28. Методологія дослідницьких програм і. Лакатоса. Дрига

І. Лакатос основну увагу приділяє не теоріям, як таким, а веде мову про дослідні програми. Науково-дослідна програма є структурно-дінамічною одиницею його моделі науки.

Загалом дослідницькі програми визначають як деякі дослідження деякої проблеми з використанням деякої комбінації ідей. ІмреЛакатос визначає дослідницькі програми більш широко – як послідовність деяких теорій, які розвиваються впродовж декількох століть. Вона може бути довго у забутті, а потім відродитись під дією нових факторів, які не знали вчені раніше.

 Головною одиницею моделі науки ІмреЛакатоса є «дослідна програма», яка складається з «жорсткого ядра» та «захисного пояса». Модель науки Лакатоса має два рівні: рівень конкретних теорій, який створює змінний «захистний пояс» «дослідної програми», і рівень незмінного «жорсткого ядра», яке визначає обличчя «дослідної програми».

Евристика – метод або процес, який описує та керує відкриттям та дослідженням («методологічні правила»). Виділяють позитивну і негативну евристику. Негативна евристика показує те, чим не потрібно займатись. Позитивна евристика визначає ту множину проблем, проблемних сфер, які впорядковані за ступенем вагомості, та якими слід займатись. Негативна евристика – це тверде ядро програми, множина принципів, які не можна піддавати критиці.

Програми поділяють на регресивні та прогресивні. Програма являє собою послідовність теорій, кожна з наступних теорій має бути так само добре узгоджена з відомими факторами, як і попередня теорія. Така послідовність прогресивна, якщо кожна наступна теорія надає передбачення деяких нових фактів, які не були передбачені попередньою теорією. Вона є емпірично прогресивною, якщо деякі з цих передбачень виявляються успішними. Програма є прогресивною, якщо вона прогресивна і теоретично, і емпірично, інакше – вона регресивна. Програма прогресує, поки наявність жорсткого ядра дозволяє формулювати все нові і нові гіпотези «захисного пояса». Коли продукування таких гіпотез слабкішає і стає неможливим пояснити нові, а тим більше адаптувати аномальні факти, настає регресивна стадія розвитку. Регресивна програма – та, яка поступово стає замкненою сама на собі.

В історії науки дуже рідко зустрічаються періоди, коли повністю переважає одна парадигма, як це стверджував Кун. В будь-якій дисципліні існує декілька альтернативних науково-дослідних програм. Істjрія розвитку науки за Лакатосом полягає у конкуренції між програмами, взаємній критиці, чергуванні періодів розквіту та занепаду програм. «Мій підхід, - стверджує Лакатос, - передбачає новий критерій демаркації між «зрілою наукою», яка складається з дослідних програм, та «незрілою наукою», що працює за зразком проб і помилок.»

29. Нормативна методології економічної науки та дескриптивна (позитивна) методологія.

Наукова діяльність в методології розглядається крізь призму співвідношення наукової істини і позанаукових елементів і відділення першої від других (нормативна методологія) із залученням соціально-історичних і конкретно-наукових факторів формування економічних теорій (позитивна, чи дескриптивна, методологія). Якщо конкретизувати це визначення, то методологією можна вважати систематичний опис і дослідження методу пізнання в науці, структури і функцій наукового знання, а також структури відносин між науковою теорією і реальністю.

Позитивна економічна наука вивчає те, що було, є і буде, а нормативна - те, що повинно було бути в минулому, має бути в сьогоденні і майбутньому. (Важливо зазначити, що сутнісне розрізнення позитивної та нормативної науки проводиться не по модусу часу, коли, наприклад, позитивна наука має справу з сьогоденням, з тим, що є, а нормативна - з майбутнім, з тим, що повинно бути.)

Між економістами історично проводяться дискусії щодо взаємозв’язку позитивної та нормативної економічної методології та якою є економічна наука – позитивною чи нормативною.

За Фрідменом, позитивна наука має справу не з нормативними судженнями, а з фактами. У силу цього він відносив науковий аналіз виключно до сфери позитивної економічної теорії. На думку Фрідмена, «позитивна економічна наука принципово незалежна від будь-якої етичної позиції чи нормативних суджень. Як говорить Д.М. Кейнс, вона займається тим, «що є», а не тим, «що має

бути»

Блауг приймає розходження між позитивною і нормативної наукою за методологічну вимогу. Визнаючи дуалізм фактів і цінностей, Блауг на відміну від Фрідмена прагне надати йому більш м'яку форму. Взаємодія фактів і цінностей є необхідною, проте н ауковий прогрес відбувається тільки тоді, коли ми прагнемо максимізувати роль фактів і мінімізувати роль цінностей

Коли економічна методологія тільки почала розвиватись, у ній переважно працювали філософи, що знаходилися під великим враженням від сучасної їм філософії науки, зокрема від робіт Поппера і Лакатоша. Після «другої революції» (по Девісу) переважала думка, що методологія повинна бути нормативною і розробляти стандарти, яким повинна підпорядковуватися та чи інша теорія, щоб бути «наукової».

Сучасна версія нормативної методології - підручник М. Блауга (Блауг, 2004), яка відстоює ідеї Поппера. Будь-яка спроба відмовитися від послуг нормативної економічної теорії призводить до протиріч. У зв'язку з цим він робить глибоке зауваження: «неймовірна плутанина якраз і виникла в результаті претензії економістів" науково "висловлюватися з питань" ефективності ", не зв'язуючи себе ніякими ціннісними судженнями». У виконанні Блауга дилема дуалізму виглядає наступним чином: позитивна наука керується критерієм істинності, нормативна - критерієм ефективності. Лише позитивна наука схильна принципом фальсифікації.

У 1990-ті роки намітилася чітка тенденція відходу від нормативності на користь дескриптивної методології. У філософії науки апологетом дескриптивизму виступив Т. Кун (Кун, 1975). В економічній методології рубіжної можна вважати книгу американського економіста і методолога Д. Хендза з характерною назвою «Рефлексія без правил» (Hands, 2001). В ній показано, що єдиного наукового методу немає не тільки в економічній теорії, а й в інших науках, а значить, формулювати якісь загальні правила - марна трата часу.