20. Система мовних засобів у науковому творі. Види наукового тексту.

Використовується – наукова діяльність, науково-технічний прогрес суспільства, освіта. Основне призначення – повідомлення про результати дослідження, доведення теорій, обґрунтування гіпотез, роз’яснення явищ, систематизація знань. Основні ознаки – поняття і предметність, об’єктивність, логічна послідовність, узагальненість, однозначність, точність, лаконічність, переконливість, аналіз, синтез, аргументація, пояснення причинно-наслідкових відношень, висновки.

Основні мовні засоби: велика кількість загальнонаукових та спеціальних термінів, схем, таблиць, графіків, абстрактних (часто іншомовних) слів, наукова фразеологія (стійкі термінологічні словосполучення), цитати, посилання; відсутність всього того, що вказувало б на особу автора, його уподобання: емоційних синонімів, суфіксів, багатозначних слів, вживання слів й усталених словосполучень, що допомагають послідовно, логічно пов’язати між собою окремі частини наукового тексту: таким чином, однак, крім цього, з іншого боку, в свою чергу. Особливо необхідно виділити слова, які свідчать про ступінь достовірності (дійсно, зрозуміло, вірогідно), об’єктивність наведеної інформації ( стверджують, вважають, думають, здається, можливо).

Текст членується послідовно на розділи, параграфи, пункти, підпункти. Переважають речення складної, але правильної будови, часто ускладнені зворотами. В реченнях багато іменників і відносних прикметників, мало дієслів, зокрема особових форм.

Реферат – це текст, написаний на основі першоджерела з метою викладу його змісту. Монографічний реферат готують за одним джерелом, оглядовий – за декількома книгами, главами або статтями. Обсяг 10-12 друкованих сторінок. Найчастіше його пишуть своїми словами. Цитати вводять у текст лише тоді, коли вони необхідні для повнішого розкриття теми або якщо вони викликають у референта заперечення. На титульній сторінці необхідно вказати назву установи, де він виконаний; його тему; прізвище, ім’я, по батькові автора і керівника роботи. Список використаної літератури подають наприкінці тексту. Схема реферату:

Опис: Стисло викладаються відомості про основні теми першоджерела, зроблено докладний аналіз кількох найважливіших із них; висвітлено позицію автора і думки референта щодо неї.

Заключна частина реферату складається з висновків, узагальнень автора, зауважень референта стосовно значення статті чи книги, оцінки повноти та своєчасності аналізу зазначених проблем.

Здебільшого реферати складаються в науковому стилі, рідше – науковому з елементами публіцистичного.

Рецензія – відгук, критичний аналіз та оцінка художнього або наукового твору.

Схема рецензії:

1. предмет аналізу. Автор, назва книги, статті, видання.

2. вступ. Аргументоване пояснення рецензента, чому саме до цього видання він звертається, яка проблема в ньому розглядається і наскільки вона актуальна.

3. основна частина. Виклад змісту (основних положень) рецензованого твору, позиції автора, розгорнута аргументація оцінок.

4. заключна частина. Висновки рецензента.

Анотація – гранично стисла характеристика друкованих видань щодо їх змісту, форми, призначення.

Схема анотації:

1. прізвище, ім’я, по батькові автора.

2. назва твору.

3. місце видання, видавництво, рік видання.

4. обсяг (кількість сторінок, малюнків, таблиць).

5. висновки

6. використана у творі література.

7. читацька адреса.

21.

Термінологічні словники, що вийшли друком остан­нім часом:

1. Російсько-український словник наукової терміно­логії: Біологія. Хімія. Медицина. Київ, 1996.

2. Етимологія назв лікарських засобів. 1. Розчини /Довідковий посібник з етимології назв лікарських засобів, історії і відкриття та застосування у фармації, - Київ, 1991.

3. Російсько-українське-латинський словник гігіє­нічних термінів /за ред. акад Є.Г. Гончарука. - Київ, 1991.

4. Серії: Російсько-українсько-латинський словник медичних термінів / за ред. В.Г. Коляденка, Ю.В. Шаніна. -Київ, 1993.

5. Орфографічний словник українських медичних термінів /Уклад. Петрух Л.І., Томашевська О. Я. - Львів, 1993.

6. Українсько-латинсько-англійський медичний тлумачний словник. - Львів, 1995.

7. Присяжнюк М.С. Російсько-український медичний словник професійної мови фахівців з внутрішніх хвороб (із тлумаченням термінів). - Київ, 1995.

8. Усатенко О.К. Російсько-український словник медичної термінології, - Київ, 1996 та ін.