2 Г&до'ні»м — » гр. Насолод».

ции г р мздіох&льяіяі

&54

Що характеризує драму як літературний рід? З'ясуйте її особливості на матеріалі аналізу драми «Украдене щастя». Використайте в цьому зв'язку спостереження й узагальнення дослідників, викладені у фран­кознавчих розвідках та теоретичних працях.

Чому п'єсу «Украдене щастя» називають соціально-психологічною драмою? Чи в українській літературі до появи твору Франка існував такий жанр? Якщо так, то наведіть приклади, зробіть відповідні зіста­влення п'єс.

Доведіть, що в усіх головних дійових осіб драми вукрадено щастя». Схарактеризуйте образи Анни, Миколи, Михайла, використовуючи при відповіді текстовий матеріал.

Чи бачили ви драму Франка в її сценічній реалізації або в кіноверсЯ Чим відрізняється літературний твір від сценічного? В чому своєрідність втілення певної теми засобами різних мистецтв?

Підготуйте реферат на тему «Іван Франко — письменник-мовв-тор». Організуйте диспут про місце і значення Франкової творчості в літературному процесі. В цьому зв'язку використайте дослідження франкознавців, проведіть зіставлення Франкової творчості зі спадщи­ною його сучасників — .Івана Нечуя-Левицького, Панаса Мирного, Бориса Грінченка, Івана Карпенка-Карого, Павла Грабовського, Лесі Українки.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Горак Р. Тричі мені являлася любов.— К., 1983. Каспрук А. Філософські поеми Івана Франка.— К., 1965, Колесник П, Іван Франко: Біографічний нарис.— К., 1966. Колесник П. Іван Франко: Літ, портрет.— К., 1964. Коцюбинський М. Іван Франко // Коцюбинський М. Твори; У 7 т.— К., 1975.— Т. 4.

Не читал ю к М. З народних ручаїв.— Львів, 1970. Павличко Д. Франко — з нами // Біля мужиього світла:

Літературно-критичні статті, спогади, виступи.— К., 1988.

Петлюра С. Іван Фраико — поет яагаональної честі // Пе­тлюра С. Статті.— К., 1993.

Рильський М. Іван Франко — майстер художнього слова // Рильський М. Статті про літературу.— К.. 1980. Спогади про Івана Франка,— К., 1981.

Шевчук В. Із вершин та низин: Книжка цікавих фактів і» історії української літератури,— К., 1990.

Шерех Ю. Другий «Заповіт» української літератури // Ше-

рех Ю. Третя сторожа: Література. Мистецтво. Ідеолот.— К-1993.

Борис грінченко

(1863 — 1910)

Праця едина з неволі вас вирве:

Нумо до праці, братиі

Годі лякатисьі За діло святеє

Сміло ми будемо йтиі

Борис Грінченко

Я мусив дивуватися Вашій енергії, ви­тривалості в праці і широкому обсягові Ваших літературних та суспільних ів-тересів.

Іван. Франко

На початку 80-х років XIX ст. в потік українського літературного, наукового, громадського життя влився Бо­рис Грінченко — людина феноменальної працездатності, талановитий письменник, фольклорист і етнограф, мово-знавепь-лексикограф, критик і публіцист, організатор лі­тературної періодики і видаведь численних художніх і науково-популярних книжок. Іван Франко виділяв Грін-ченка як творчу особистість, яка, працюючи без відпо­чинку, долаючи цензурні заборони і перешкоди, відстою­вала інтереси рідної культури. В усіх його різноманітних за жанрами і тематикою творах виявлялися гаряча любов до України, щирий демократизм, критичні оцінки сус­пільних недоладностей.