57. Проаналізуйте політичне управління. Прийняття політичних рішень.

Політичне управління — це вид суспільного управління, Що здійснюється органами, які вибрані народом або організацією і приймають політичні рішення в сфері реалізації стратегічних суспільних завдань, функціонування і розвитку політичних, правових соціально-економічних та культурних інститутів. Політичне управління здійснюється на рівні державних органів, регіональних структур влади та органів місцевого самоврядування, партій, груп тиску, політичних лідерів, засобів масової інформації тощо.

Державне управління — складова політичного управління, яке одночасно поєднує політичні та адміністративні засоби. Державне управління охоплює об'єкти державного сектора — державну власність, державні органи й організації, а також суспільного в межах повноважень, необхідних сучасній державі для ефективного забезпечення соціально-економічного прогресу, гарантій захисту прав і свобод громадян та національної безпеки.

Суб'єктами управління є керівники вищої, середньої та нижчої ланок, елітні групи й організації.

Функції політики — це основні напрями її впливу на суспільство. Оскільки вплив політики на суспільство є багатоманітним, то виокремлюються багато різних її функцій. Головною з них є та, що випливає із самої сутності політики та її соціального призначення і полягає у керівництві та управлінні суспільними процесами й забезпеченні завдяки цьому єдності та цілісності суспільства. Інші функції політики підпорядковуються головній. До них, зокрема, належать: вираження і задоволення соціальних інтересів. Політика покликана створювати членам суспільства можливості для вираження і задоволення їхніх суспільно значущих інтересів і потреб; інтеграція суспільства на основі узгодження соціальних інтересів. Політика координує соціальні інтереси і потреби, певним чином субординує їх, підпорядковує часткові інтереси загальним. раціоналізація соціальних суперечностей і конфліктів, їх цивілізоване вирішення через діалог членів суспільства між собою і з державою; соціалізація особи, тобто становлення індивіда як члена людської спільноти, включення його у складний світ суспільних відносин. забезпечення наступництва та інноваційності суспільного розвитку.

Вирізняють різні види політичного управління. Авторитарне правління характерне застосуванням вольових, жорстких методів, коли суб'єкт влади використовує всі можливості для нав'язування своєї волі іншим. Анархічне управління пов'язане з тим, що керують всі безсистемно, хаотично, що розладнує управлінську ефективність. Демократичне управління полягає в системній взаємодії суб'єктів управління з розмежуванням сфер і механізмів впливу. Виділяють ще й інші типи управління: волюнтаристичне, коли зовсім ігноруються об'єктивні закономірності та реальні можливості; прагматичне, при якому домагаються тимчасових конкретних результатів заходами популістського характеру. У сучасних демократичних суспільствах демократичне управління здійснюється в державно-правовій формі, з чітким поділом влади і при високому рівні гласності. У таких суспільствах політичне управління тісно поєднується із взаємодією з громадянським суспільством. За своїм змістом політичне управління можна умовно поділити на реформаторську діяльність, яка передбачає модифікацію, конструктивний розвиток усіх складових елементів суспільства, і на консерватизм, що полягає у збереженні існуючого стану шляхом стримування розвитку в інтересах певних політичних сил. Політичне управління базується на відповідних принципах, серед яких - вибір політичних цілей і відповідних методів їх досягнення; визначення пріоритетних напрямків діяльності; підтримання зворотного зв'язку, інформативності, наступності, ефективності дій. Підготовка й прийняття політичного рішення репрезентує собою складний процес, який складається з ряду елементів, які в даному випадку краще назвати стадіями або етапами. Загалом у цілому в цьому процесі можна виділити чотири стадії: 1) постановка й виявлення соціальної проблеми, яка потребує свого вирішення; 2) формулювання можливих альтернатив вирішення проблеми; 3) обговорення, або порівняльний аналіз, можливих альтернативних рішень; прийняття рішення, тобто вибір оптимальної альтернативи як плану дій.

Суб’єктами політичних рішень безпосередньо є індивіди, громадяни, члени громадських організацій або їх представники у виборних органах державної влади, політичних, професійних та інших громадських організаціях, у компетенцію яких відповідно до конституції входять вироблення й прийняття рішення. Це загальне положення потребує певної конкретизації. На різних етапах процесу підготовки й прийняття політичних рішень можуть бути використані різноманітні соціальні суб’єкти. Так, на першому етапі виявлення проблеми, можуть заявити про свої інтереси широкі верстви, політичні партії в цілому та громадські організації за інтересами. На етапі формулювання й аналізу проблеми, яка не залишає байдужими найрізноманітніші верстви, на перший план виходять політичні партії, громадські організації, експерти, державна адміністрація. На етапі прийняття політичного рішення в дію вступають представницькі органи держави, партійні й громадські об’єднання.