56. Морфологічна норма і типові її порушення.

Морфологічні норми — правила вживання граматичних форм роду, відмінка, ступенів порівняння прикметників, особових і наказових форм дієслова тощо. Помилки виникають під впливом російських, іноді польських граматичних форм, діалектного оточення: гостра біль замість гострий біль; посуда замість посуд; прийшли всі директора — прийшли всі директори; по дорогам — дорогами, по дорогах; дай Бог — дай Боже; суддей — суддів; більш темніший — темніший; саме головне — найголовніше; шестидесяти — шістдесяти; давайте подумаємо — подумаймо; зїсиш, зїш — зїси; продасиш, продаш — продаси; ідем — ідемо; одягаємся — одягаємося росіянізми; хтів — хотів полонізм.

57. Труднощі визначення роду іменника.

Чол..рід – закінчення –а, -я (суддя, Микола), нульове (біль)

Жін.рід - -а, -я (стіна, книжка), (нульове ніч, піч)

Сер. Рід - -о (вікно), -е(сонце), -а, -я (кохання)

Визн. Роду незмінюваних ім.. чужомовного походження:

- у назвах осіб рід визначають за статтю (аташе – ч.р, мадам – ж.р., протеже-сп.р.)

- -назви тварин – ч.р.. Винятки: цеце, івасі.

- Субстантивовані невідмінювані слова – ім.. с.р. ура!, цить

- Назви неістот – с.р. (меню, табло)

- Деякі ім.. змінили свою родову приналежність відповідно до родової ознаки: кабурі –ч.р., авеню- ч.р., салямі –ж.р.

- Рід невідмінюваних геогр.. назв визн. За родовим поняттям: міста – с.р., річки – ж.р., острови, вулкани – ч.р….

- За родовою назвою визн. Рід назв органів, гром. Орг. – наполі – ж.р., прадо – ч.р.

- Рід невілмін. Абревіатур відповідає роду стрижневого слова – АЗС – ж.р.

58. Особливості вживання назв осіб за посадою, званням, професією в офіційно-діловому стилі.

Багато іменників чоловічого роду, що є назвами осіб за професією, посадою, званням тощо, не мають паралельних форм жіночого роду, наприклад, такі, як адвокат, гід, менеджер, мер, прокурор, хірург, педіатр. Ці слова вживаються для позначення і чоловіків, і жінок. Відсутні відповідники жіночого роду у всіх складених назв посад, звань: головний бухгалтер, змінний майстер, молодший державний інспектор, старший викладач, провідний технолог, гід-переклад ач, статист-дослідник тощо. Значна кількість назв осіб утворює паралельні форми чоловічого і жіночого роду: дипломник — дипломниця, журналіст — журналістка, касир — касирка, кравець — кравчиня, лікар — лікарка. Наведені слова жіночого роду належать до стилістично обмеженої лексики. Для позначення осіб жіночої статі у художньому, публіцистичному, розмовному стилях саме їм віддається перевага. В офіційно-діловій мові посади, професії, звання жінок позначаються тільки іменниками чоловічого роду. Кілька іменників жіночого роду, що позначають традиційно жіночі професії і заняття, не мають відповідників чоловічого роду, як-от: домогосподарка, кастелянша, манікюрниця, покоївка, праля, рукодільниця. Родову пару можуть утворювати іменник і описовий зворот: балерина — артист балету. Якщо іменник чоловічого роду вживається на позначення жінки й імя особи при цьому не називається, то узгоджене означення і присудок ставляться у формі чоловічого роду. Деякі професії позначаються в українській мові словами і перифразами описовими зворотами: педагоги — майстри педагогічноїниви, геологи — розвідники надр. Як слова жіночого і середнього роду функціонують назви осіб жіночої статі, утворені за допомогою суфікса -ище на означення згрубілості: така таке бабище, відьмище, дівчище, свекрушище. Ці іменники також належать до стилістично зниженої лексики, вживаної лише у розмовному стилі.