15 «Українська лггерачура», 10 кл. 433

революційний порив, який охопив мільйони у прагненні до оновлення життя («На майдані», «Як упав же він з коня...»). Названі вірші впродовж тривалого часу характеризувалися спотворено, фальшиво. А в них — від­гомони подій української національної революції: і орга­нізація повстанського загону на сільському майдані, і загибель українського воїна, до пам'яті якого докотилось:

«Слава! Слава!»

«Вітер 3 україни»

У цю збірку ввійшли твори, написані в 1920 — 1924 pp., твори тематично строкаті, часто прямолінійні в оцінці явищ і подій дійсності, хоч серед них натрапляємо й на своєрідне художнє втілення теми.

Назвою книжки Тичина прагнув показати те нове, чого досягла Україна, здобувши свою куцу, позірну держав­ність. Про складність такого національного самоутвер­дження промовисто йдеться в баладі «Три сини», сюжет якої оснований на непримиренній неприязні трьох синів одної матері. Один з них уже мертвий, а «два брати знов далі б'ються — ніяк їх не рознять». Поет цим сим­волічним образом узагальнив гостроту і нещадність бра­товбивчої різанини, яка йшла впродовж тривалого часу і ніяк не могла зупинитися, яка знекровлювала рідний народ.

Однак уже в багатьох творах Тичини стало помітним надмірне засоціологізування в художньому трактуванні життєвих явищ. І тоді замість поезії стали з'являтися плакатні політичні агітки. Всі, хто не сприйняв більшо­вицького тоталітаризму, хто опинився в політичній емі­грації, були названі «бандитами» і «злочинцями», при­чому прокльони адресувалися в цей час насамперед вигнанцям, які й за кордоном продовжували нести прапор української національної ідеї.

Видатний український поет діаспори Євген Маланюк, який захоплювався творчістю Тичини, все ж не міг стер­піти несправедливих образ. У вірші «Сучасники» Малангок образно писав про неповторність голосу Тичини, який зродився «з хвиль злото-синіх космічних вібрацій, мете­ором огнистим ударив в дніпровські степи». Здавалося, що великий поет «над плугом (Маланюк обігрує назву книжки Тичини.— Ред.) схилився до праці». Але слабку натуру поета зігнула ворожа система, він став їй підігра-вати:

434

Раптом... брязнуло враз! І ридально навік розірвалось... І бездонним проваллям дихнула порожня луна. ... від кларнета твого — пофарбована дудка зосталась. ... в скривавлений Жовтень — ясна обернулась Весна.

Справді, краще не скажеш. Сам Тичина на схилі літ визнав, що єдиний Маланюк сказав правду про той фа­тальний злам, який відбувся у його творчості. Зрозуміло, що така трансформація сталася насамперед від того стра­ху, який паралізував не тільки його волю. Одне слово, це ще один приклад трагічної долі митця.

Долаючи утиски тоталітаризму

Звичайно, ще були окремі спалахи генія поета. Читачі впізнавали колишнього поета в таких творах 40-х років, як «Похорон друга», «Я утверждаюсь», чи в окремих поезіях, написаних на схилі літ («Іній», «В серці у моїм»).

Згадані злети свідчили, що поет може творити тільки тоді, коли він вільний. У період смертельної боротьби проти фашизму з'явилася змога виявити справжні почут­тя, і Тичина написав поему «Похорон друга* — мо­нументальний твір філософського масштабу, в якому було синтезовано найсокровенніші почуття, що переповнювали кожного патріота. Багатоплановість, поліфонічність зву­чання оповіді про захисника Вітчизни, котрий недожив, недолюбив, філософські роздуми про смерть та безсмертя, майстерність «малярського», колористичного зображення, ритмічна розмаїтість — ці якості забезпечили невмиру­щість твору.

Поема «Похорон друга» наснажена високим гуманісти­чним пафосом, в ній на повний голос звучить мотив уні­кальної цінності життя кожної людини і водночас підно­ситься гімн безсмертю народу. Не випадково Максим Рильський відзначав, що тема, обрана Тичиною, могла б лягти в основу великого музичного твору, зокрема симфонії. Незважаючи на трагічні колізії, які розгортаються в творі, поема пройнята оптимістичним утвердженням буття.

У філософсько-психологічному ключі виконано глибоко особистісну поезію «Іній». Сивина, яка посріблила голову героя, той «сивий, сивий іній», котрий ніби несподівано «впав* на нього, викликають роздуми про пережите, про старість. Це одна з тих вічних тем, до яких впродовж тисячоліть звертаються поети. Тичина трактує її крізь призму суперечки між почуттям і розумом. Тверезе ос-

15*

435

мислення власного життя переходить у висновок про те, ідо думка ж — дії щирі любить», про наповнення кожної литі буття тим, що потрібне й іншим.

Тичина міг би створити ще багато шедеврів, якби то­талітарний режим сталінщини не скалічив його. Все сві­доме життя поет працював над симфонією «Сковорода», але так і не завершив її, бо не раз підладновувався під смаки і вимоги системи, змінював свою концепцію, зре­штою, псував свій твір.

Така сумна доля талановитого митця. Час відсіює ку­кіль, полову. Залишається тільки добірне зерно. Саме останнє й забезпечує Тичині місце в історії літератури.

ЗАПИТАННЯ 1 ЗАВДАННЯ

Чому дослідники зіставляють поезію Тичини з музикою і маляр­ством? Чи є для цього підстави? Якщо так, доведіть це прикладами з творів поета.

Підготуйте і проведіть диспут на тему «Павло Тичина і музика». Свої виступи ілюструйте декламуванням творів поета. Зверніть увагу «а звукопис у них, конкретно покажіть, яку функцію відіграють асо-ианси й алітерації у створенні художнього малюнка.

З'ясуйте, які чинники — суспільні, мистецькі — сформували не­повторну індивідуальність стилю поета. Відповідаючи, використовуйте думки дослідників з рекомендованих для самостійного опрацювання літературознавчих досліджень.

Покажіть місце збірки «Сонячні кларнети» в українському поети­чному контексті. Проведіть паралелі між поезіями Тичини й творами Миколи Вороного, Олександра Олеся, Грицька Чупринки. Використо­вуйте у відповідях твори названих поетів, продекламуйте їх.

Чи відчуваєте ви зв'язок між поезією Павла Тичини й творчістю Тараса Шевченка, Лесі Українки?

Чому Тичина давав збіркам своїх творів такі назви? Розкрийте їх символічну сутність.

Зіставте поему «Золотий гомін», цикл «Скорбна мати» э реальними історичними подіями.

Схарактеризуйте гуманістичний пафос поезії Тичини.

Чому з середини 20-х років поет почав зазнавати художніх поразок? Чим пояснити художні злети в його творчості?

Напишіть твір «Образний світ лірики Павла Тичини».

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Гончар О. Яблуневоцвітний геній України // Гончар О. Чим живемо.— К., 1991.

486

Жулинський М. Павло Тичина // Жулинський М. Із забуття — в безсмертя.— К., 1990.

Загребельний П. Кларнети ніжності // Загребельний П. Неложними устами: Статті, есе, портрети.— К., 1981.

Камінчук А. Труба: Непу бліди стичні роздуми // Київ.— 1993.— № 7.

Клочек Г. «Душа моя сонця намріяла»: Поетика «Сонячних кларнетів» Павла Тичини.— К., 1986.

Новиченко Л. Тичина і його час //'Рал- літературознав­ство.— 1989.— № 3, 4.

Смолич Ю. Тичина // Смолич Ю. Мої сучасники.— К., 1978.

Співець нового світу: Спогади про Павла Тичину.— К., 1971.

С т у с В. Феномен доби: Сходження на Голгофу слави.— К.. 1993.

Т е ль ню к С. Молодий я, молодий: Поетичний світ Павла Тичини (1906 — 1925).— К., 1990.

Тельнюк С. Червоних сонць протуберанці: Чотири зустрічі з Павлом Тичиною.— К., 1968.