1. Етапи становлення укр. Мови як державної

І етап – державна укр. мова започаткована в часи ранньоукр. держави Київської Русі.

ІІ етап – XIV-XVI ст. книжна укр. мова, так звана “руська” була на той час офіційною, тобто державною мовою Литовського князівства.

ІІІ етап – державною була укр. мова в період козаччини (17 – поч. 18 ст.).

IV етап – з 1720 по 1905 відб. наступ на держ. укр. мову.

V етап – держ. укр. мова відновл. 1918 р. – “Перший офіційний правопис укр. мовою”

VI етап – 1980 - “Закон про мови”

VII етап – 1996 р. – констатація стану укр. мови як держ. в Конституції (стаття 10).

2.Функції мови

Функція (з лат. – виконання, здійснення) мови – це призначення, або роль, або завдання, що їх виконує мова у суспільному вжитку.

1. Комунікативна – ф-я спілкування. Мова створена для того, щоб спілкуватися, а спілкування можливе лише в суспільстві. Щоправда, існують й інші комунікативні засоби, н-д, жести і міміка. Як доказ комунікативної придатності жестів та міміки можна навести пантоміму. Однак у звичайному людському спілкуванні вони є лише допоміжними супровідними щодо звукової мови засобами. Допоміжними засобами спілкування можна якоюсь мірою назвати музику й живопис, проте якими б досконалими не були, замінити мови не можуть. Музика і живопис викликають свої враження, почуття, думки. А спілкуючись за допомогою мови, всі люди приблизно однаково розуміють висловлене. Тому-то мову вважають найважливішим засобом людського спілкування.

2. Мислеоформлювальна (мислетворча) – функція формування й формулювання думки.

Обидві ці функції дуже тісно пов’язані між собою: для того, щоб спілкуватися, потрібно мислити й уміти передавати свої думки за допомогою мовних засобів.

3. Пізнавальна (гносеологічна, або когнітивна).

4. Експресивна (з фр. – виразний) – це вираження або відображення особистості у тексті, що ств. цією особистістю (функція самовираження, створення образу мовця).

5. Волюнтативна (волевиявлення, наказ, побажання, спонукання)

6. Номінативна ( інформаційна) (називна).

7. Естетична – мова фіксує в собі естетичні смаки і уподобання кількох носіїв або мовців (лексика і фразеологія) – функція вираження прекрасного, виховання естетичного смаку.

8. Культуроносна.

9. Ідентифікаційна (розпізнавальна) – мова може виступати ідентифікатором.

10. Магічно-містична (збереглася з доісторичних часів).

11. Державотворча ф-я укр. мови полягає в тому, що мова виступає головним чинником державотворення.

Також є ще такі функції:

12. Фатична, тобто контактоустановлювальна.

13. Репрезентативна – функція позначення світу речей.

14. Емотивна – функція вираження почуттів, емоцій.

15. Прагматична – функція, що вказує на ставлення мовця до висловленого.

16. Метамовна – функція використання мови для опису іншої мови, тобто спеціальної наукової мови (метамова фізики, хімії, кібернетики, логіки тощо)

3.Суть поняття “рідна мова”, “національна мова”

Мова – це найважливіший засіб спілкування і пізнання.

Мова – це система одиниць спілкування і правил їх функціонування.

Мовлення (мовленнєва діяльність) – це спосіб спілкування і пізнання.

Мовлення – конкретно застосована мова, засоби спілкування в їх реалізації.

Рідна мова – це мова, з якою людина входить у світ, прилучається до загальнолюдських цінностей у їхній нац. своєрідності.

Р. м. сприймається не просто як засіб комунікації, не тільки як знаряддя формування думок, як одне з головн. джерел патріот. почуттів, як рецептор духовно-емоційної сери людини.

Р. м. консолідує народ у часі і просторі.

Концепції визначення поняття “Р.м.”: 1.Генетична. 2.Соціальна. 3.Біоенергетична.

Національна мова обов’язково має літературну форму, тобто вироблені й прийняті суспільством норми як усного, так і писемного різновидів.