1. Мета науки.

Метою науки є розкриття законів, закономірностей виникнення і розвитку явищ, пояснення їх актуальності,важливості та можливості використовувати у практичній діяльності.

Задача науки – з хаосу випадковостей виділити об’єктивно існуючі закономірності і озброїти ними людей у практичній діяльності.

Призначення науки полягає в спрямуванні та регулюванні практичної діяльності на основі пізнання і використання об’єктивно існуючих закономірностей.

Загальна характеристика науки як людської діяльності:

Завдяки науці ми досягаємо розуміння і пояснення того, що існує. Розуміння завжди має суб’єктивний характер, тобто те, що задовольняє одного, може не задовольняти іншого.

Розуміння досягається завдяки формулюванню загальних законів або принципів, які можна використовувати для пояснення великої кількості явищ, тому наука є пошуком спільного у різному.

Основною ознакою і головною функцією науки є пізнання об’єктивного світу. Наука створена для безпосереднього виявлення суттєвих сторін усіх явищ природи, суспільства і мислення.

Мета науки – пізнання законів розвитку природи і суспільства, їх вплив на природу на базі використання знань з метою отримання корисних для суспільства результатів. Поки відповідні закони не відкриті, людина може тільки описувати явища, збирати, систематизувати факти, але вона нічого не може пояснити і передбачити.

Перед наукою ставляться такі завдання:

– збір і узагальнення фактів (констатація);

– пояснення зовнішніх взаємозв’язків явищ (інтерпретація);

– пояснення суті фізичних явищ, їх внутрішніх взаємо$

зв’язків і протиріч (побудови моделей);

– прогнозування процесів і явищ;

– встановлення можливих форм і напрямів практичного

використання отриманих знань.

Наука як специфічна діяльність характеризується рядом ознак:

– наявністю систематизованих знань (наукових ідей, теорій,

концепцій, законів, закономірностей, принципів, гіпотез, понять,

фактів);

– наявністю наукової проблеми, об’єкта й предмета дослід$

ження;

– практичною значущістю як явища (процесу), що визна$

чається, так і знань про нього.

2. Задача науки. Дрига

Задача науки – з хаосу випадковостей виділити об’єктивно існуючі закономірності і озброїти ними людей у практичній діяльності.

Призначення науки полягає в спрямуванні та регулюванні практичної діяльності на основі пізнання і використання об’єктивно існуючих закономірностей.

Загальна характеристика науки як людської діяльності:

Завдяки науці ми досягаємо розуміння і пояснення того, що існує. Розуміння завжди має суб’єктивний характер, тобто те, що задовольняє одного, може не задовольняти іншого.

Розуміння досягається завдяки формулюванню загальних законів або принципів, які можна використовувати для пояснення великої кількості явищ, тому наука є пошуком спільного у різному.

Закони або принципи науки проявляються в тому, що вони можуть бути перевірені експериментально

3. Властивості науки як діяльності.

Наука — це особливий раціональний спосіб пізнання світу, заснований на емпіричному підтвердженні або математичному доказі. Окрім діяльності, спрямованої на отримання нового знання, поняттям "наука" означається також результат цієї діяльності. Тобто наука є також системою наявних на даний момент більш чи менш достовірних знань

Властивості науки можна встановити в межах таких опозицій, як: фрагментарність — універсальність, теоретичність — емпіричність, незавершеність — системність, критичність — кумулятивність.

Фрагментарність науки визначається тим, що вона досліджує не буття в цілому, а різні його фрагменти, відповідно до чого і сама наука поділяється на окремі наукові дисципліни. Хоча вся історія науки наповнена процесами диференціації та інтеграції, проте наука (принаймні в сучасному її розумінні) за своєю природою не може позбутися фрагментарності у відтворенні світу. Універсальність науки визначається тим, що вона ставить за мету встановлення істинних, об'єктивних закономірностей і їх формулювання універсальною, однозначною науковою мовою. Встановлені наукою факти не повинні залежати від умов або місця їх отримання, суб'єктивних інтерпретацій, індивідуальних особливостей вченого. Прийнято, наприклад, вважати, що від ідеології суспільні та гуманітарні науки відрізняються саме тим, що їх положення загальнозначимі, однаково придатні для всіх людей і не залежать від інтересів тих чи інших груп і верств суспільства.

Емпіричність науки зумовлена насамперед тим, що всі наукові дисципліни так чи інакше мають своїм джерелом практичний досвід і потреби. Власне ж емпіричним знанням є факти, які отримані за допомогою спостережень та експериментів і констатують якісні і кількісні характеристики об'єктів та явищ. Стійка повторюваність і зв'язки між емпіричними характеристиками виражаються за допомогою емпіричних законів, що часто мають характер імовірності.

Теоретичність науки уможливлюється тоді, коли в ході її розвитку окремі галузі пізнання відділяються від своєї емпіричної бази й отримують інтенцію до відкриття законів, що дають можливість ідеалізованого, абстрагованого описання і пояснення емпіричних ситуацій. Теоретична наука формує знання за допомогою раціональних процедур та законів логіки і спрямована на розкриття сутності явищ.

Системність науки зумовлена зв'язком між окремими її частинами, що надає науковому пізнанню певної структури і форми. Незавершеність науки визначається фактичною відсутністю та принциповою проблемністю пізнання людиною абсолютної істини.

Критичність науки зумовлюється тим, що вона здатна ставити під сумнів і переглядати будь-які власні результати, положення та висновки.

Кумулятивність науки визначається і тим, що наукові знання мають здатність нагромаджуватися і на кожному історичному етапі свого розвитку наука сумує в концентрованому вигляді свої минулі досягнення. Крім того, кожна наукова дисципліна прагне врахувати у своїх висновках факти і результати, отримані іншими галузями наукового пізнання. Збільшення суми нагромадженого позитивного знання періодично приводить до змін у структурі науки та формах і методах пізнання.

Характерно, що на відміну від репродуктивних видів діяльності, в яких результат буває запланованим і відомим заздалегідь (як-от, наприклад, у промисловому виробництві, побутових справах тощо), наукова діяльність спрямована на прирощення нового знання, здобуття раніше невідомої інформації.