Поетичні переклади

Прагнучи ознайомити українського читача з кращими зразками всесвітньої літератури, Грабовський звертався до перекладу творів тих поетів (наскільки це було мож­ливим в умовах заслання), які порушували важливі гро­мадянські теми. Завдяки Франкові та Грінченкові було видано три книжки поетичних перекладів Грабовського, його українські версії кращих європейських творів також публікувалися на сторінках галицьких журналів.

Вражають багатство та різноманітність перекладів. Коло авторів, твори яких інтерпретував рідною мовою Грабовсь­кий, свідчить про його добру ознайомленість з європейського поезією, про його систематичну працю на цій ниві. Пере­клади з слов'янських літератур — російської, польської, чеської, сербської, хорватської, болгарської — він здійсню­вав з оригіналів; з інших літератур — з допомогою това­ришів-засланців, що робили підрядковий переклад. «Пере­кладати мені легко,— писав Грабовський Грінченкові,— і сії праці я не думаю кидати й надалі; давно вже в мене ворушиться думка написати для українців хоч коротеньку історію поезії світової, та не саму історію, а щоб були і переклади з усіх більш або менш видатніших авторів».

Грабовський по суті створив антологію перекладної ро­сійської поезії, починаючи від народних билин і закінчу­ючи сучасниками. Держазін, Рилєєв, Жуковський, Бара-тинський, Пушкін, Лєрмонтов, Некрасов, Огарьов, Плещеев, Тютчев, Курочкін — багатьох з названих і не названих тут поетів Грабовський чи не вперше представив українському читачеві.

Український поет досить широко представив лірику західних та південних слов'ян, перзклавши рідною мовою твори польських (Марія Конопніцька, Адам Асник), че­ських (Вацлав Ганка, Йозеф Тил), словацьких (Само Ха­лупка), болгарських (Христо Ботев, Петко Славейков), сербських (Петро Негош, Джура Якшич, Бранко Радіче-вич), хорватських (Петро Прерадович, Димитріє Деметер), словенських (Франце Прешерн) поетів. У нього знаходимо переклади з грузинської (Ніколоз Бараташвілі, Ілля Чав-чавадзе, Акакій Церетелі), вірменської (Ованес Ованесян), естонської (Лідія Койдула, Фрідріх Крейцвальд).

Різноманітністю імен характеризуються переклади та переспіви Грабовського з інших європейських літератур. Тут такі гіганти всесвітньої поезії, як Джордж Гордоя Байрон, Роберт Берне, Иоганн Вольфганг Гете, П'єр Жан

190

Беранже, Шандор Петефі, Персі Біші Шеллі, Він ознайо­мив українців з творчістю класика американської літера­тури Генрі Уодсуорта Лонгфелло.

Грабовський намагався відкрити для російського читача багатогранну творчість українських поетів. З цією метою у важких умовах сибірського заслання він підготував анто­логію української поезії у власних перекладах російською мовою під назвою «Песни Украины». Серед сорока трьох імен киижки — Іван Котляревський, Маркіян Шашкевич, Пантелеймон Куліш, Михайло Костомаров, Юрій Федько-вич, Леонід Глібов, Михайло Старицький, Борис Грінченко, Іван Франко, Леся Українка, Осип Маковей та ін.

«Крик болю і туги за рідною україною»

Такими словами охарактеризував поезію Грабовського Іван Франко. Це визначення напрочуд точно передає сут­ність лірики талановитого поета, відірваного на довгі де­сятиріччя від рідної землі, від її культури.

Ця туга виявлялася і в його публіцистичній та літе­ратурно-критичній діяльності. У статтях про Шевченка він показав геніального українського поета як виразника настроїв і почувань людини, що прагне до щастя. Творчість Шевченка довела, що українська література сягнула вер­ховин художнього слова. Грабовський відстоював активне служіння мистецтва благородній справі визволення люди­ни, зокрема в статті «Дещо про творчість поетичну».

Світла постать поета-борця стоїть перед нами як символ незламності людського духу в справедливій боротьбі за кращу долю народу. Його слово було і залишається голо­сом світлого розуму і чистого сумління.

ЗАПИТАННЯ 1 ЗАВДАННЯ

Як ви розумієте вислів сучасного критика: «Основний твір Павла Грабовського — це карбовані сторінки його життя»? Використовуючи книжку «Павло Грабовський у документах, спогадах і дослідженнях» (1965), літературознавчі розвідки про письменника, з'ясуйте своєрід­ність творчої постаті Грабовського. Покажіть поета у колі його зна­йомих і друзів, у контексті його літературних контактів.

Як ви розумієте думку Грабовського: «Мусимо бути європейцями на ґрунті українському»? Чи відповідає його творчість таким високим вимогам? Чи це бажання поета стосується тільки художньої творчості. чи, може, виходить і за межі естетичних засад? Відповідаючи, вико­ристовуйте ідеї, що випливають з творів Грабовського, з творів су­часних літературознавців і публіцистів.

191

Розкрийте спектр мотивів поезії Грабовського, проаналізувавши найхарактерніші вірші.

Яким вимальовується в поезії Грабовського образ України? Про­декламуйте такі вірші чи окремі строфи з них.

Як ви розумієте вислів поета «Не все співати нам про квіти»? Чи означає це, що Грабовський заперечував пейзажну лірику? Чому такі мотиви зазвучали в його творчості? Використайте в цьому зв'язку думки поета з його статті «Дещо про творчість поетичну».

У чому полягає неповторність індивідуального стилю Грабовського?

У чому виявляється зв'язок між циклом поезій «Веснянки» Гра­бовського й аналогічним циклом віршів Франка? Чим зумовлена те­матична й образна близькість цих творів?

Висвітліть місце поезії Грабовського у літературному контексті доби. Використайте поезії Івана Франка, Михайла Старицького, Якова Щоголіва, Івана Манжури, зверніться до праць Івана Франка, Осипа Маковея, Максима Рильського, Сергія Єфремова та сучасних літературознавців. Чому Франко назвав поезію Грабовського «криком болю і туги за рідною Україною»? Кого з поетів XX ст. можна поставити в одній шерензі з Грабовським? Проілюструйте свою відповідь уривками з творів цих поетів.

Підготуйте реферат «Поезія Павла Грабовського і «тюремна» лірика Василя Стуса, Івана Світличного, Євгена Сверстюка». Викори­стайте його на заключному уроці про Грабовського.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Бондар М. Поезія пошевченківської епохи: Система жан­рів,— К., 1986.

Каспрук А. Поет-революціонер // Грабовський П. Пое­зії.— К., 1962.

Кисельов О. Павло Грабовський: Життя і творчість.— К., 1959.

Маковей О. Павло Грабовський: Дещо про його життя і діяльність // Павло Грабовський у документах, спогадах і дос­лідженнях.— К., 1965.

Одарченко П. Поет-громадянин // Одарченко П. Укра­їнська література: 36. вибр. статей.— К., 1995.

Олійник Б. Предтеча // Грабовський П. Поезії.— К., 1979.

Панченко В. Павло Грабовський // Панченко В. Магічний кристал: Сторінки історії українського письменства.— Кірово­град, 1995.

Поважна В. Павло Грабовський: Літ. портрет.— К., 1962.

Франко І. Павлові Грабовському // Франко І. Зібр. творів:

У 50 т.— Т. 34.— К., 1981.

Франко І. З остатніх десятиліть XIX віку // Франко І. Зібр. творів: У 50 т.— Т. 41.— К., 1984.