.
- •2.Класифікація ландшафтів.
- •1.Відомості про Україну античних авторів.
- •2.Зміна ландшафтів України за історичний період.
- •1.Відомості про Україну авторів середньовіччя.
- •2.Обгрунтування схеми фізико-географічного районування України.
- •Участь українських вчених у географічних дослідженнях різних регіонів Землі.
- •1.Створення університетів і розвиток територіальних географічних досліджень.
- •2 Фізико-географічні країни.
- •Географічні дослідження (друга пол. 19 ст. – перша пол. 20 ст.).
- •2. Фізико-географічні зони
- •Основні етапи геологічної історії.
- •2.Фізико-географічні провінції.
- •1.Геолого-тектонічна будова.
- •2 . Тваринний світ.
- •1.Рельєф.
- •2.Фауна Полісся.
- •1.Основні форми рельєфу.
- •2.Фауна Лісостепу.
- •1.Землетруси.
- •2.Фауна степу.
- •Грязеві вулкани.
- •2.Тваринний світ водойм.
- •1.Печери.
- •2..Фауна Криму і Карпат.
- •1.Палеогеографічні етапи формування території України.
- •2.Фауна Азово-Чорноморського узбережжя.
- •1.Тектонічні структури.
- •2.Фауна Чорного і Азовського морів.
- •1.Низовини і височини. Низовини
- •Височини
- •2.Букові ліси (бучини).
- •Паливні корисні копалини.
- •2.Ялинові і ялицеві ліси.
- •Нерудні (неметалеві) корисні копалини.
- •2.Дерново-підзолисті і сірі-лісові грунти.
- •1.Рудні корисні копалини.
- •2.Чорноземи і каштанові грунти.
- •2. Висотна поясність Українських Карпат
- •Кліматоутворюючі фактори.
- •2. Висотна поясність Гірського Криму.
- •1. Кліматичні елементи.
- •2.Солонці, солоді, солончаки.
- •Пори року.
- •Коливання та зміни клімату.
- •1.Внутрішні води.
- •2. Сонячна радіація і радіаційний баланс
- •Річки басейну Вісли.
- •Хуртовини, пилові та чорні бурі.
- •Річки басейну Дунаю.
- •Агрокліматичне районування України.
- •Річки басейну Дністра.
- •2.Циклони і антициклони. Вісь Воєйкова
- •Річки басейну Пд. Бугу.
- •Річки басейну Дніпра.
- •Річки Українських Карпат і Гірського Криму.
- •Річки басейну північного узбережжя Азовського моря.
- •Чернігівське Полісся.
- •Річки басейну Сіверського Дінця.
- •1. Реліктові ліси
1.Етнічні межі України.
Поза Україною проживає майже п'ята частина українців, значна частка яких припадає на прилеглі райони, котрі є, власне, етнічною територією української людності.
З приводу етнічних меж і досі точаться наукові дискусії, започатковані ще у минулому столітті А.Петровим і пізніше продовжені Ф.Максименком, С.Рудницьким, П.Кушніром. Найпротяжніші вони на сході і включають Слобідську Україну та Донщину.
Колись ці споконвічні землі України звалися "полудневими землями" та Заліською Україною, а у більш віддалені часи - Стародубщиною, Сновщиною, Подонням. Тривалий час Донщина і Слобожанщина були "диким полем" між Україною та Московією, з одного боку, і кримськими татарами - з іншого
Західні етнічні межі українства вклинюються в території сусідніх держав: Польщі, Словаччини, Румунії. Ці землі, як ми знаємо, колись були складовими Київської Русі, але згодом надовго були відірвані від материнського етнічного регіону.
В суміжних з Україною районах Польщі такими територіями є колишні "черемні землі", зокрема Холмщина, Перемишлянщина, частково Бойківщина, Лемківщина та Надсяння. Крім цих земель, які є продовженням етнічного масиву українців, у Польщі існує й ряд районів із переважно українським населенням, утворених внаслідок або приєднання до Польщі окремих українських земель, або міграцій. До речі, слід наголосити, що державний кордон між Польщею та СРСР, який був встановлений у 1939 р., більше відповідав етнічним межам українців, аніж кордон 1946 року. Так, Західна Галичина, населена переважно українцями, відійшла до Польщі, а між тим тільки у Перемишлянському повіті українці складали 80,8%, Цеханівському - 72,9, Ліському - 74,4, Сяноцькому - 55,5. Особливо драматично склалася доля лемків - етнографічної групи українців, котра по закінченні другої світової війни майже повністю опинилася у Польщі. Лише у 1947 р. зі своїх споконвічних земель було примусово переселено 140 тис. лемків. Ця операція ("Вісла") тривала аж до 1950 р. Нині у Польщі мешкає понад 350 тис. українців.
В Румунії етнічні межі автохтонного українства включають два райони Південної Буковини: Мараморошчину та Сучавщину. Перша межує з Чернівецькою, друга - із Закарпатською областями України. Точних даних про кількість українського населення в цих районах немає, хоча різні джерела наводять цифри у 70-100 тис. Окрім того, в Румунії є ще два українських райони - Банат та Добруджа у гирлі Дунаю. До Банату у ХVІІІ-ХІХ ст. переселилася частина гуцулів під час міграційних процесів в Австрійській імперії; у Добруджу - колишні козаки Запорізької Січі, ліквідованої наприкінці ХVІІІ ст.
Продовженням основного етнічного масиву українців на заході є райони Східної Словаччини - Пряшівщина, Кошице, Стара Любовна, Бардіїв, Гуменне, Свидник. Ці землі, з давніх-давен населені русинами, перебували у феодальній залежності від Угорщини (з ХІ ст.), а починаючи з ХVІ ст. - Австрійської (з 1867 р. - Австро-Угорської) імперії. З утворенням Чехо-Словацької держави вони стали її складовою. Українці проживають і в інших районах Чехії та Словаччини (в основному це переселенці 1917-1920 рр. із Галичини). Загалом у Чехії та Словаччині їх нині понад 100 тис., дві третини з них - у Словаччині.