Тема 27 оцінка фінансової стійкості план

1.Оцінка фінансової стійкості

2.Показники аналізу фінансової стійкості.

3.Оцінка платоспроможності.

4.Аналіз кредитоспроможності підприємства.

1.Оцінка фінансової стійкості

Сутність фінансової стійкості визначається ефективністю формування, розподілу і використання фінансових ресурсів.

Фінансова стійкість - це певний стан рахунків підприємства, який гарантує його постійну платоспроможність. Знання оптимальних меж зміни джерел засобів для покриття вкладення капіталу в основні фонди або виробничі запаси дозволяє накопичувати такі потоки господарських операцій, які ведуть до покращення фінансового стану підприємства, до підвищення його стійкості.

Виділяють чотири типа фінансової стійкості:

1. Абсолютна стійкість фінансового стану, якщо запаси (з) менше суми власного оборотного капіталу (Вк. об.) і кредитів банку під товарно-матеріальні цінності (Кр. т-м. ц.)

3<Вк.об. +Крт.м. ц.

а коефіцієнт забезпечення запасів і затрат джерел коштів Кз.з більше одиниці

Вк.об. + Крт.м.ц.

Кзз =------------------------- > 1

з

2. Нормальна стійкість, при якій гарантується платоспроможність підприємства, якщо

З=Вк. об. +Кр. т. м. ц.

Вк.об. + Кр.т.м.ц.

Кзз =------------------------- = 1

З

3. Нестійкій фінансовий стан, при якому порушається платіжний баланс, але зберігається можливість відновлення рівноваги платіжних засобів і платіжних зобов'язань за рахунок притягнення тимчасових вільних джерел коштів (Кт) в оборот підприємства (резервного фонду, фонду накопичення і споживання), кредитів банку на тимчасове поповнення оборотних засобів, перевищення нормальної кредиторської заборгованості над дебіторською.

3=Вк. об. +Крт.м. ц. +Кт

Вк.об. + Кр.тп.м.ц. + Кт

Кзз =---------------------------------------= 1

з

При цьому фінансова нестійкість вважається допустимою, якщо виконуються наступні умови:

- виробничі запаси плюс готова продукція рівні або перевищують суму короткострокових коштів, які приймають участь в формуванні запасів;

- незавершене виробництво плюс витрати майбутніх періодів рівні або менше суми власного оборотного капіталу. Якщо ці умови не виконуються, то має місце погіршення фінансового стану.

4. Критичний фінансовий стан (підприємство знаходиться на грані банкрутства), при цьому:

3>Вк. об. +Крт.м. ц. +Кт

Вк.об. + Кр.т.м.ц. + Кт

Кзз = ----------------------------------< 1

з

Рівновага платіжного балансу забезпечується за рахунок прострочених виплат по оплаті праці, займу банку, бюджету, розрахунків з постачальниками.

Наявність власного оборотного капіталу і його зміни мають велике значення в забезпеченні фінансової стійкості підприємства.

Показники фінансової стійкості характеризують ступінь захищеності інвесторів і кредиторів.

2.Показники аналізу фінансової стійкості.

Фінансова стабільність підприємства є однією з найваж­ливіших характеристик фінансового стану підприємства. Вона пов'язана з рівнем залежності від кредиторів та інвесторів і характеризується співвідношенням власних і залучених коштів, яке визначає загальну оцінку фінансової стабільності. У світовій і вітчизняній обліково-анал;тичпій практиці роз­роблено систему показників, що характеризують фінансову стабільність підприємства. їх поділяють на два класи.

До першого класу належать показники, за якими визнача­ють нормативні значення (всі розглянуті вище показники ліквідності і платоспроможності).

До другого класу належать показники, за якими нормативні значення не встановлюються: рентабельності, ефектив­ності управління, ділової активності.

Основні показники фінансової стабільності.

1. Коефіцієнт концентрації власного капіталу:

Власний капітал (підсумок розділу І пасиву балансу)/ /Всього господарських засобів (валюта балансу).

Цей коефіцієнт характеризує частку власників підприєм­ства в загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність. Чим вищий цей показник, тим підприємство більш фінансово стійке, стабільне і незалежне від зовнішніх кредиторів. До­повненням до цього показника є коефіцієнт концентрації залученого (позикового) капіталу: сума цих коефіцієнтів до­рівнює 1 (або 100%).

Щодо рівня залучення позичених коштів у зарубіжній прак­тиці існують різні думки. Найпоширеніша така: частка влас­ного капіталу має бути достатньо великою, нижня межа зна­чення коефіцієнта становить 0,6 (60 %). У підприємство з високою часткою власного капіталу кредитори вкладають кошти охочіше, адже воно з більшою ймовірністю може пога­сити борги власними коштами. Разом із тим у багатьох япон­ських компаній велика частка залученого капіталу (до 80 %). А значення цього показника в середньому на 58 % вище, ніж, наприклад, в американських корпораціях. Це пояснюється тим, що інвестиції в цих країнах мають різне походження: у США основний потік інвестицій надходить від населення, в Японії — від банків. Високе значення коефіцієнта концен­трації залученого капіталу свідчить про рівень довіри банків до корпорації, а отже, і про фінансову надійність. Низьке значення цього коефіцієнта свідчить про неспроможність отримати кредити у банку, що є певним застереженням інвес­торам і кредиторам.

2. Коефіцієнт фінансової залежності:

Валюта балансу/Власний капітал (підсумок розділу І пасиву балансу).

Цей коефіцієнт є оберненим до коефіцієнта концентрації власного капіталу, значення його завжди більше за 1. Зрос­тання цього показника означає збільшення частки позиче­них коштів у фінансуванні підприємства. Якщо його значен­ня наближається до одиниці (або 100 %), то це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство.

Наприклад, якщо значення цього коефіцієнта 1,25, то це означає, що в кожній 1,25 гри, вкладеній в активи підприєм­ства, 25 к. — позичені.

3. Коефіцієнт маневреності власного капіталу:

Власні кошти (розділ II активу балансу)/Власний капітал (підсумок розділу І пасиву балансу).

Цей коефіцієнт показує, яка частка власного капіталу ви­користовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні кошти, а яка капіталізована. Значення цього показника може змінюватися залежно від структури капіталу і галузевої належності підприємства (норматив ста­новить 0,4 — 0,6).

4. Коефіцієнт структури довгострокових вкладень:

Довгострокові зобов'язання (розділ III пасиву балансу)/ /Необоротні активи (підсумок розділу І активу балансу).

5. Коефіцієнт довгострокового залучення позичених коштів:

Довгострокові зобов'язання (розділ III пасиву балансу)/

/[Довгострокові зобов'язання (розділ III пасиву балансу) +

+ Власний капітал (підсумок розділу І пасиву балансу)].

Він характеризує структуру капіталу. Зростання цьо­го показника виявляє негативну тенденцію, яка означає, що підприємство все більше залежить від зовнішніх інвес­торів.

6. Коефіцієнт співвідношення власних і залучених коштів:

[Залучений капітал (підсумок розділу III пасиву балансу) +

+ Короткострокові кредити банків (розділ IV пасиву

балансу)]/Власний капітал (підсумок розділу І

пасиву балансу).

Цей коефіцієнт є найзагальнішою оцінкою фінансової ста­більності підприємства. _у

Значення цього показника, наприклад 0,178, означає, що на кожну гривню власних коштів припадає 17,8 к. позичених. Зростання цього показника свідчить про посилення залеж­ності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про певне зниження фінансової стійкості, і навпаки.

7. Коефіцієнт структури залученого капіталу:

Довгострокові зобов'язання (розділ III пасиву балансу)/ /Залучений капітал (розділ IV пасиву балансу).

8. Коефіцієнт забезпеченості оборотних коштів влас­ними оборотними коштами розраховують відношеннямвласних оборотних коштів до загальної суми оборотних коштів:

(Розділ II активу балансу -- Розділ IV пасиву балансу)/Розділ II активу балансу.

Мінімальне значення цього показника становить 0,1. Змен­шення цього показника призводить до визнання структури незадовільною, а підприємства — неплатоспроможним. Зрос­тання коефіцієнта свідчить про задовільний фінансовий стан підприємства, можливість проводити незалежну фінансову політику.

9. Коефіцієнт співвідношення необоротних і власних коштів розраховується як відношення необоротних коштів до власного капіталу:

Розділ І активу балансу/Розділ І пасиву балансу.

Він характеризує рівень забезпеченості необоротних акти­вів власними коштами. Приблизне значення цього показни­ка має бути в межах 0,5 — 0,8. Значення коефіцієнта менше за 0,5 свідчить про те, що підприємство формує оборотні кошти переважно за рахунок власного капіталу, що, як пра­вило, розцінюють негативно. Значення цього показника вище за 0,8 свідчить про залучення довгострокових позик і кре­дитів для формування частини необоротних активів, що вва­жається позитивним у діяльності підприємства.

10. Коефіцієнт відношення виробничих активів і вар­тості майна:

(Виробничі активи [основні засоби, запаси (виробничі, тварини на вирощуванні та відгодівлі, незавершене виробництво)] + Розділ III активу балансу)/Балансова вартість майна.

Мінімальне нормативне значення цього показника стано­вить 0,5. Зростання його свідчить про збільшення виробни­чих можливостей підприємства.

11. Коефіцієнт окупності відсотків за кредити:

(Чистий прибуток + Витрати на виплату відсотків за кредити)/Витрати на виплату відсотків за кредити.

Він показує, скільки разів протягом року підприємство заробляє кошти для оплати процентів і характеризує рівень захищеності кредиторів. Цей коефіцієнт має бути не меншим за 3.

Для оцінки фінансової стабільності підприємства викорис­товують також коефіцієнти стабільності економічного зрос­тання і чистої виручки. Для цих показників нормативи не встановлено.

12. Коефіцієнт стійкості економічного зростання (К_ез) розраховують відношенням різниці між чистим прибутком (П) і дивідендами, виплаченими акціонерам (ДА), до власно­го капіталу (ВК):

К_сз = (П - ДА)/ВК.

Розрахований коефіцієнт економічного зростання порів­нюється з коефіцієнтом за попередній звітний період, а також з аналогічними показниками інших підприємств. Він характе­ризує стабільність одержання прибутку, який залишається на підприємстві для його розвитку і створення резерву.

Наприклад, якщо коефіцієнт зростання становитиме 0,185, то це означає, що річний прибуток у розмірі 18,5 % власного капіталу спрямовано на розвиток підприємства і створення резервів.

13. Коефіцієнт чистої виручки розраховують відношен­ням суми чистого прибутку і амортизаційних відрахувань до виручки від реалізації продукції і послуг.

Наприклад, за звітний період сума амортизації основ­них засобів і нематеріальних активів становила 480 тис. гри; чистий прибуток — 2100 тис. грн; виручка від реалізації — 39 478 тис. гри. Коефіцієнт чистої виручки дорівнюватиме 0,07 ((2100 + 480)/39 478). Цей коефіцієнт визначає, що на кожну гривню реалізованої продукції припадає 6 к. чистої виручки.

14. Показники чистого прибутку на одну акцію розрахо­вують відношенням чистого прибутку до кількості акцій: ди­віденди на одну акцію — відношенням суми дивідендів, вип­лачених акціонерам, до кількості акцій; дивіденди на одну акцію до ринкового курсу акцій — відношенням суми диві­дендів, виплачених акціонерам на одну акцію, до ринкового курсу акцій.

Отже, розглянувши методику визначення низки коефіцієнтів, можна вважати, що аналіз коефіцієнтів — це визна­чення співвідношення між двома окремими показниками. Всі коефіцієнти можна поділити на 5 груп за такими ознаками:

а) можливість погашення поточних зобов'язань;

б) рух поточних активів;

в) власний капітал;

г) результати основної діяльності;

д) інформація про ринкові ситуації.

Методика аналізу визначених вище коефіцієнтів полягає у порівнянні:

• фактичних коефіцієнтів поточного року з коефіцієнтами минулого року, а також з коефіцієнтами за кілька звітних періодів;

• фактичних коефіцієнтів з нормативними (зовнішні корис­тувачі фінансових звітів рідко можуть провести таке по­рівняння);

• фактичних коефіцієнтів підприємства з показниками кон­курентів (дані беруться з фінансових звітів, що надаютьсядо фінансових, статистичних органів);

• фактичних коефіцієнтів з галузевими показниками.

За допомогою аналізу коефіцієнтів можна виявити сильні і слабкі сторони різних підприємств, фірм. Менеджери вико­ристовують результати такого аналізу для контролю діяль­ності підприємства, щоб не допустити банкрутства. Важли­вим є і те, що аналіз коефіцієнтів дає змогу краще зрозуміти взаємозв'язок між балансом і звітом про доходи. Наприклад, щоб вирахувати дохідність інвестицій, потрібно взяти загальну суму активів з балансу та чистий дохід зі звіту про доходи. Деякі коефіцієнти показують, чи ефективно використовуються підприємством різні активи і пасиви та як це виливає на прибуток.

Слід зазначити, що за динамікою зміни розглянутих ко­ефіцієнтів уважно спостерігають кредитори для того, щоб зав­часно забезпечити повернення наданих позик, а також по­крити свої фіксовані платежі доходами.

Результати аналізу відповідних коефіцієнтів значно впли­вають па кредитну політику банків, фінансові експерти вико­ристовують їх для виявлення відносних переваг різних під­приємств.

Аналізуючи фінансову стабільність підприємства, можна зробити висновок, що власники підприємства (акціонери, інвес­тори й інші особи, що зробили внески до статутного капіталу) завжди прагнуть розумного зростання частки позичених коштів; навпаки, кредитори (постачальники сировини і матеріалів, банки, що надають короткострокові позики) віддають перевагу підприємствам з високою часткою власного капіталу. Аналізуючи фінансову стійкість підприємства, потрібно особливу увагу приділити вивченню поточної фінансової стій­кості, що поділяється на такі основні типи:

• Абсолютна фінансова стійкість. Вона характеризується нерівністю

33 < ВОК,

де 33 — загальні запаси; ВОК — власні оборотні кошти.

Це співвідношення показує, що всі запаси повністю по­криваються власними оборотними коштами, тобто підприєм­ство не залежить від зовнішніх кредиторів. Така ситуація трапляється вкрай рідко і, як правило, її не можна розгляда­ти як позитивну, адже за цих умов адміністрація не має мож­ливості використати зовнішні джерела коштів для фінансу­вання основної діяльності. Нормальним вважають стан під­приємства, коли частка власних оборотних коштів є трохи вищою за 50 %.

• Нормальна фінансова стійкість. Характеризується не­рівністю

ВОК < 33 < ДФЗ,

де ДФЗ — джерела формування запасів. Вони визначаються за формулою

ДФЗ = ВОК + Позики банку і позики, що використовують­ся для покриття запасів + Розрахунки з кредиторами за товарними операціями = Підсумок розділу І пасиву балансу + Довгострокові кредити + Довгострокові позики -- Підсумок розділу І активу балансу.

Для покриття запасів використовують як власні, так і за­лучені джерела коштів.

• Нестійкий фінансовий стан. Характеризується нерівністю

33 > ДФЗ.

Виконання цього співвідношення свідчить про те, що підприємство для покриття частини своїх запасів змушене звертатися до додаткових джерел покриття, що не є позитив­ним.

• Критичний фінансовий стан. Характеризується поперед­ньою нерівністю, до якої додається наявність у підприєм­ства не погашених у строк кредитів і позик, а також про­строченої кредиторської і дебіторської заборгованості. Така ситуація означає, що підприємство не може вчасно розрахуватися зі своїми кредиторами. За умов ринкової економіки при неодноразовому повторенні такого стану підприєм­ство вважається збанкрутілим.

Слід зазначити, що зарубіжні фірми і компанії для оцінки платоспроможності своїх підприємств також розраховують низку показників, які характеризують платоспроможність фірм і компаній. Основні з них:

• відношення довгострокової заборгованості до акціонер­ного капіталу. Високий відносний показник виявляє збільшен­ня ризику неплатоспроможності;

• відношення надходжень готівки від операцій до довго­строкової заборгованості. Цей показник допоможе оцінити наявність достатніх коштів у підприємства для задоволення не тільки його поточних, а й довгострокових потреб;

• відношення чистого прибутку до виплачених податків і відсотків, а також до виплачених відсотків за кредитом. За допомогою цього показника можна розрахувати, скільки разів компанія може виплатити відсотки за кредитом і суму, на яку можна зменшити прибуток без збитку для компанії;

• відношення суми надходжень готівкою від операцій і відсотків за кредитом до відсотків за кредитом. Це дуже важ­ливе співвідношення, адже воно показує, яку кількість готів­ки в даний момент можна спрямувати на виплату відсотків;

• відношення чистого прибутку до сплати податків і здійс­нення постійних витрат до постійних витрат. Це відношення визначає, як компанії здійснювати постійні витрати. Низький показник свідчить про те, що у підприємства виникли про­блеми ;

• відношення суми надходжень готівки від операцій і по­стійних витрат до постійних витрат. Цей показник визнаєть­ся індикатором платоспроможності;

• відношення стійких активів до довгострокової та середньострокової заборгованості. Вся довгострокова заборго­ваність зрештою погашається за рахунок стійких активів. Високий відносний показник означає наявність достатніх ре­зервів для повернення одержаних кредитів;

• відношення нерозподіленого прибутку до загальної суми активів. Тенденція зміни відносного показника відображає змі­ну прибутковості підприємства за встановлений проміжок часу.

Отже, аналіз фінансової стабільності дає можливість оці­нити готовність підприємства до погашення своїх боргів, його фінансову незалежність, тенденції зміни рівня цієї незалеж­ності, відповідність етапу активів і пасивів підприємства ос­новним завданням його фінансово-господарської діяльності.