18. Проаналізуйте українську політичну думку 19- першої половини 20 ст. Українська політична думка в міжвоєнний період.

1.Без перебільшення можна твердити, що в перші десятиріччя другої половини ХІХ ст. домінуючими в політичному житті України були проблеми ліквідації кріпацтва в економіці, соціальній та правовій сферах. Відповідно, на фоні кризи феодально-кріпосницької системи та визрівання у її надрах капіталістичного укладу народились у 40-х роках ХІХ ст. певні ідеї, суспільно-політичні погляди.

Наприкінці 1845 – початку 1846 рр. в Україні виникло Кирило-Мефодіївське товариство, ініціаторами якого були М.Костомаров, М.Гулак, В.Білозерський. До товариства також входили П.Куліш, О.Маркович, Т.Шевченко. Усіх їх згуртувала ідея слов’янського об’єднання, що виникла в результаті прагнення до національного визволення своєї Батьківщини – України, і в подальшому набула конкретної політичної форми у вигляді слов’янської республіканської федерації. Кирило-Мефодіївське товариство мало за мету об’єднати всі слов’янські народи в єдину федеральну республіку зі столицею в Києві. Основні ідеї товариства були викладені в “Книзі буття українського народу”, а шляхи й засоби досягнення мети – у “Статуті слов’янського товариства св. Кирила й Мефодія”.

Товариство чітко відстоювало ідеал свободи, рівності й братерства для українського та інших, насамперед, слов’янських народів, що терпіли соціально-економічний та політично-національний гніт. Найбільш рішучу й безкомпромісну позицію в товаристві займав Т.Шевченко.

Характеристика минулого України, що була зроблена в “Книзі буття українського народу”, мала на меті розкрити історичну та ідейно-теоретичну основу для обгрунтування ідеалу, закладеного в самому історичному бутті українського народу, що протягом віків боровся зі своїми поневолювачами за свободу й незалежність.

Сьогодні, враховуючи досвід національно-визвольної боротьби українського народу, треба визнати, що поряд з революційно-демократичним напрямком значний вплив (а може варто й більше тут сказати - але це справа майбутніх дослідників), мав і напрямок еволюційний, політична боротьба за реформи, що теж дала політичні результати, а головне - розбудила політичну самосвідомість народу, і, безперечно, вони обидва є частиною нашої політичної історії.

2. Закінчення громадянської війни і перехід до НЕПу створили спочатку певні сприятливі передумови для розвитку політичної думки в Україні. Але вже в 20-ті роки намітилась тенденція до повної політизації громадського наукового життя. Наявність цієї тенденції дало змогу виділити в історії політичної думки два етапи: перший - з початку 20-х років до початку 30-х, другий - 30-ті роки. В рамках першого політична думка розвивалась в економічному й суспільно-політичному контексті практичної реалізації НЕПу. В той час вже були чітко сформульовані основні постулати марксистського підходу до суспільно-політичних наук. Так, на ХІІ Всесоюзній конференції РКП(б) у 1922 р. вказувалось на необхідність піднести роботу науково-комуністичної думки, щоб мати можливість вести лінію «войовничого матеріалізму» і всієї ідеології революційного марксизму.

На другому етапі політична думка зводилась, особливо після публікації «Короткого курсу», до апологетики командно-адміністративної системи, авторитаризму сталінського політичного режиму. Створена в 1918 р. Комуністична партія України, з початку 20-х років приступила до формування системи політичної освіти в Україні.

У той час можна виділити декілька політичних проблем, при аналізі яких з’явилося ряд оригінальних політичних ідей. У центрі уваги була національна проблема. Ще в 1920 році КП(б)У опублікувала тези про державні відносини між Україною і Росією, з критикою яких пізніше виступив М.Волобуєв. Так, у 1928 р. була опублікована його стаття «До проблеми української економіки», в якій стверджувалось, що самостійність політичних рішень, які приймались в управлінні Радянською Україною, є меншою, ніж вона була в Україні до вступу в склад Радянського Союзу. М.Волобуєв також виступив проти реалізації в Україні марксистських положень з національного питання, оскільки вони можуть бути придатними для відсталіших націй, а не для такої европейської нації, якою є українська. Вже тоді Волобуєв висунув тезу про те, що в рамках утвореної радянської федерації Україна фактично втрачає свою державність.

Кінець 20-х - початок 30-х років став переломним в історії СРСР. В результаті гострої боротьби перемогла сталінська лінія розвитку - почав формуватися авторитарний сталінський режим влади. Зрозуміло, що це знайшло своє відображення в різкому повороті до ідеологізації науки, її крайній політизації. У сталінському трактуванні доля всіх суспільних наук вирішувалась шляхом їх підпорядкування політиці.