2.Назвіть основні поняття та категорії соціології громадської думки.

Основні поняття:

Громадська думка - колективне оціночне судження людей з питань, які мають соціальний інтерес.

Соціальний інтерес - реальна причина соціальних дій, яка лежить в основі мотивації індивідів, груп, спільностей.

Соціальна оцінка - колективне судження з приводу певної проблеми.

Категорії соціології — це загальні поняття, що відтворюють певні властивості суспільства та його складових (об’єкта) як ціліс­ної соціальної системи. Дослідження будь-якого процесу, що відбувається в суспільстві, потребує з’ясування суті самого суспільства, досліджуваного процесу і явищ, що з ними зв’язаний цей процес. Це робиться за допомогою спеціальних категорій, які прийнято типологізувати так:

3.Опишіть концепцію аномії та культурального передавання в соціології девіантної поведінки.

Еміль Дюркгейм - основоположник соціологічного дослідження девіації. Він стверджував, що девіація має функціональне значення в суспільстві: сприяє усвідомленню меж того, що вважається поведінкою нормальною, допустимою. Девіації виконують роль факторів, що спричинюють людей підтвердити свою відданість моральному порядку суспільства.

Дюркгейму належить ідея аномії.

Аномія - суспільний стан, який характеризується розладом системи цінностей, обумовлений кризою всього суспільства, його соціальних інститутів, протиріччям між проголошеними цілями та неможливістю їх реалізації для більшості.

Концепція культурального передавання показує, що соціально несхвальна поведінка може формуватися у таких самих процесах соціалізації, як і соціально схвальні форми поведінки. У цьому аспекті цей підхід є корисним інструментом для розуміння, чому девіація є різною у різних соціальних групах та у різних суспільствах.

Варіант Х

1.Виділіть основні етапи розвитку соціології.

Щоб охарактеризувати історичний розвиток соціології, важливо відійти від уявлення про цей процес як про хаотичне нагрома­дження персоналій, шкіл, парадигм тощо. Цей розвиток має свою логіку і структурованість, які показують, що ті пара-дигмальні зміни, що відбувалися у соціології, збігаються із загальними тенденціями зміни суспільних умов (контексту) існування соціології. Перший етап: становлення соціології як самостійної науки на основі методології позитивізму (типові теорії такого типу знаходимо у О. Конта, Г. Спенсера). Другий етап: формування національних соціологічних шкіл, початок існування «великих соціологічних теорій», що претендують на універсальність пояснення будь-яких проявів соціальності і закладають основи власне соціологічної методології. Ці теорії досить часто називають «класичними». Це, зокрема, теорії М. Вебера, Е. Дюркгейма, К. Маркса, Ф. Тьонніса, Г. Зіммеля та ін. Третій етап: вихід соціології за національні межі, її інтернаціоналізація. Проте цей період супроводжувався і поширенням теоретико-методологічного розмежування, зумовленого суперечністю між прибічниками теорій еволюційного розвитку (структурний функціоналізм) і послідовниками К. Маркса, які намагалися пояснити усі соціальні процеси, грунтуючись на виділенні об’єктивно існуючих соціальних суперечностей. У цей період важливим чин­ником розвитку соціології стало протистояння методологічних орієнтацій макро- і мікросоціології, що довели існування істотно різних картин соціальної реальності. Четвертий етап почався у 80-х роках і тісно пов’язаний з «постмодер­нізмом» як тлом, на якому розвивалася сучасна культура. Цей етап позначений заявами про чергову методологічну кризу в соціології, що веде до усвідомлення необхідності нового бачення світу, корегування уявлень про предмет, метод, суб’єкта пізнання тощо.