24. Погляди т.Куна на науку. Істинність теорії.

«Нормальна наука», за Т. Куном, - це дослідження, міцно спираються на минулі наукові досягнення, які вже визнані певним науковим співтовариством «як основа для його подальшої практичної діяльності». Такі визнані всіма наукові досягнення, які протягом певного часу дають науковому співтовариству модель постановки проблем та їх рішень, Т. Кун назвав «парадигмами».

«Нормальна» наука, за Т. Куном, являє собою сукупність досліджень на основі незмінною парадигми. Вона характеризується кумулятивним розвитком, тобто додатком нових знань до вже наявних. Часткового руйнування попередніх знань (як за наукової революції) в нормальній науці не відбувається.

Зауважу одразу, що уявлення про «нормальної» науці філософськи суперечливо.

Щодо подальшого розвитку наукових криз Т. Кун говорить, що «всі кризи закінчуються одним з можливих результатів.

Перехід від парадигми в кризовий період до нової парадигми - це процес «не кумулятивний, і не такий, який міг би бути здійснений за допомогою більш чіткої розробки або розширення старої парадигми. Цей процес швидше нагадує реконструкцію області на нових підставах, реконструкцію, яка змінює деякі найбільш елементарні теоретичні узагальнення в даній області, а також багато методи і додатки парадигми ».

Після того, як нова парадигма з'являється і набуває перших прихильників, в науковому співтоваристві починається боротьба між прихильниками старої і нової точок, зору. Т. Кун неодноразово порівнює її з політичною боротьбою в суспільстві. Один з висновків його книги звучить наступним чином. «Конкуренція між різними групами наукового співтовариства є єдиним історичним процесом, який ефективно призводить до заперечення деякої раніше прийнятої теорії або до визнання інший».

Перехід на нову парадигму для її перших прихильників грунтується на не дуже певних міркуваннях, які Т. Кун називає естетичними і які здатні прийняти далеко не всі члени спільноти (простота, ясність, привабливість нової теорії). Нарешті, вони більше за інших схильні до ризику, оскільки перехід до нової, неперевіреною теорії, яка в майбутньому, можливо, буде відкинута, - крок в особистому плані вельми ризикований.

Питання про виділення ключових проблем не може бути вирішене однозначно і логічним шляхом. Розбіжність списку розв'язуваних проблем - це тільки одна з сторін явища, яке Т. Кун назвав несумісністю світів, де існують стара і нова парадигми. При переході від колишньої парадигми до нової, деякі старі проблеми усуваються, передаються іншим наукам або скасовуються. Нові проблеми виростають з колишніх - тривіальних або ненаукових.

Підсумком міркувань Т. Куна є положення, що в боротьбі двох парадигм, строго кажучи, не може бути правою і неправий сторони. Таким чином, наукова революція обов'язково супроводжується боротьбою двох парадигм - інтелектуальним процесом, що відбувається всередині наукового співтовариства, погано формалізованих, неоднозначним, тонким, делікатним і т.д., проте призводить у результаті до цілком однозначного результату.