Архітектура та скульптура

Зростання міст зумовило розвиток архітектури та скульптури. Якщо для сіл характерним було дерев'яне будівництво з прадавніми традиціями (типові для кожного регіону хати. господарські будівлі, вітряки, водяні млини, церкви), то вязиачні міські споруди зводяться з міцніших будівельних матеріалів. Зовнішній вигляд житлових бу­динків значною мірою залежав від запитів замовників, тому центральні вулиці Києва, Львова, Харкова. Одеси, Катеринослава забудовуються різностильними житлами на три — п'ять поверхів.

Серед визначних архітектурних споруд громадського призначення останнього тридцятиріччя XIX ст. потрібно вязвати будинок міської думи, готель «Континенталь», театр Соловцова (тепер театр імені Івана Франка). Во-лодимирський собор у Києві, митрополича резиденція у Чернівцях, політехнічний інститут та крайовий сейм у Львові, земельний банк у Харкові, оперний театр І вова біржа в Одесі, військово-історичний музей Чорно­морського флоту в Севастополі. Названі споруди різно­стильні: церкви будувалися у візантійському стиді, теат­ри — у формах неоренесансу, синагоги — у мавритансь­кому стилі.

Визначними пам'ятками монументальної скульптури е пам'ятник Богданові Хмельницькому (скульптор Михайло Микешин), споруджений 1888 р. на Софійському майдані Києва. Леонід Позен обирав сюжетом своїх скульптур моменти а життя простих людей («На волах», «Лірник», «Переселенці», «Оранка в Україні»), опрацьовував істо­ричні теми («Скіф», «Запорожець у розвідці»). Пармен Забіла відомий як портретист у скульптурі (погруддя Шев­ченка — постать без шапки, в кожусі; скульптура Гоголя.

24

встановлена в Ніжині). Володимир Беклемішев створив два портретних зображення Шевченка.

Названі скульптурні твори пов'язані з визначними іс-торичнимя та літературними подіями, долею напгих мит­ців. Зіставлення їх з творами письменства дасть можли­вість краще відчути відмінність між різними видами ми­стецтва у моделюванні певних сторін дійсності.

Малярство та графіка

Ще тісніше пов'язані з літературою твори образотвор­чого мистецтва. Сучасне і минуле життя українського суспільства давало живописцям і графікам багатющий матеріал для розвитку всіх художніх течій — від реалі­стичних, романтичних до імпресіоністичних, символіст­ських, експресіоністських — у жанрах образотворчого ми­стецтва.

Селянська тема органічно ввійшла в творчість Кос­тянтина Трутовського. Подорожуючи Слобожанщи­ною, художник ще у середині століття написав яскраві жанрово-побутові картини «Хоровод у Курській губернії» та «Колядки в Україні». Інтерес до народного життя в усій його багатоманітності характеризує й пізніші полот­на — «Сорочинський ярмарок». «Білять полотно». Кар­тина «Весільний викуп» позначена єдністю реалістично-етнографічного показу народного звичаю з його романти­чною поетизацією. Святковий натовп показаний на тлі розкішної української природи, де на пагорбі височить церква з дзвінилею. Справжнім шедевром е картина «Одя гають вінок»• тут наявна певна жартівлива гра. коли малу дівчинку як дорослу уквітчують вінком, а на цю спену уважно дивиться хлопчик. Художник створив кілька ма люнків про Шевченка, показуючи його як козачка у Ен гельгардта, як хлопчика з рідною сестрою, як засланця. Він також ілюстрував поеми Шевченка «Гайдамаки», «Не­вольник»

Українська дійсність знайшла виразне відбиття в кар­тинах Миколи Пимоненка. У його полотні «Весілля в Київській губернії» показано весільний хід сільською вулицею, пригчому кожна з постатей передає внутрішню сутність людини. Іншу сторону життя відбиває картина «Ярмарок», дя показано, як дружина з дочкою вирвали з шинку підпилого господаря і ведуть його додому. Власне, сам ярмарок з людьми, тваринами, возом із запряженими волами е тільки фоном для розгортання гумористичної

26

сценки, близької до тих, що подавалися у водевілях та народних анекдотах.

Картина Володимира Орловського «Хати в літній день» відчутно передає літню спеку. Художник досягнув цієї глибини зображення завдяки тонкому осягненню гли­бини блакитного неба з білястими хмарками і спаленого сонцем узгір'я. Полотно Сергія Світославського «Вечір у степу», де зображено запряжених у віз коней, що зупинилися на мілині степової річечки і припали до води, пройняте тишею літнього надвечір'я. Друга його картина «Переправа через Дніпро» вражає зобра­женням світлої гладіні могутньої ріки, що на задньому плані зливається з небесною блакиттю. На цьому тлі — люди, коні й воли біля розпряжених возів, а недалеко від берега на воді — човен з копицею сіна. Настроем втоми і спокою віє від полотна «Воли на ниві»: весняне небо, смуга зораної землі, й на цьому тлі — дві пари волів, що вже гарно попрацювали і зупинилися для відпочинку.

Незрівнянним майстром пейзажу був Сергій Ва­сильківський. Картина «Весняне бездоріжжя» передає той змінний стан провесни, коли пробудженню природи ще чинить сильний опір зима. Сизі хмари, що переходять у чорні, голі дерева, крім купки зеленіючих верб, що гнуться під холодним вітром, розгрузла від талих вод земля — ці образи створюють відповідний, швидше мі­норний, ніж весняний настрій. У полотні «Ранок. Отара в степу» вражає широчінь степових просторів. Та чи не найкращим пейзажем митця є «Козача левада», де зелень трави, стіна недалеких дерев і воли, що пасуться біля невеличкого озерця, зливаються у світлу гармонію тих розкошів, які хвилюють людську душу.

Архип Куїнджі, грек за національністю, щиро по­любив українську землю і став її натхненним співцем. У центрі його уваги — український Південь, якому при­свячені пейзажі «Чумацький тракт», «Степ у цвіту». Особ­ливо тонко передав маляр нічні краєвиди. У картині «Мі­сячна ніч на Дніпрі» відтворено плесо могутньої спокійної ріки, залите світлом місяця, що прозирає крізь хмару. Серед інших його пейзажів — «Українська ніч», «Після грози», «Березовий гай», «Дніпро ранком».

У розвитку жанру історичних полотен багато важила картина Іллі Рєпіна «Запорожці пишуть листа турець­кому султанові», створенню якої сприяв український іс­торик і письменник Дмитро Яворницький, автор славно-

26

звісної тритомної «Історії запорізьких козаків». До речі, історик став прототипом образу писаря в картині Рєпіна.

Романтичним ореолом оповитий лицар Степу на аква­релі Лева Жемчужникова «Козак їде на Січ». Доба козаччини відбита в картинах Сергія Васильківсь­кого «Бій запорожця з татарами», «Козачий пікет», «Сто­рожа запорізьких вольностей» («Козаки в степу»), Ола-нас Сластіон у картині «Проводи на Січ» яскраво передав епізод прощання батьків з сином, що від'їжджає за козацьким звичаєм «слави добути» в запорозьких сте­пах.

Історичний живопис не тільки ілюструє події минулого, передає їх з виразністю, властивою цьому видові маляр­ства, а й допомагає глибше зрозуміти історичну прозу і драматургію цього періоду, репрезентовану такими твора­ми, як «Байда, князь Вишневецький», «Гетьман Петро Сагайдачний», «Наказний гетьман Северин Наливайко» Пантелеймона Куліша, «Гетьман Іван Виговський» Івана Нечуя-Левицького, трилогія «Богдан Хмельницький» і драма «Маруся Богуславка» Михайла Старицького, «Сава Чалий» Івана Карпенка-Карого, «Олеся», «Ясні зорі», «Степовий гість» Бориса Грінченка, поезії «Запорожець», «Хортиця» Якова Щоголіва. Картини на історичні теми також допомагають глибше зрозуміти своєрідність роман­тичної поетики у відповідних творах літератури.

Якісні зміни відбуваються в жанрі малярського та гра­фічного портрета, який характеризується поглибленням психологізму в розкритті внутрішнього світу особистості, прагненням дати соціальні узагальнення. Одне слово, в образотворчому мистецтві відбувається та ж еволюція, що й у літературі, де в творчості Панаса Мирного, Івана Франка, Олени Пчілки, Івана Карпенка-Карого, Павла Грабовського визріває і стає домінуючою соціально-пси­хологічна течія українського реалізму.

Порфирій Мартинович пише внутрішньо цільні, психологічні портрети полтавських селян. Киріак Ко-станді в картині «Біля хворого товариша» створив гру­повий портрет студентів Петербурзької академії мистецтв. Українські графіки продовжували традиції Тараса Шев­ченка в аспекті побутово-соціального осмислення рігїих сторін дійсності. Так, Костянтин Трутовський у чи­сленних малюнках відтворює побут селян («Два чумаки», «На пасіці», «Під яблунею»), лихо солдатчини («В сол­дати», «Рекрутське присутствіє»), осуджує зловживання чиновників («Збір податків на селі»). Як бачимо, ці твори

27

тематично перегукуються з аналогічними епізодами, зоб­раженими у прозі Марка Вовчка. Івана Нечуя-Левицького. Панаса Мирного, Олександра Кониського, Борта Гршченка.

Микола Мурашко створив літографічні портрети Петра Могили, Тараса Шевченка, ілюструв&в казки Ган­са-Крістіана Андерсена. Опанас Сластюа виявив ви­соку графічну майстерність в ілюструванні поеми Шев­ченка «Гайдамаки» та народної <Думи про смерть коза­ка-бандуриста». Порфирій Мартииович ілюстрував «Енеїду» Івана Котляревського, а Костянтин Трутов-с ь к и й своїми малюнками допомагав читачеві проникнути в художній світ поем Шевченка «Гайдамаки», «Наймич­ка», «Сліпий».

Одне слово, взаємодія між літературою й іншими ви­дами мистецтва сприяла взаємозбагаченню української національної культури, піднесенню самосвідомості всі­єї нації.

ЗАПИТАННЯ 1 ЗАВДАННЯ

Схарактеризуйте умови суспільного життя украмсысого народу • останні десятиріччя XIX ст. Що стримувало духовним поступ украіиськоі маци'?

Як розвивалося українське наукове і культурне жмггв • цей час? Чому центр української журналкггики перемістився до Ллюллї Назвіть журнали та альманахи, що виходили • Україні.

Якими шляхами розвивалася укратсыш прояв • 70 — 90-х роках? Чому а ній чільне місце посідала селянська тематика?

Охарактеризуйте тематичні комплекси прози. Які твори із згаданих в огляді ви читали? Чим вони запам'яталися? Що ви знаєте про авторів цих творів?

Розкажіть про жанрове збагачення української прози. Які нові епічні жанри з'явилися в ній? З'ясуйте відмінність між оповіданням і новелою, назвіть жанрові особливості повісті й роману.

Чим відрізняється об'єктивна розповідь від оповіді? Проведіть у цьому зв'язку відповідні зіставлення.

Які мотиви характеризують українську лірику цього періоду? В чому простежується вплив Шевченкової музи на творчість наступників геніального поета?

Чому Іван Франко назвав Михайла Старицького справжнім про­довжувачем шевченківських традицій? Під час відповіді використайте статтю Івана Франка. зробіть відповідні зіставлення окремих поезій Тараса Шевченка і Михайла Старицького.

Кого з поетів-класиків аи вважаєте майстром високо? культури слова? Аргументуйте відповідь цитуванням віршів поеті.

28

Що ви знаєте про українську драматургію останнього тридцятиріччя XIX ст.? Які п'ссм •чтали чи бачили а сценічному втіленні? Чим запа­м'яталися ці вмстави? Які проблеми порушувалися українськими дра­матургами? Що мбезлечило довге сценічне життя кращих п'єс?

Схарактеризуйте шляхи розвитку українського театру. Що зава­жало розвитку прогресивного сценічного мистецтва в Україні?

Чому тогочасний український геатр характеризують як музично-драматичний? Хто з композиторів брав участь в організації театральних вистав? Розкрийте конкретніше їхній внесок у пропаганду української літератури.

Що ви знаєте про діяльність корифеїв українського театру?

Що засвідчують твори народного ужиткового мистецтва? Чи вия­вляються в них риси української національної ментальності? Якщо так, то конкретно з'ясуйте, а яких саме художніх формах. Які види і форми народного декоративно-ужиткового мистецтва збереглися у вашому регіоні й досі? Схарактеризуйте їх, визначте їхню роль у духовному житті народу.

У чому, на вашу думку, полягає відмінність між літературними образами персонажів і образами, створеними скульпторами, живо­писцями, графіками? З'ясуйте це, порівнявши відповідні твори. Бажано зіставлення проводити на основі прочитаного літературного твору й ілюстрацій до нього (можна використати ілюстровані видання творів Шевченка, Сгарицького, Панаса Мирного, Франка).

При зіставленні гворів літературних, скульптурних, малярських, графічних на певну тему відзначайте характерні стильові прийоми — реалістичні чи романтичні.

Доведіть, що взаємодія різних видів мистецтва позитивно позна­чилася на них, що такі процеси сприяли збагаченню національної культури. .

У чому виявилося піднесення української літератури та національ­ного мистецтва яа новий рівень? Чи відбулося наближення кращих творів літератури і мистецтва до досягнень, наявних у культура» інших європейських народів? Свої мдловіді аргументуйте аналізом творів.

Проведіть джэтут на тему «Українська література 70—90-я років XIX ст. у національному художньому контексті», використовуйте власні враження від художніх творів, історико-пгтературних досліджень, те­атральних вистав, опер чи концертів, а також інформацію про обра­зотворче мистецтво. Ознайомтесь зі спогадами про письменників і митців, з біографічними творами про них.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Данилюк А. Українська хата.— К„ 1991. Єфремов С. Без синтезу; До життєвої драми Кудіша // Єфремов С. Літ.-крит. статті.— К., 1993.

29

Козлов А. Українська дожовтнева драматургія: Еволюція

жанрів.— К., 1991.

Маркович П. Українські писанки Східної Словаччини,—

Пряішв. 1972.

Наливайко Д. Українська реалістична література в порів­няльно-типологічному зрізі // Хроніка - 2000: Наш край.- К.,

1993.— Вип. 5 (7).

Нариси з історії українського мистецтва.— К., 1966. Українська культура: Лекції за редакцією Дмитра Антонови­ча.— К., 1993.

Франко І. З остатніх десятиліть XIX віку //Франко І.

Зібр. творів: У 50 т.— К„ 1982.— Т. 41.

Цимбалістий Б. Родина і душа народу // Українська ду­ша,— К.,1992.

Шерех Ю. Другий «Заповіт» української літератури^ // Ш е р е х Ю. Третя сторожа: Література. Мистецтво. Ідеології.— К.. 1993.