- •1.Вступ. Предмет вивчення фізичної географії України.
- •2.Процеси заболочення
- •Географічне положення України.
- •2.Карст.
- •1. Сучасні кордони україни
- •2.Розвиток ландшафтів в антропогені.
- •1.Етнічні межі України.
- •2.Класифікація ландшафтів.
- •1.Відомості про Україну античних авторів.
- •2.Зміна ландшафтів України за історичний період.
- •1.Відомості про Україну авторів середньовіччя.
- •2.Обгрунтування схеми фізико-географічного районування України.
- •Участь українських вчених у географічних дослідженнях різних регіонів Землі.
- •1.Створення університетів і розвиток територіальних географічних досліджень.
- •2 Фізико-географічні країни.
- •Географічні дослідження (друга пол. 19 ст. – перша пол. 20 ст.).
- •2. Фізико-географічні зони
- •Основні етапи геологічної історії.
- •2.Фізико-географічні провінції.
- •1.Геолого-тектонічна будова.
- •2 . Тваринний світ.
- •1.Рельєф.
- •2.Фауна Полісся.
- •1.Основні форми рельєфу.
- •2.Фауна Лісостепу.
- •1.Землетруси.
- •2.Фауна степу.
- •Грязеві вулкани.
- •2.Тваринний світ водойм.
- •1.Печери.
- •2..Фауна Криму і Карпат.
- •1.Палеогеографічні етапи формування території України.
- •2.Фауна Азово-Чорноморського узбережжя.
- •1.Тектонічні структури.
- •2.Фауна Чорного і Азовського морів.
- •1.Низовини і височини. Низовини
- •Височини
- •2.Букові ліси (бучини).
- •Паливні корисні копалини.
- •2.Ялинові і ялицеві ліси.
- •Нерудні (неметалеві) корисні копалини.
- •2.Дерново-підзолисті і сірі-лісові грунти.
- •1.Рудні корисні копалини.
- •2.Чорноземи і каштанові грунти.
- •2. Висотна поясність Українських Карпат
- •Кліматоутворюючі фактори.
- •2. Висотна поясність Гірського Криму.
- •1. Кліматичні елементи.
- •2.Солонці, солоді, солончаки.
- •Пори року.
- •Коливання та зміни клімату.
- •1.Внутрішні води.
- •2. Сонячна радіація і радіаційний баланс
- •Річки басейну Вісли.
- •Хуртовини, пилові та чорні бурі.
- •Річки басейну Дунаю.
- •Агрокліматичне районування України.
- •Річки басейну Дністра.
- •2.Циклони і антициклони. Вісь Воєйкова
- •Річки басейну Пд. Бугу.
- •Річки басейну Дніпра.
- •Річки Українських Карпат і Гірського Криму.
- •Річки басейну північного узбережжя Азовського моря.
- •Чернігівське Полісся.
- •Річки басейну Сіверського Дінця.
- •1. Реліктові ліси
Білет 1
1.Вступ. Предмет вивчення фізичної географії України.
Фізична географія — наука про географічну оболонку Землі, її предметом є дослідження взаємного проникнення і взаємодії літосфери, атмосфери, гідросфери, педосфери, біосфери.
Предметом вивчення фізичної географії України є закономірності поширення рельєфу, корисних копалин, клімату, внутрішніх вод, ґрунтів, рослинності і тваринного світу, природних зон та інших природно-територіальних комплексів нашої країни.
2.Процеси заболочення
Болота — це своєрідні природно-територіальні комплекси, у формуванні яких важливу роль відіграють поверхневі й ґрунтові води. У них своєрідні ґрунти, рослинність та мікрокліматичні умови. Болота сприяють живленню рік і озер водою.
Загальна площа боліт з відкритою водною поверхнею в Україні становить 939 тис. га, а перезволожених і заболочених земель — 3630,5 тис. га. Найбільше боліт у поліській частині України, де пересічна заболоченість досягає понад 6 % території. Тут переважно поширені низинні (евтрофні) болота, які живляться за рахунок поверхневого стоку та підґрунтовими водами. Вони заболочені органічними і мінеральними речовинами. Заболочені долини рік Верхня Прип'ять, Турія, Стохід, Горинь, Льва, Ствига на Волинському Поліссі, яке є найбільш заболоченим. Низинні болота займають понад 80 % усіх боліт Полісся. Верхові (оліготрофні) болота трапляються значно рідше. Вони живляться в основному атмосферними опадами, і тому бідні на мінеральні речовини.
У лісостеповій зоні болота займають невеликі площі й знаходяться вони переважно в долинах рік. Одним із найбільших є Ірдинське болото (5,5 тис. гар в долинах р. Ірдинь (басейн Дніпра) у Смілянському і Черкаському районах Черкаської області.
У степовій зоні болота зосереджені переважно в плавнях рік, зокрема в Дунайських та Дністровських. Болота розвинені в Передкарпатті, на Закарпатській низовині та в окремих долинах карпатських рік.
В Україні проведено великі меліоративні роботи щодо використання боліт, заболочених і перезволожених земель. Це насамперед пов'язано з меліорацією поліських земель. Особливо широкомасштабне будівництво відбувалося в 1966 —1986 рр. Всього в Україні споруджено близько 60 осушувальних систем, які охоплюють площу в 3,2 млн га.
Білет 2
Географічне положення України.
Площа України — 603,7 тис. км2. Україна розташована в основному на південному заході Східноєвропейської рівнини, в Центрально-Східній Європі. Лише невелику частину її території займають Карпатські і Кримські гори — складові великої Гімалайсько-Альпійської гірської системи. Територія України лежить у помірному кліматичному поясі Північної півкулі. В її межах чітко (як ні в жодній іншій країні Європи) простежуються три фізико-географічні зони — лісова, лісостепова і степова, а в Карпатах і Кримських горах — висотна поясність. Фізико-географічні зони України помітно змінюються із заходу на схід (насамперед за кліматичними і ґрунтово-рослинними ознаками). Загалом територія держави витягнута із заходу на схід на 423 км більше, ніж з півночі на південь. Протяжність північної і південної частин із заходу на схід значно менша, ніж центральної. Україна знаходиться в другому (київському) часовому поясі. Середній меридіан другого часового поясу проходить поблизу Києва, тобто майже центральною частиною території України.
Держава безпосередньо межує з сімома країнами — Російською Федерацією, Білоруссю, Молдовою, Румунією, Польщею, Угорщиною і Словаччиною. Найдовшими є кордони з Російською Федерацією (2063 км), Молдовою (1191 км) і Білоруссю (1084 км). Довжина кордону України з Румунією становить 625 км, Польщею — 543 км, Угорщиною — 135 км, Словаччиною — 99 км. Через Чорне море Україна має спільні кордони з Туреччиною, Болгарією і Грузією. Південну частину України омивають води Чорного та Азовського морів, а на крайньому південному заході її кордон виходить до нижнього Дунаю — другої за довжиною після Волги річки Європи. Через практично незамерзаючі порти Чорного моря, а також Азовське море і Дунай, здійснюється воднотранспортне сполучення з багатьма країнами.