«Се найвищий тріумф поетичної техніки»

Творчість Стефаника — яскраве свідчення засвоєння українською прозою найновіших досягнень європейських літератур.

За спостереженням Франка, нове літературне поколін­ня, яке з гідністю представляв і Стефаник, намагалося «цілком модерним європейським способом зобразити сво­єрідність життя українського народу».

З ім'ям Стефаника в українську прозу входить така манера письма, яка характеризувалася пошуками в пере­дачі найтонших, найскладніших почуттів душі людини. Письменник художньо осмислював певні сторони психіки людини, як це засвідчує, зокрема, новела «Новина», з різних точок зору, говорив кількома голосами — і від себе, і від імені збудораженого трагедією села. А новели «Марія», «Сини» переконують у майстерності автора са-

339

мим компонуванням художньої фрази, специфічними за­собами синтаксичної побудови речення, нервовою експре­сією мовлення передати сум'яття особистості. Не випад­ково їх автора називають експресіоністом у мистецтві слова.

Новелістика Стефаника дала змогу Франкові узагаль­нити новаторство молодих прозаїків, які ніби засідали «в душі своїх героїв і нею, мов магічною лампою», висвіт­лювали їхнє оточення. «Се найвищий тріумф поетичної техніки, а властиво, ні, — зазначав теоретик літератури,— се вже не техніка, се спеціальна душевна організація тих авторів, виплід високої культури людської душі».

Надзвичайний лаконізм, драматично-трагічне напру­ження психологічних конфліктів, дух співчуття автора людині, яка страждає під тягарем соціальної несправед­ливості,— такі характерні особливості індивідуального стилю Стефаника. Їх новеліст зберіг упродовж десятиріч літературної діяльності. В цьому зв'язку промовистим е спостереження Вацлава Морачевського, висловлене у 1926 р. після ознайомлення з книжкою «Земля»: «Те, що го­ворите в «Землі»,— писав він авторові,— є знову та ясна, чиста правда і та одинока краса, що родиться на світанку, коли «червоне сонце кидає довгі тіні по землі». Як той кінцевий образ, так і Ваша думка доступна тільки для тих, що оглядають світ не з одного року або одного місяця, але зі становища непроминаючої й незмінної вічності».

Завдяки такому підходові до змалювання життя, та­кому світовідчуттю і світосприйманню новели Стефаника зберігають свою новизну й донині. Не помилимося, коли скажемо, що до них звертатимуться читачі й наступних поколінь, адже краса не старіє.

ЗАПИТАННЯ 1 ЗАВДАННЯ

Що ви знаєте про Стефаника, його громадську діяльність і художню чорчість? Назвіть тих культурних діячів, письменників, э якими пере­бував Стефаник у творчих взаєминах.

Розкрийте сенс думки письменника, висловленої такою фразою:

•Людське щастя пересівається крізь душу, як сонце крізь хмару, і до неба мене зносить. Сто раз спадати з неба у сором людський — болюче».

Чи можна говорити про художній світ Стефаника? Якщо так, то о*о ви розумієте за цією естетичною категорією? Чим відрізняється іудожній світ Стефаника від аналогічних світів інших письменників його іасу?

340

З'ясуйте сутність конфліктів творів Стефаника. Чи правомірно твердити про песимізм його новеп?

Чому письменник назвав «Камінний хрест» студією? Що ви вкла­даєте в зміст цього терміна?

Розкрийте патріотичний пафос новел «Марія», «Сини».

Визначте місце творчості Стефаника а історії української літера­тури, Хто з українських письменників XX ст. зазнав впливу його манери?

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Василь Стефаник: Життя і творчість у документах, фотогра­фіях, ілюстраціях.— К., 1987.

Василь Стефаник у критиці та спогадах.— К., 1970. Гнідан О. Василь Стефаник: Життя і творчість,— К., 1991. Грицюта М. Художній світ В. Стефаника.— К., 1982. Жук Н, Василь Стефаник; Літ. портрет.— К., 1960. Костащук В. Володар дум селянських.— Львів, 1959, Ле'пкий Б. Присвяти Василеві Стефаникові; Збірник.—

Тернопіль, 1997.

Лесин В. Василь Стефаник - майстер новели.— К. 1970 Погребенник Ф. Сторінка життя 1 творчості Василя Сто-

фаника,— К.. 1980.

Рудницький М. Письменники зблизька; Спогади.— Львів.

1968.

Співець знедоленого селянства. Відзначена* сторіччя « ды

народження Василя Стефаника.— К. 1974