Народне декоративно-ужиткове мистецтво

Високі естетичні смаки українського народу виявляли­ся в різних жанрах декоративно-ужиткового мистецтва. Хати зовні і всередині, меблі, посуд, вози, сани оздоблю­валися різьбленням чи розписами, витоки яких ховаються ще в сивій давнині, коли зображення тварин, птахів, риб мали магічну суть. У Центральній та Східній Україні

22

внутрішні стіни та комин хати розмальовувалися квітками та різнокольоровими візерунками, а сволок прикрашував­ся орнаментальним різьбленням та написами. Розфарбо­вувалися в різні кольори віконниці, колонки ґанків, їхні дашки часом оздоблювалися різьбленням по дереву.

У селі Петриківка, тепер Царичааського району Дніп­ропетровської області, склався осередок народного мис­тецтва. Тут виготовляли розмальовані вироби з дерева — скрині, сани, віялки, народні музичні інструменти. Пет-риківський розпис розвивався й під час прикрашення хатніх стін, декорування речей домашнього вжитку. Ха­рактерним для цього розпису є квітковий орнамент, в якому відчуваються традиції бароко XVII — XVIII ст.

Великодні свята давали щороку імпульс до писанкар-ства, коли яйця розфарбовувалися в кілька кольорів. Де­коративний орнамент органічно поєднувався з формою яйця. Це мистецтво розквітло на Поділлі, Прикарпатті» Гуцульщині, Лемківщині. На Лівобережжі Великдень зу­стрічали крашанками, пофарбованими рослинними або мі­неральними фарбами в один колір. Як образно сказала одна з майстринь, при розписуванні яєць хочеться, аби писанка переконала всіх людей у багатстві й красі Божого світу.

На Полтавщині й Слобожанщині, у Центральному По­дніпров'ї й Степовій Україні розквітло мистецтво оздоб­лювання скринь квітками та фруктовими плодами. Дещо стриманішим, наближеним до графічності було оздоблення скринь у Галичині. Предмети домашнього вжитку (полиці, колиски, лавки, миски, тарілки, ложки) в Гуцульщкні виділяються майстерним різьбленням. Карпатський край прославився цілими династіями майстрів по дерев'яному різьбленню (Шкрібляки, Корпанюки, Медвідчуки, Девдю-ки).

По всій Україні було розвиненим народне килимарство. Вироби майстрів — плахти, фартухи, запаски, крайки, пояси — впливали на розвиток нових типів декоративних тканин у промисловому виробництві. В усьому світі відомі українські вишивки, основою яких є рослинні та геоме­тричні орнаменти. Окремі регіони — Слобожанщина, Пол­тавщина, Полісся, Київщина, Поділля, Волинь, Галичина, Буковина, Гуцульщина, Закарпаття, Причорномор'я, Ку­бань — заклали міцні традиції самобутнього вишивання сорочок, керсеток, очіпків, кептарів, хутряних безрука­вок, навіть кожухів. Незвичайною красою, художньою виразністю характеризуються рушники, якими були ук-

23

вітчані всі хати, які використовувалися при ритуальних (сватаяня, вінчання, весілля, похорон), обрядах.

Українська ментальність позначилася й на гончарних виробах (столовий та кухонний посуд, дитячі іграшки), оздоблених малюнками та орнаментами. В Україні вини­кло чимало художньо-промислових центрів з кераміки — Опіпгая на Полтавщині, Коломия, Львів, Макарів Яр иа Слобожанщині, васильків на Київщині. У Ніжині. Глу­мові , Кродавпі. Косові виготовлялися художньо оформлені кахлі. Львівщина, Волинь, Харківщина прославилися ви­готовленням фаянсового та фарфорового посуду.