«.І відкіля ти взявся у нас такий?»

Таке риторичне запитання поставив Іван Франко в рецензії на першу збірку творів Винниченка «Краса і сила», що з'явилася 1906 р. в Києві. Всього сім оповідаю» і повістей увійшло в цю книжку («Краса і сила», «Зару­чини», «Контрасти», «Голота», «Біля машини» та ін.), але вони вигідно виділялися в тогочасній прозі відсутністю будь-якого замилування простими людьми, що було вла­стиве творам письменників народницької орієнтації, реа­лістичністю — аж до використання певних натуралісти­чних прийомів — художнього зображення, колоритністю мовного малюнка, динамічністю розповіді, в якій значае місце належить діалогам, котрі і рухають дію, і служать прийомам індивідуалізації персонажів.

Іван Франко був вражений новизною теми вже першого твору «Краса і сила», в якому йшлося про людей, вики­нутих на дно життя. Серед голодранців і п'яниць, серед люду, що «не боїться ні тучі, ні грому», виділяються молоді злодії Ілько й Андрій. Перший — вродливий, до­брий, але безвольний, а другий — негарний, жорстокий, але завзятий. Це ті ж босяки, душу яких уперше розкрив Максим Горький, а український прозаїк всебічно показав їх у колоритних життєвих ситуаціях.

Винниченко вважав, що кожна суспільна група по-сво­єму розуміє красу і силу. Такий підхід автора до відтво­рення настроїв люмпенів забезпечив життєву достовірність зображеного. Доля злодіїв та їхньої приятельки Мотрі оозкривається в кількох жанрових епізодах: знущання

ядрія над жінкою, підготовка до злодійських операцій, картини ярмарку, ув'язнення в тюрмі. Так окреслюються постаті не тільки суспільних покидьків, а й простакуватих селян, хитрих ярмаркових циганів, єврея-шинкаря, аре­штантів, «поважного урядника».

Тому Франко і мав підстави звернути увагу на нова­торство молодого автора: «І відкіля ти такий узявся? — так і хочеться запитати д. Винниченка... Серед млявої, тонко артистичної, та малосилої або ординарно шаблонової та безталанної генерації сучасних українських письмен­ників (так Франко з дещо загостреною різкістю характе-

346

ризував молодих авторів, захоплених суто естетичними пошуками.— Ред.) раптом виринуло щось таке дуже, рі­шуче, мускулисте і повне темпераменту, щось таке, що ве лізе в кишеню за словом, а сипле його потоками, що не сіє крізь сито, а валить валом, як саме жигтя, всуміш, українське, московське, калічене й чисте, як срібло, що не знає меж своїй обсервації і границь своїй пластичній творчості. І відкіля ти взявся у нас такий?»

Усі твори збірки вражають переконливістю в розкритті людських взаємин. Впадає в око охоплення автором пред­ставників різних соціальних верств: заробітчан («Біля ма­шини»), селян, що стрімко пролетаризуються («Голота»), студентів («Заручини»).

І в наступних оповіданнях порушувалися не займані досі нашими письменниками шари дійсності: тюремні буд-ні політичних в'язнів («Щось більше за нас»), доля ре­волюціонерів («Студент»), фарисейство панства («Мало­рос-європеєць»), цинізм тих, хто вважав себе причетним до мистецтва («Антрепреньор Гаркун-Задунайський»).