
- •1)Охарактеризуйте предмет,методи та функції політології
- •2)Визначте етапи формування політології,її функції
- •3) Розкрийте систему політичних наук та визначте місце політології в системі наук про суспільство
- •4)Охарактеризуйте політику як суспільний феномен та наукове поняття. Її структура і функції
- •5)Розкрийте взаємодію політики з іншими сферами суспільного життя та її роль у житті сучасного суспільства
- •6)Охарактеризуйте політичні ідеї в країнах Стародавнього Сходу
- •7)Охарактеризуйте політичні вчення в стародавній Греції(Сократ,Платон,Аристотель) та політичну думку у Стародавньому Римі(Цецерон)
- •9)Зазначте політичні вчення епохи Відродження.Нікколо Макіавеллі,Макіавелізм
- •10)Охарактеризуйте основні ідеї утопічного соціалізму(т.Мор,т.Кампанелла). Критично-утопічний соціалізм
- •11.Ранньобуржуазні ліберальні концепції політики. Проблеми держави і права в поглядах т. Гоба і т. Локка
- •12. Розкрийте раціоналістичне трактування політики в працях французьких просвітників (Монтеск’є, Руссо)
- •13. Охорактеризуйте філософсько – правові концепції політики в німецькій класичній філософії (Кант, Фіхте, Гегель, Ніцше)
- •14.Розкрийте формування політології як самостійної науки у 19- на поч. 20 ст.
- •15. Розкрийте розвиток політології в другій половині 20 ст. Основні школи(англосаксонська, французька, німецька) та течії сучасної політології.
- •16. Проаналізуйте еволюцію політичних ідей від Ктївської Русі до козацько – гетьманської держави.
- •17. Проаналізуйте політичну думку в Україні епохи відродження (Костомаров, Драгоманов)
- •18. Проаналізуйте українську політичну думку 19- першої половини 20 ст. Українська політична думка в міжвоєнний період.
- •19. Охарактеризуйте політичні ідеї української міжвоєнної та повоєнної української еміграції: Донцов, Липинський.
- •20. Політичні погляди Винниченка і Лисяк-Рудницького.
- •21. Проаналізуйте політичну науку в сучасній Україні: означте шляхи її розвитку та перспективи.
- •22. Охарактеризуйте сутність, типи та функції влади, її наукові концепції. Політична влада.
- •23. Розкрийте суб’єкти, ресурси та засоби політичної влади. Типи легітимності.
- •24. Проаналізуйте співвідношення громадянського суспільства та правової держави: сутність, основні риси, особливості становлення в Україні.
- •25. Проаналізуйте поняття демократії, її зміст, основні ознаки та форми.
- •1. Демократія має державний характер:
- •2. Демократія має політичний характер:
- •26. Сучасні концепції демократії.
- •27. Розкрийте сутність, структуру та функції політичної системи суспільства.
- •28. Типи політичних систем. Особливості політичної системи сучасної України.
- •1. Залежно від політичного режиму розрізняють такі політичні системи:
- •2. За характером взаємодії з зовнішнім середовищем виділяють:
- •3. В історичному аналізі використовується характеристика систем з позицій формаційного підходу.
- •29. Розкрийте теорії політичних систем.
- •30. Охарактеризуйте сутність, ознаки та функції держави.
- •31. Теорії походження держави.
- •32. Розкрийте форми державного правління.
- •33. Розкрийте форми державного устрою.
- •34. Проаналізуйте політичні режими: загальну характеристику та типологію. Політичний режим сучасної України.
- •35. Охарактеризуйте політичний інститут виборів: поняття, ознаки, класифікація.
- •36. Основні типи виборчих систем.
- •37. Розкрийте принципи виборчого права та стадії виборчого процесу.
- •2. Реєстрація виборців.
- •3. Установлення виборчих округів і виборчих дільниць.
- •6. Реєстрація кандидатів і списки партій.
- •38. Проаналізуйте виборчу систему сучасної України.
- •1. Вибори Президента України:
- •2. Вибори народних депутатів України:
- •3. Місцеві вибори:
- •39. Проаналізуйте сутність, функції й типологію політичних партій.
- •40. Проаналізуйте поняття партійної системи. Типологія партійних систем.
- •41. Охарактеризуйте етапи становлення та сучасний стан багатопартійності в Україні.
- •42. Розкрийте зміст та функції «суспільно-політичних рухів» та «груп інтересів» порівняльний аналіз.
- •43. Проаналізуйте співвідношення понять громадянство і підданство.
- •44. Охарактеризуйте способи набуття і втрати громадянства.
- •45. Правовий статус апатридів, біпатридів та іноземців. Екстрадиція.
- •46. Проаналізуйте поняття політичної діяльності, її мотиви, цілі та засоби.
- •47. Проаналізуйте поняття політичного процесу, його структуру і характер. Класифікація політ. Процесів.
- •48. Охарактеризуйте політичну участь, політичне функціонування та політичну взаємодію.
- •49. Проаналізуйте поняття політичної поведінки і участі в політиці. Основні форми політичної участі.
- •50. Охарактеризуйте типологію політичної поведінки особи. Конформізм, нонконформізм, колективізм і індивідуалізм.
- •51. Означте людський вимір політики і основні напрямки політичної соціалізації особи. Політична соціалізація.
- •52. Проаналізуйте поняття політичної еліти: ознаки, структура та функції.
- •53. Охарактеризуйте теорії еліт. Моска, Парето, Міхаельс.
- •54. Розкрийте типологію політичних еліт. Рекрутування.
- •55. Проаналізуйте поняття політичного лідерства. Механізм утворення політичного лідерства.
- •Типи політичного лідерства
- •56. Особливості еволюції політичної еліти та лідерства в Україні
- •57. Проаналізуйте політичне управління. Прийняття політичних рішень.
- •58. Охарактеризуйте групи тиску як засіб впливу на державну політику.
- •59. Проаналізуйте державне управління в Україні.
- •60. Проаналізуйте поняття політичної свідомості.
- •61.Політична психологія як складова політичної свідомості. Психологія натовпу
- •62.Змі та громадська думка: їх роль у функціонуванні демократії в суспільстві.
- •63.Політична ідеологія: поняття, структура і функції
- •64.Лібералізм і неолібералізм. Стан ліберального руху в Україні.
- •65.Консерватизм і неоконсерватизм. Праві і правоцентристські партії в Україні
- •66.Соціалізм і соціал-демократія:світова теорія і українська практика
- •67.Марксистська концепція політики. Ленінізм. Комуністичний рух
- •68.Фашизм і неофашизм: ідейні джерела, соціальна база та цілі
- •69.Політична культура: зміст, структура і функції.
- •70.Типологія політичної культури
- •71. Охарактеризуйте політичну свідомість та політичну культуру сучасного українського суспільства
- •73. Охарактеризуйте модернізацію як форму цивілізаційного процесу. Проблеми політичної модернізації українського суспільства.
- •74. Охарактеризуйте поняття, функції і види політичних технологій.
- •75. Політичний маркетинг.
- •76. Виборча інженерія, політична реклама та імідж.
- •77. Поняття, функції та види політичного менеджменту
- •78. Політичне прогнозування.
- •79. Проаналізуйте етнонаціональні спільноти – народ, етнос, нація як об’єкт та суб’єкт політики.
- •80. Предмет та функції етнополітології.
- •81. Охарактеризуйте поняття нації та національної держави. Етнічні, громадянські та етнограмадянські нації.
- •82. Проаналізуйте поняття національної свідомості, націоналізму, інтернаціоналізму та космополітизму.
- •83. Охарактеризуйте проблеми, протиріччя та конфлікти в міжнаціональних відносинах: причини виникнення та шляхи розв’язання.
- •84.Проаналізуйте етнополітику української держави. Проблеми відродження та консолідації української нації.
- •85.Зовнішня політика держави: цілі, принципи та засоби. Пріоритети зовнішньої політики української держави.
- •86.Охарактеризуйте світовий політичний процес: особливості на початку третього тисячоліття. Основні тенденції розвитку сучасних міжнародних відносин.
- •87. Розкрийте участь України в системі міжнародних політичних відносин. Україна у міжнародному співтоваристві.
- •88. Охарактеризуйте глобальні проблеми сучасності: політичні аспекти.
- •89. Розкрийте поняття геополітики. Вплив геополітичних чинників на місце України в сучасній геополітичній карті світу.
- •90. Глобалізаційні процеси в сучасному світі та їх геополітичні виміри.
58. Охарактеризуйте групи тиску як засіб впливу на державну політику.
Групи тиску – офіційно організовані групи для здійснення впливу на державних посадових осіб та окремі державні структури.
Характерно, що саме на основі громадських організацій і рухів виникають і розвиваються в сучасній політиці так звані групи тиску. Переслідуючи неполітичні цілі, вони задля їх виконання активно займаються політикою і справляють неабиякий вплив на неї.
Можна перерахувати такі основні функції груп тиску:
1) передають настрої і вимоги народу урядові;
2) впливають на законодавчий процес (вони не тільки надихають і підтримують законодавство, але часто розробляють законопроекти і подають їх на розгляд урядів, правлячої партії або комісій законодавчої влади);
3) виконують важливу роль під час добору експертів і спеціалістів на міністерські та адміністративні посади, відкриваючи доступ на державні пости особам з відповідним досвідом і оточенням;
4) надають підтримку і мобілізують людей для реалізації урядових програм;
5) здійснюють контакт з урядом і сприяють виробленню сучасних та ефективних законів.
У демократичних системах вплив численних груп тиску може досягти сили, яка нейтралізуватиме ефект роботи уряду.
Вплив груп тиску на державну політику здійснюється на п’ятьох рівнях.
По-перше, групи впливають на громадську думку, використовуючи різні засоби масової комунікації для популяризації своїх ідей чи програм в аудиторії читачів, слухачів та глядачів.
По-друге, вони прагнуть вплинути на результати виборів шляхом фінансування політичних груп або активізації інших форм передвиборної боротьби.
По-третє, групи тиску впливають на зміст платформ політичних партій, виступаючи на відповідних форумах чи спілкуючись із кандидатами.
По-четверте, вони можуть сконцентрувати свої зусилля на законодавчих органах, входячи в контакти з депутатами, беручи участь у слуханнях законопроектів у комісіях.
І, нарешті, вони прагнуть контролювати вже прийняті закони, співпрацюючи з адміністративними діячами або заперечуючи правильність тлумачення адміністрацією цих законів, передаючи справу в разі потреби на розгляд суду.
Наявність груп тиску в політичному житті, з одного боку, примножує кількість опосередкованих політичних суб'єктів, розширюючи плюралізм, а з іншого — веде до зрощування найсильніших груп тиску з партійними і бюрократичними угрупованнями, посилення олігархічних і корпоративних тенденцій.
59. Проаналізуйте державне управління в Україні.
Державне управління — складова політичного управління, яке одночасно поєднує політичні та адміністративні засоби. Державне управління охоплює об'єкти державного сектора — державну власність, державні органи й організації, а також суспільного в межах повноважень, необхідних сучасній державі для ефективного забезпечення соціально-економічного прогресу, гарантій захисту прав і свобод громадян та національної безпеки.
У широкому розумінні поняття "державне управління" поширюється на всі три гілки влади — законодавчу, виконавчу і судову, а у вузькому — тільки на виконавчу. Під функціями державного управління слід розуміти основні завдання, які виконують державні органи, їхні структурні підрозділи та посадові особи в процесі здійснення керівництва державою і суспільством. До функцій державного управління відносяться: планування, організація, комплектація кадрів, мотивація і контроль.
До державного планування слід віднести такі напрями державної діяльності: урядові програми, концепції різноманітних напрямів суспільного розвитку і реформування, формування державного бюджету, директивні та індикативні перспективні плани, президентські послання тощо..
Державне управління є найважливішою функцією органів державної влади, але його суть не зводиться до забезпечення панування з допомогою насильства, примусу, ідеології (що є характерним для суспільних владних відносин), а полягає у досягненні певних результатів, спираючись на мотиваційну структуру (потреби та інтереси людей). Державно-адміністративне управління включає інститут глави держави, уряд, загальнодержавні відомства, які не входять до складу уряду, регіональні, місцеві державні адміністрації. Уряд як найвищий політико-адміністративний орган здійснює внутрішню і зовнішню політику, забезпечує виконання законів, володіє правом регламентарного законодавства.
Державне управління України ґрунтується на Конституції України, Законах про Кабінет Міністрів, державні адміністрації, місцеве самоврядування, державну службу. До структури органів державного управління входять такі інститути: глава держави, уряд, неурядові структури загальнодержавного призначення, місцеві держадміністрації. Главою Української держави є Президент. Він — гарант державного суверенітету і Конституції, Верховний головнокомандувач Збройних сил, володіє правом законодавчої ініціативи, призначає всеукраїнські референдуми з питань змін і доповнень до Конституції за народною ініціативою; за згодою парламенту призначає Прем'єр-міністра і за пропозицією останнього затверджує склад уряду і голів місцевих адміністрацій; може розпустити парламент, якщо він упродовж тридцяти днів не розпочав пленарне засідання; може бути усунений з посади внаслідок конституційної процедури імпічменту. Найвищим органом у системі виконавчої влади є Кабінет Міністрів, який відповідальний перед Президентом та підконтрольний і підзвітний парламентові.
Державному управлінню України характерні риси перехідних суспільств. Нині це зумовлюється тим, що через відсутність адміністративної реформи органи державного управління виявилися не здатними до суспільних реформ, а також через активне лобіювання владними структурами інтересів аграрних, промислових і фінансових олігархій у сфері вигідного розподілу бюджетних і кредитних ресурсів, державної власності, створення пільгових податкового і митного режимів взамін на отримання тіньових доходів.
В результаті здійснення адміністративної реформи в Україні відповідно до Концепції передбачається поступове формування раціонального механізму державного управління, який дозволить підвищити ефективність реалізації виконавчої влади, поглибити її взаємодію з місцевим самоврядуванням. Якісно удосконалена система виконавчої влади має покращити вплив на хід та наслідки проведення інших перетворень у нашому суспільстві - насамперед, економічної реформи, особливо з тих питань, де велике значення мають методи та форми державного регулювання і контролю. Основна мета реформи полягає у комплексній перебудові системи державного управління в Україні, та в розбудові нової системи органів державного управління для здійснення основних завдань.
Проведення адміністративної реформи є етапом демократизації українського суспільства, приведення у відповідність існуючих суспільних відносин з закріпленими у Конституції нормами.