Вихід української літератури на європейські обіпири

Українська література XIX ст. на кожному з трьох етапів свого розвитку вносила в загальнолюдську скарбни­цю художнього слова неповторні мистецькі цінності. Зро­зуміло, творчість наших найвизначніших письменників показувала життя одного з найбільших європейських на­родів і вже цим виконувала свою історичну місію. Правда, колоніальне пригнічення української нації не сприяло входженню її культури у європейський світ, навпаки, всіляко гальмувало цей процес. І все ж наше письменство проривало цю ізольованість, ставало відомим за етнічними межами і навіть впливало на сусідні літератури вже й у дошевченківський період.

Наведемо кілька характерних прикладів. Так, Микола Гоголь у своїх новаторських естетичних пошуках на по­чатку творчої діяльності спирався на художній досвід Івана Котляревського. Йому особливо імпонували оптимі­стичні тенденції «Енеїди», зокрема майстерність зобра­ження дійсності крізь призму гумористичного світосприй­мання. Названі якості поеми Котляревського виразно позначилися на його повістях з циклі? «Вечори на хуторі біля Диканьки» та «Миргород».

Українська «Енеїда» стала могутнім імпульсом у ста­новленні нового білоруського письменства: саме під її впливом з'явилася білоруська «Енеїда навиворіт».

Якісно новим явищем у розвитку національної драма­тургії стала п'єса «Наталка Полтавка»: новаторство Котля­ревського яскраво виявляється при зіставленні його драми з близькими у жанровому аспекті російськими «комічними операми» другої половини XVIII ст. Ідилічному замилуван­ню селянським побутом український письменник протиста­вив достовірні картини народного життя.

Франко, визначаючи місце творчості Квітки-Основ'я­ненка в системі європейських літератур, слушно вказував^ що український прозаїк першим став уважно досліджувати селянське життя, першим створив позитивні образи чес­них, працьовитих, щедрих серцем хліборобів. «В літера­турі українській, тоді ще слабкій, дрібній, наче в кут забитій, майже ніким не поміченій у великому світі, з'я­вляються набагато раніше, ніж деінде... оповідання Гри­горія Квітки-Основ'яненка, черпані виключно з життя селянського».

7 «Українська лЬература», 10 кл.

193

Рішучому повороту літератури до народного буття спри­яло звернення наших письменників до використання скар­бів усної поезії, творчого заглиблення в її дивовижно чарівний образний світ. У цьому аспекті наше письменство виділяється серед європейських літератур. Крім того, за спостереженням Олеся Гончара, наші письменники поба­чили, що саме народ упродовж віків був оберігачем рідної мови. Своєю творчістю вони «виступили на захист рідної мови, вбачивши в ній визначальну духовну цінність, яка саме й робить народ народом, а не просто населенням, дає людині почуття гідності, будить у ній творчі сили».

Полум'яна Шевченкова поезія стає відомою не тільки в слов'янському світі, а й за його межами. Микола Чер-нишевський заявляв, що, маючи такого поета, як Тарас Шевченко, українська література «не потребує нічиєї ла­ски». Польській громадськості імпонували Шевченкові мотиви осуду тиранії, адже ж були співзвучні політичній поезії Адама Міцкевича. Ще за життя геніального укра­їнського поета про його творчість з'являються прихильні відгуки чеської критики. Микола Добролюбов, рецензуючи «Кобзар», підкреслив загальноросійське значення творчо­сті великого українського поета.

Отже, Пантелеймон Куліш уже в 1860 р. мав усі під­стави чи не вперше сказати про світове значення Шев-ченкової поезії. У «Передньому слові до громади», яким відкривався виданий ним альманах «Хата», український критик поставив нашого славетного поета в «громаду та­ких мужів, як Шекспір, Вальтер Скотт, Шіллер, Міцке-вич, Пушкін, Гоголь...»

Не випадково слово Шевченка починає звучати мовами інших слов'янських народів — російською, польською, че­ською, болгарською, і, зрозуміло, його образність познача­ється на творчості представників сусідніх літератур. З іменем Шевченка пов'язаний процес активного входження україн­ської літератури у світ європейської духовності.

Інтерес австрійців і німців до української культури, що спочатку виявився у захопленні народною піснею, продовжується через переклади німецькою мовою творів Тараса Шевченка, Марка Вовчка. Німецькомовні вірші Юрія Федьковича безпосередньо знайомили німецьких чи­тачів з життям буковинців. В Австрії з'являються літе­ратурознавчі дослідження про Шевченка. Вірші Кобзаря перекладають німецькою не тільки німці, а й Франко.

У Франції дуже популярною була повість Марка Вовчка «Маруся», в якій йшлося про українське минуле

194

XVII ст., про мужність юної дівчини-патріотки. В свою чергу українська письменниця перекладає російською мо­вою твори Жуля Верна, Гектора Мало та інших прозаїків.^

Входження української літератури у світ європейської культури особливо помітне в останні десятиріччя XIX ст.

Михайло Драгоманов закликав перекладати українсь­кою мовою книжки західноєвропейських авторів, зокрема таких французьких реалістів, як Жорж Санд, Густав Фло­бер, Еміль Золя. Ці настанови здійснюють українські пе­рекладачі: так, Володимир Самійленко інтерпретує «Тар­тюфа» Мольєра, «Одруження Фігаро» Бомарше, поезії Беранже; Павло Грабовський, перебуваючи у сибірському засланні, також зробив дуже багато у донесенні французь­кої поезії до українського читача. Іван Франко перекладає твори Еміля Золя, популяризує його.

У 70-х роках українська культура наближається до англійської інтелігенції. Завдяки ініціативам Михайла Драгоманова в Англії поширюється інформація про діяль­ність українських народознавців Панька Куліша, Павла Чубиііського, Івана Рудченка. В англійських журналах з'являються статті про Тараса Шевченка, про значення творчості геніального поета для України.

Упродовж тривалого часу Україна та її культура були майже невідомими в Італії. Тут прорив здійснює Михайло Драгоманов, надрукувавши у 1873 р. в італійському жур­налі статтю «Український літературний рух у Росії і в Галичині (1798 — 1872)». А незабаром на всю Європу пролунало слово Михайла Драгоманова, виголошене на Паризькому літературному конгресі 1878 р., про переслі­дування українського письменства в Російській імперії. Ця французькомовна доповідь була перекладена італій­ською, іспанською, німецькою, сербською мовами і, зви­чайно, схарактеризувала той трагічний стан, який пере­живала українська література, привернула до нього узагу європейської громадськості.

Вихід нової української літератури на європейські об-шири найяскравіше простежується в багатогранній діяль­ності Івана Франка. Літературна творчість великого Ка­меняра — це ціла епоха в духовному житті українців, у розвитку нашої національної культури і науки. Його по­езія, проза, драматургія увібрали найкращі досягнення всесвітньої літератури, синтезували найважливіші здобу­тки у духовному розвитку людства в світлі художніх завдань і вимог часу. Завдяки титанічним зусиллям Фран­ка як ученого-гуманітарія здобутки українського письмен-

7*

195

ства були глибоко узагальнені й донесені до європейської

громадськості.

Піднесенню нашого художнього слова на новий рівень сприяло й те, що в останні десятиріччя XIX ст. висунулася група молодих письменників, «вихованих» на взірцях най­новішої європейської літератури» (Іван Франко), які звер­нули увагу на глибоке дослідження душі людини. Франко схарактеризував новітню белетристику як «незвичайно тонку філігранову роботу», визначив її характерні особ­ливості. Саме цими якостями (мелодійність слова, ритмі­чність в організації художнього матеріалу, лаконічність викладу) творчість Ольги Кобилянської, Василя Стефани-ка, Марка Черемшини, Михайла Коцюбинського сягнула вершин європейської психологічної прози.

Одне слово, на грані XIX і XX століть українська література стала відомою в Європі. Про широчінь озна­йомлення з її здобутками говорити ще не можна, і все ж наше слово входило в європейський літературний процес. А художнє новаторство, перші вияви якого стали поміт­ними наприкінці XIX ст., голосно заявить про себе в наступному віці.

ЗАПИТАННЯ 1 ЗАВДАННЯ

Якими шляхами відбувалися процеси входження українського пи­сьменства в систему європейських літератур?

В чому виявилася національна самобутність нової української літе­ратури? Які риси єднали українське письменство з іншими європей­ськими літературами?

Ознайомтесь з літературознавчими розвідками про Котляревсь­кого, Шевченка, Панаса Мирного, Франка, з спогадами їхніх сучасників і схарактеризуйте їх внесок у скарбницю європейських літератур.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Наливайко Д. Українська реалістична література в порів­няльно-типологічному зрізі // Хроніка — 2000: Наш край.— К., 1993.— Вип. 5(7).

Спогади про Івана Франка / Упор.» вступна стаття, примітки О. Дея.— К., 1981.

Спогади про Тараса Шевченка / Упор. і примітки В. Бородіна і М. Павлюка, передмова В. Шубравського.— К., 1982.

Франко І. З остатніх десятиліть XIX віку // Франко І. Зібр. творів: У 50 т.— К., 1984.— Т. 41.

^Уа^уртяа fiPys^

^°xx°xx°xx^

^imsp^yptin^ процес

/„ с _

першої ^їркірани j^^ століттю