
- •Вершинні досягнення української прози
- •Художній світ поезії
- •Драматургія, театр, музика
- •Сузір'я самобутніх творчих індивідуальностей
- •Народне декоративно-ужиткове мистецтво
- •Архітектура та скульптура
- •Малярство та графіка
- •Іван нечуй-левицький
- •Творчість
- •Повість «кайдашева сім'я»
- •Саме такий ракурс авторського бачення
- •Проза життя, безперервні колотнечі в сім'ї змінили й Лавріна. Він перестає слухатися батька, а після його
- •Українське життя як «непочатий рудник»
- •Місце письменника в історії літератури
- •24 Листоп.
- •«Свіжий і сильний талант»
- •«Ми чесно свій вік прожили»
- •«Хіба ревуть воли, як ясла повні?»
- •«Свій, на прибуток напрямлений розум»
- •«Палкий, як порох, сміливий, як голодний вовк»
- •Автори роману внесли новий нюанс у художнє розв'язання одвічної проблеми жіночої долі. Навіть юридичне
- •«Якби люди по правді жили»
- •«Біда, кажуть, не сама ходить, а 3 дітками»
- •«Не шдмажеш — не поїдеш*
- •«Як би нам нашу красну мову так високо підняти, як підняв її шевченко у пісні»
- •Драматургічна творчість
- •Життєва доля митця
- •Художній світ поезії
- •На ниві драматургії
- •Корифей української культури
- •Шляхами життя
- •На вершинах драматургічної майстерності
- •Новаторство драматурга в жанрі комедії
- •Трагедія «сава чалий*
- •Думаючи про майбутнє
- •У вирі громадського життя
- •«Зів'яле листя*
- •Інші поетичні книжки
- •«Борислав сміється»
- •Оповідаяня про дітей
- •Драматургія
- •Літературознавча діяльність
- •Письменник-новатор
- •2 Г&до'ні»м — » гр. Насолод».
- •Борис грінченко
- •«Віддав себе я праці без вагання»
- •Одне слово, поезія Грінченка, хоч писав вія і про минуле (балади «Смерть отаманова», «Лесь. Преславний
- •Оповідання
- •6 •Укри.Чсыс» література», 10 кл. ,g1
- •Дилогія про селянство
- •Поетична творчість
- •Поетичні переклади
- •«Крик болю і туги за рідною україною»
- •Вихід української літератури на європейські обіпири
- •Переднє слово
- •Письменство й образотворче мистецтво
- •8 «Українська література», 10 юі. 225
- •Михайло коцюбинський
- •Людина високої духовної культури
- •Становлення письменника
- •Викриття погромницької політики царизму
- •Складні шляхи і долі борців проти тиранії
- •«Intermezzo» як новелістичний шедевр
- •Читач відчуває естетичну насолоду від створеної письмен-2&0
- •9 «Украшсывлггеретура». T0 кл
- •Повість «тіні забутих предків»
- •З роздумами про красу життя
- •Леся українка (1871 — 1913)
- •«На шлях я вийшла ранньою весною»
- •«Подорож до моря.
- •«Сім струн»
- •«Сльози-перли»
- •«Невільничі шсш»
- •«Романси*
- •У жанрах ліро-епосу
- •На рівні світової драматургії
- •«Лісова шсня»
- •10 «Українська література», t0 сі. 2s9
- •«Бояриня»
- •Творчість лесі українки в європейському літературному контексті
- •«Не вмре поезія, не згине творчість духа»
- •«Ми не рвемось на свободу й другим й не дамо»
- •«Кожна піч українська — фортеця міцна, там на чатах лежать патріоти»
- •«Кожний працює нехай хоч для рідного тільки народу, і всі народи землі будуть щасливі тоді.
- •Ольга кобилянська (1863 — 1942)
- •Горда і сильна духом
- •Свіжість і сила таланту на теми духовного розкріпачення жінки
- •Природа і мистецтво в житті людини
- •Вічна тема влади землі
- •Гімн високому людському почуттю
- •«Пишна троянда в саду української літератури»
- •Проблеми?
- •Василь стефаник (1871 — 1936)
- •«Цей хлопець буде сонечком села гріти і землю дощиком росити»
- •«Камінний хрест»
- •«Се найвищий тріумф поетичної техніки»
- •Володимир винниченко (1880 — 1951)
- •«Готовий на всі жертви, навіть на смерть, аби тільки врятувати українську націю від розп'яття»
- •«.І відкіля ти взявся у нас такий?»
- •«Треба вбити неправду, тоді і всім легко буде»
- •Таємниці дитячої душі
- •Складне повернення в україну
- •«Мов свобідний орел, моя думка в просторах шугала»
- •«Високих дум святі скрижалі»
- •«Мій любий, ти впав... Чи тебе не болить?»
- •«Я почав писати 3 такого ж побудження, з якого люди починають співати»
- •Олександр олесь (1878 — 1944)
- •«З журбою радість обнялась»
- •«.О не дивуйсь, що ніч така блакитна»
- •«Летять, курличуть журавлі, летять до рідної землі»
- •«Яка краса: відродження країни!»
- •«Розбіглись ми по всіх світах усюди...»
- •«Сонце. У казці завжди сонце»
- •Архип тесленко (1882 — 1911)
- •Емоційна напруженість оповідань
- •Доля спролетаризованого селянина
- •Повість «страчене життя»
- •Розбурхане визвольними змаганнями село
- •Багатогранність таланту
- •«Я тільки чую ритм. I так мені боляче од цієї краси»
- •«Сонячні кларнети*
- •15 «Українська лггерачура», 10 кл. 433
- •«Вітер 3 україни»
- •Долаючи утиски тоталітаризму
- •Максим рильський (1895 — 1964)
- •4.Самота працьовита й спокійна світить лампаду мою і розкладає папір»
- •Людина і природа як лірична домінанта
- •«Слово про рідну матір»
- •Місце поета в українській і світовій культурі
- •Володимир сосюра (1898—1965)
- •«Земля моїх батьків прекрасна і родюча»
- •«Били гармати, били»
- •«Я для неї зірву орїон золотий»
- •«Всім серцем любіть україну свою — і вічні ми будемо 3 нею!»
- •ІичмнИі
- •Словник літературознавчих термінів
Автори роману внесли новий нюанс у художнє розв'язання одвічної проблеми жіночої долі. Навіть юридичне
68
вільній людині в світі несправедливості не дано ніяких можливостей для особистого щастя. Нестерпно тяжко жилося Метрі: одне, що невимовне убожество, з якого не могла виборсатися довгі роки, а друге — неприязне ставлення забобонних, затурканих односельців, які і в роботі відмовляли, і з острахом її хату обминали.
Аж помолодшала жінка, коли після смерті далекого родича дісталось їй «днів на десять поля». Раділа сама, вселяла надії синові. Та недовго пощастило працювати на своїй землі. Гострим ножем прямо в серце вдарила Мотрю неправда, розворушила старі болі, знищила всякі надії.
Мотря розуміла, як тяжко жити селянинові без землі. Та, побачивши, як страшно побивається Чіпка за втраченою нивою, як з безнадії запив гірко, стала сама втішати сина, заспокоювати його. Скільки горя зазнала, скільки лихих думок передумала в чорні дні, коли син пропивав майно, ображав злими словами: «як підстрелена горлиця тіпається-б'ється, тихо туркоче й стогне, так мати затіпалась на печі в куточку...»
Та забуває материне серце кривди й образи. Почувши, що сина посадили до «чорної», схвильована Мотря хоче з ним побачитися, порозмовляти, її тривожать лихі передсуди про Чіпку. Ціла хвиля суперечливих переживань, почуттів, думок нещасної матері передають її горе. Вона обурена лихими вчинками Чіпки, але їй болить і його безталання.
Дізнавшись про люте та ще й прилюдне катування солдатами сина, Мотря була сама не своя. Її серце починає бунтуватися, ненавидіти всіх — і москалів-екзекуторів, що поглумилися над Чіпкою, і односельців, які не тільки не захистили сина, а ще й насміхалися над його стражданнями.
Коли Чіпка взявся за господарювання, одружився, Мотря аж сплакувала з радощів. Та нагло переривається куце материне щастя, бо знову горілка залила очі синові. Мотря аж почорніла від нового горя, як бажаного рятунку чекала смерті.
З психологічною переконливістю вмотивовано останній крок жінки. Вона все була готова віддати заради сина. Та, не витримавши страшних випробувань, які впали на її сиву голову, не знісши кривавого розбишацтва Чіпки, мати викриває його злочини. Такі дії матері, тяжкі і болісні, виправдані всією логікою розвитку образу. Мати не могла мовчати, цього не дозволяла її совість, вихована народними етичними нормами.
6Э
Так образ матері-страдниці, її чесні, справедливі рішення і дії набирають символічного звучання; це сама справедливість, саме людське сумління карали і злочин, і злочинця, ким би він не був. Такий поворот у розвитку образу нещасної жінки, здійснений романістами, ще раз засвідчує неминучість перемоги добра над злом як однієї з етичних засад нашого народу.
«Якби люди по правді жили»
Ідеєю шукання правди освітлені в романі також образи молодих жінок Христі й Галі.
Сирота змалку, Христя, вийшовши заміж за Гридька, відчула радість праці на себе, спокій родинного затишку. На відміну від черствого чоловіка вона переймається стражданнями інших людей. Усім серцем сприймає Христя схвильовані слова Чіпки про бідняцьку недолю. І побачила в уяві Мотриного сина не гультіпакою та волоцюгою, як усі його взивали, зрозуміла, що лихо зламало добру людину: «У Чіпки й серце добріше, й душа чистіша... А що він п'є?.. То його лихо п'є... недаром він хвалився ним!..» — так зіставляє вона Грицька й Чіпку, правильно розуміючи причини його безталання.
Якось Христя висловила Грицькові наболілі думки про неправду, яка всюди панує, а чоловік одразу ж знайшов виправдання кривді, прикрившись егоїстичною формулою:
«Своя сорочка ближче до тіла».
Після тієї розмови Христя різко змінилася. Де й поділися щебетання веселе, усмішка щаслива! Не залишають молодицю болючі роздуми про правду і кривду, так схвильовано й гостро висловлені Чіпкою. Христі гірко і сумно, що її «добрий» Грицько ніколи не порушував таких питань. Більше того, вона вже відчула, що її чоловік може правду сам обійти, може легко змиритися з неправдою.
Важкі будні селянського життя, щоденні хатні турботи, догляд за малими дітьми втягують Христю в звичайне для мільйонів трудящих жінок річище, проте серце її завжди було чуйним до людського горя.
Образ Галі розкривається в інтимно-побутовому плані. Ця красуня, «польова царівна», що зачарувала Чіпку з першої зустрічі й потім стала його дружиною, зросла в умовах злодійської сім'ї. Та все те зло, що оточувало її з дитинства, не спотворило душі дівчини. Добра, щира, справедлива, Галя допомагає Чіпці на якийсь час повернутися до чесної хліборобської праці. Вона, щиро
70
люблячи Чіпку, наполегливо закликає чоловіка жити по правді.
Та слабкими виявилися сили молодої жінки, зломилися під тиском брутальних умов. Знову опинився Чіпка в зграї грабіжників і бандитів. А їхня хата, яку вона так чепурила, стала розбійницьким притоном. Галя думала увійти в розбишацьке «товариство» «тихим янголом-спа-сителем», усовістити запеклі «харцизяцькі душі». Та не з її м'якою, доброю натурою руйнувати давно заведений гультяйський спосіб життя. Побачивши всю безодню злочинів, у яку потрапив Чіпка, зрозумівши, що не зможе його врятувати, Галя накладає на себе руки.
Галя теж прагнула правди, але сприймала її як чес^ ність, щирість, відкритість людських взаємин. Глибшого, соціального значення вона в це поняття не вкладала. Однак роман саме й викликає неослабний інтерес неоднозначним трактуванням цієї морально-етичної категорії.