25. Вимоги до мови ділових паперів.

Мова ділових паперів відпо­відає загальнолітературним нормам сучасної української мови, які без­посередньо не пов'язані з особливостями того чи іншого функціона­льного стилю. Вимога зрозумілості мови ділових паперів означає вжи­вання загальновідомих, зрозумілих усім мовцям слів, офіційних термінів у значенні, яке закріплюють за ними словники.

Однак мова не є пасивним фіксатором змісту документа, а виконує активну регулювальну функцію, тобто добір мовних засобів безпосе­редньо впливає на дієвість документів. „Ділові папери - не матеріал для читання, а засіб спонукання до дії. Саме цій меті повинна бути підпорядкована мова ділового документа. Людина, яка їх складає, мусить добре володіти українською літера­турною мовою, зокрема тим її варіантом, який обслуговує сферу діло­вих стосунків та має писемну форму вияву.

Мовні засоби документів мають відповідати таким основним засадам:

1. Об'єктивність.

Особистий момент у документах зведений до мінімуму.Об'єктивність документів пов'язана з використанням безособових конструкцій - односкладних безособових речень, присудок в яких ви­ражений формою інфінітива дієслів, безособовими дієсловами та пре­дикативними формами дієслів на -но, -то, предикативними прислів­никами, напр.: Запропоновано внести на розгляд питання про ...

Об'єктивності надає документам текст, викладений від третьої осо­би, напр.: Комісія ухвалила...; Університет гарантує...

2. Стандартність.

Стандартність документів на рівні мовних засобів передбачає ви­користання готових, перевірених практикою словесних формул, які легко сприймаються і точно описують ситуацію, яка неодноразово повторюється. Стандартизація мови документів дає змогу скоротити кількість зайвої інформації, швидко та ефективно її опрацювати.

Канцеляризм - це слово або стійке словосполучення, граматична форма чи конструкція, які визначають специфіку адміністративно-ка­нцелярського підстилю офіційно-ділового стилю літературної мови. Відзначаються сухістю, беземоційністю, словотвірною одноманітніс­тю, напр.:

3. Логічна послідовність.

(вступ, основна частина, висновки) та поділом його на абзаци, пункти, підпункти.

Логічна послідовність передбачає вміння виділяти основне в доку­менті та зробити його очевидним для реципієнта.

4. Ясність викладу, точність опису.

Документ має бути зрозумілим, не викликати двозначності. Особливої точності та ясності потребують формулювання наказів, прохань, розпоряджень.

5. Свобода від суперечностей.

У документі не може бути смислової суперечності, коли аргументи суперечать один одному.

6. Переконливість.

Забезпечується обгрунтуванням висловленої в документі думки, до­казовістю матеріалу, точністю в доборі цифрової інформації та фактів.Переконливим діловий папір робить також вмінням розмістити матеріал - усе важливе слід подавати в документі, а інше оформляти у вигляді додатків.

7. Лаконічність.

Лаконічним вважають документ, в якому немає багатослівної аргу­ментації, зайвих слів та повторень.Лаконічності можна досягти вживанням простих речень, загально­прийнятих скорочень, умовних позначень, а також стандартних зворо­тів мови.Стежити за тим, щоб кожен аспект висвітлення питання займав своє місце в тексті документа і не повторювався.

8. Повнота інформації.

Повним називають документ, зміст якого вичерпує всі обставини, пов'язані з вирішенням питання.

26. Критерії класифікації документів. Класифікації ділових документів.

див 21 питання

27. Поняття "формуляр", "бланк", "копія", "дублікат"

Існують встановлені єдині моделі побудови однотипних документів - формуляр-зразок, що від­повідає вимогам чинних державних стандартів.

Формуляр-зразок встановлює певний склад реквізитів, який відповідає видові організаційно-розпорядчих документів.

На основі формуляра-зразка проектують бланки документів, тобто друковану стандартну форму документа, що містить тільки ті реквізи­ти, які відповідають змісту документа і фіксують постійну інформа­цію. Звичайно виготовляють бланки для документів з високим рівнем стандартизації (довідки, доручення, договори, супровідні листи тощо). Вони мають трафаретний текст - дослівне відтворення постійної ін­формації (постійні реквізити) з пропусками для подальшого запов­нення (змінні реквізити).

Встановлено два види бланків: І) загальний (для виготовлення на­казів, протоколів, розпоряджень, постанов, вказівок тощо); 2) для служ­бових листів.

Оригінал - це основний вид документа, перший його примірник.

Копія - це точне відтворення оригіналу, обов"язково у правому верхньому кутку вказівка, що це копія.

Дублікат - це другий примірник документа, який виготовляють, якщо оригінал втрачений.