79. Проаналізуйте етнонаціональні спільноти – народ, етнос, нація як об’єкт та суб’єкт політики.

Незважаючи на всі прогнози про неминуче зникнення етнонаціональних колективів, вони продовжують залишатися важливими чинниками суспільного життя у всіх багатонаціональних державах, а етнос і нація стали не тільки об'єктами, а й суб'єктами політики. Етнос і нація — ці два суспільні явища є хоч і близькими, але не тотожними. Етнос — це історично сталий колектив людей, об'єднаний спільними рисами культури, мовою, традиціями, звичаями, обрядами, поведінкою, психологією, системою моральних та матеріальних цінностей, самосвідомістю, в окремих випадках—спільною релігією. Для існування етносу не обов'язкова наявність усіх без винятку перелічених ознак. Етнос може жити, втративши деякі чи навіть майже всі з наведених атрибутів, поки його члени свідомі спільного походження і відрізняють себе від навколишніх етнічних колективів. Тому етнос може жити не лише компактно на історичній чи на новонабутій батьківщині, а й дисперсно, тобто в розсіяному стані.

Оскільки етносу притаманні деякі характерні особливості, важливим серед них є його позатериторіальність та позадержавність. Етнос нерідко не має чітко окреслених територій проживання та розселення. Межі територій його розселення та проживання можуть не збігатися з кордонами однієї держави.

Значно складніше за своєю внутрішньою структурою поняття нація, котре до сьогодні не має загальновизнаного визначення. Сутність ознак, що визначають націю як феномен суспільного життя, можна з'ясувати при аналізі найпоширеніших теорій її походження: психологічної, культурологічної, етнологічної, історико-економічної та статистської.

З точки зору ... самосвідомості нація є спільністю набагато інтегрованішою, ніж етнос. У ній зростає цінність власної національної ідентичності окремої особи. Крім того, нація — це така форма існування етнонаціональної системи, в якій формуються і функціонують спеціалізовані підсистеми. До таких підсистем належать інтеграція, політична, економічна та духовна еліти тощо. Тому нація презентує складнішу систему, ніж етнос.

Взагалі ж концепцій щодо розуміння сутності націй, шляхів її формування дуже багато. Але майже всі вони можуть бути зведені до двох основних підходів.

Згідно з першим підходом — етнічним, нація утворюється на основі великого етносу з його культурно-мовними ознаками і являє собою, по суті, політизовану етнічну спільність.

Другий, політичний підхід, теоретична основа якого — суб'єктивістська концепція нації, створена Е. Ренаном. На його думку, належність до нації визначається І насамперед усвідомленням індивідами, визнання себе членами єдиної спільноти, громадянами єдиної держави, тобто фактично усувається жорстка залежність між І етнічним походженням та лояльним ставленням до держави

Етнос, що сформувався на певній території, називається автохтонним (по відношенню до певної території). З точки зору міжнародного права такі етноси вважаються етнічними націями і мають право на самовизначення аж до утворення власної державності, хоч і не обов'язково у формі незалежної держави.

Етнічна група, яка вже має власну державу поза межами певної країни проживання, називається національною меншиною, не вважається частиною нації, з якою вона безпосередньо етнічно пов'язана, і по відношенню до останньої вона отримує назву «діаспора». Етнонаціональні відносини — це відносини між суб'єктами ет-нонаціонального розвитку (націями, народностями, етнічними групами та національними меншинами) та їх державними утвореннями, а також між людьми різних національностей, які складаються в процесі життєдіяльності і взаємодії етнонаціо-нальних спільностей.

Міжнаціональний мир та злагода між етнонаціональними спільностями залежить від політики і політиків, обов'язком яких і є розроблення науковообгрунтова-ної етнонаціональної політики.