52. Об’єкти наукового дослідження та їх класифікація.

При проведенні наукових досліджень відрізняють поняття «об´єкт» і «предмет» пізнання і дослідження. Об´єктом дослідження прийнято називати те, на що спрямована пізнавальна діяльність дослідника. Це процес або явище, яке породжує проблемну ситуацію і обране для дослідження. Один і той же об´єкт може бути предметом різних досліджень і навіть наукових напрямів.

Залежно від ступеня складності є прості і складні об´єкти дослідження, відмінність між ними визначається кількістю елементів та видом зв´язку між ними. Наприклад, простим об´єктом дослідження в педагогіці є рівень інформаційного забезпечення навчання, складним - ефективність процесу навчання. У першому випадку досліджується забезпечення навчальною літературою, згідно переліку дисциплін навчального плану, в другому - визначається вплив численних факторів на кінцевий результат навчання (якість викладання, технології навчання, рівень навченості та навчальності студентів тощо).

Правильний вибір об´єкту вивчення навколишнього матеріального світу відповідно до мети дослідження сприяє обґрунтованості результатів дослідження. Завдання дослідника полягає у визначенні факторів, які впливають на об´єкт дослідження, відборі і зосередженні уваги на найсуттєвіших з них. Чим повніше враховано вплив середовища на об´єкт дослідження, тим точнішими будуть результати наукового дослідження.

53. Фактори вибору об’єктної сфери дослідження.

Наукове дослідження - це форма процесу пізнання, цілеспрямоване систематичне вивчення об’єктів дослідження за допомогою методів і засобів науки, яке завершується формулюванням нових знань про об’єкт дослідження.

При виборі об’єктної сфери дослідження необхідно враховувати такі фактори,як:

- актуальність проблеми;

- правильність конкретного визначення стратегії дослідження, його мети, завдань і предмета;

- організація і етапи проведення дослідження;

- доступність висновків і рекомендацій для використання їх в практичній діяльності.

- зацікавленість самого дослідника в певній темі, адже нерідко наукові проблеми, що досліджуються наприклад студентами в рамках дипломних чи магістерських робіт, стають пріоритетним напрямком їх подальшого наукового та професійного зростання.

54. Структура методологічного знання.

З урахуванням раціональних положень, сформульованих сучасними авторами у філософській, соціогуманітарній та природничо-науковій літературі, до основних структурних компонентів методології наукового пізнання на абстрактному рівні належать такі методи:

1) загальні; 2) загальнонаукові; 3) міждисциплінарні; 4) специфічні.

Проте така класифікація — надто загальна. Конкретизувати її методи можна в контексті розмежування принципів, законів, категорій та їх гносеологічної ролі. Якщо дотримуватися цієї вимоги, то основними структурними елементами є:

• філософські принципи, до яких належать принципи матеріалізму, розвитку, саморуху, відображення, суперечності, детермінізму, взаємодії, об'єктивності тощо;

• закони діалектики, які виконують і гносеологічну, і методологічну функції;

• категорії діалектики, найважливішими з яких є сутність і явище, зміст і форма, причина й наслідок тощо;

• загальнонаукові принципи, до яких передусім належать системний, структурно-функціональний, моделювання тощо;

• міждисциплінарні та дисциплінарні методи;

• закони та категорії конкретних наук, які виконують пізнавальну функцію й є інструментами дослідження.