Философия

1. Предмет та основні проблеми філософії та методології наукового дослідження.

Філософія науки досліджує загальні закономірності науково-пізнавальної діяльності, структуру і динаміку наукового знання, його рівні та форми, , засоби і методи наукового пізнання, способи його обгрунтування та механізми розвитку знання. Наука - це складний багатогранний цілісний феномен, який здійснюєважливий вплив на різні сторони життя людей. Поява окремих дисциплін, що пояснюють умови формування, особливості та динаміку наукової діяльності та її результатів, - наукознавства, історії науки, соціології знання та ін.. - свідчить як про зростання соціального авторитету науки, так і про необхідність самих вчених піддати рефлексії основоположення науки для розуміння механізму і закономірностей її функціонування.

Успіх науково-пізнавальної діяльності конкретного вченого в значній мірі визначається ступенем його оволодіння сформованим набором прийомів, норм і методів наукового дослідження.

Наука – форма суспільної свідомості або система достовірних, безперервно поновлюваних знань про об’єктивні закони розвитку природи і суспільства.

Предмет науки – та чи інша сторона чи сторони, якими обєкт науки в ній представлений.

Наукове дослідження - це процес вивчення певного об'єкта (предмета або явища) з метою встановлення закономірностей його виникнення, розвитку і перетворення в інтересах раціонального використання у практичній діяльності людей. У методології наукових досліджень розрізняють поняття "об'єкт" і "предмет" пізнання. Об'єктом пізнання прийнято називати те, на що спрямована пізнавальна діяльність дослідника, а предметом пізнання - досліджувані з певною метою властивості, ставлення до об'єкта. Наприклад, усі суспільні науки в принципі пізнають один об'єкт - суспільство, але мають різні предмети; політична економія - систему виробничих відносин, економічна статистика - кількісну сторону економічних явищ; бухгалтерський облік, аналіз і аудит - господарську діяльність підприємців та ін.

Предмет наук дослідж - це ті сторони, властивості, особливості об’єкта, які безпосередньо підлягають вивченню. Об’єкт дослідж може бути один, а предметів - декілька. Предмет дослідж залежить від поставленої проблеми, мети, завдань. Предмет окреслює межі пізнання об’єкта дослідж.

Здавна ведуться дискусії про співвідношення філософії і науки про те, де проходить межа між ними, що може дати філософія для розвитку науки, яка роль науки для розвитку філософії.

Накопичення та розвитку знань в процесі тривалої еволюції європейської культури змінювало уявлення про пізнавальної цінності філософії і науки, про характер їх співвідношення. При цьому теоретична міць філософії - прагнення логічно обгрунтувати знання, висловити його в теоретичній формі - виявлялася несумірної з можливостями конкретних наук, що давало підстави протягом довгих століть - від Аристотеля до Гегеля - вважати філософію "наукою наук".

Щоб більш адекватно усвідомити співвідношення філософії і науки, відзначимо ті особливості, які характеризують наукове і філософське знання.

Філософію і науку зближує те, що і філософське, і наукове знання, спираючись на досвід і розум, відображають світ у загальних та абстрактних поняттях, для них загальне - пошук істини і прагнення логічно обґрунтувати знання, висловити його в теоретичній формі; критичність і скептичне ставлення до авторитетів, інтелектуальна самостійність.

Проте філософія не тільки система об’єктивного дізнається про світ, а й світогляд, що система ціннісних орієнтацій. Тому вона виконує не тільки ряд функцій, які ріднять її з наукою - узагальнення, відкриття загальних закономірностей і зв’язків, але і виконує ті функції, які не можуть виконувати приватні науки.

У філософії формується самосвідомість науки, досліджуються проблеми сутності і особливостей науково-пізнавальної діяльності.

Філософія задає загальні світоглядні орієнтири у виборі проблеми дослідження, обґрунтуванні гіпотез і оцінки отриманих результатів. Філософський аналіз, узагальнення й інтерпретація нових наукових результатів не лише встановлює їх звязок і розходження з раніше накопиченим знанням, а й закладає методологічні засади формування нової системи поглядів.

Наприклад, осмислення нових результатів дослідження фізиків на переломі XIX - XX ст. стало підставою становлення некласичної науки, дослідження широкого класу не рівноважних станів і нестійких структур школою лауреата Нобелівської премії І. Пригожина, що істотно змінює наші уявлення про що відбуваються в світі процесах та їх закономірності, формує нову систему світогляду.

Філософія виконує по відношенню до науки критичну функцію, інтегрує природниче, гуманітарне, технічне знання, формуючи наукову картину світу.