Принципи управління

Назва принципу

Зміст принципу

Принцип

розімкненого

управління

Підгрунтям є ідея автономії дії на систему незалежно від умов її функціонування і зворотного зв’язку. Припускається знання стану середовища і системи в її функціонуванні. Тому можливо визначити реакцію системи на визначену дію. Якщо дія буде не такою, яка передбачалась, відразу виникнуть відхилення харак- ^ теру виходу. - Директивний сталь, авторитаризм

Принцип розімкненого управління з компенсацією збурення

Прагнення ліквідувати не регульований вплив збурень (зовнішнього сереловшца) на функціонування системи. / Можливість врахування збурень, а тому і ліквідація ^ неймовірності апріорної інформації грунтується на доступності збуре:-:ь вимірам (моніторингу). Вимір \ збурень дозволяє визначити компенсуюче управління. | Система підтягає як програмному, так і корегуючому управлінню

Принцип

замкненого

(закритого)

управління

У системах задається не вхідна дія на об’єкт (управ­ління), а необхідний (бажаний) стан системи, тобто наслідок дії на об’єкт у тому числі управління. Тому, можлива ситуація, коли збурення позитивно діє на динаміку системи, або наближає її стан до бажаного. Система з від'ємним зворотним зв’язком

Принцип

однократного

управління

Велике коло управлінських проблем вимагає здійс­нення однократного акту’ управління - певного рішен­ня, наслідки якого виявляються тривалий час. Принцип реалізується в теорії прийняття рішень з використан­ням принципів розімкненого та замкненого управління

Гнучкість організації як процесу - здатність до оперативних змін

Г нучкість орієнтації:

зміна пріоритетів і часткових цілей за збереженням головних

перегляд завдань

корегування складу і змісту функцій

Гнучкість організації як процесу - здатність до оперативних змін

зміна спрямованості у випадках від­хилення від визначених орієнтирів

Гнучкість реалізації (здатність процесу до змін):

форм і способів реалізації

складу і послідовності стадій

параметрів (тривалість, інтервали між стадіями, швидкість, інтенсивність)

Гнучкість організації як системи

здатність системи нормативно або адаптивно змінювати свій стан або поведінку в межах, обумовлених критичними значеннями, параметрах внаслідок певної дії

Традиційні (бюрократичні) форми управління

Адаптивні форми управління

Добре зарекомендували себе у ста­більних, незмінних умовах

Більш пристосовані до роботи у нестабільних умовах, коли проб­леми, які виникають, і необхідні дії неможливо розкласти на елементи і розподілити між окремими фахів­цями

Проблеми і завдання, з якими стика­ється організація, розподіляються на значну кількість дрібних завдань, що доручаються для виконання окремим підрозділам, фахівцям

Співробітники повинні вирішувати власні завдання, виходячи із за­гального стану фірми

Кожний підрозділ вирішує своє зав­дання уособлено від завдань органі­зації загалом

Права і обов’язки кожного фахівця ретельно, жорстко визначені і не змінюються

Значна частіша обов’язків фахівців постійно переглядається у зв’язку із зміною умов

Тільки вище керівництво визначає, наскільки завдання, які вирішуються підрозділами, відповідають цілям організації

¹ Зв’язки між підрозділами, що нале­жать до одного рівня організаційної структури, здійснюються через вище керівництво

Працівники взаємодіють як по горизонталі, так і по вертикалі, система не забороняє діяти, обми­наючи ієрархічні ступені управ­ління

Заохочуються дотримання правил та виконавча дисципліна

Заохочуються ініціатива, творчий підхід до справи

Назва методу

Зміст методу

Метод аналогій

Полягає у застосуванні організаційних структур, які виправдали себе в організаціях із аналогічними харак- / теристиками (цілями, технологією, розміром, чинниками зовнішнього оточення)

Експертно-

аналітичний

метод

Зводиться до обстеження та аналітичного вивчення 1 організації фахівцями, керівниками та іншими працівни­ками: виявляються особливості, проблеми, «вузькі місця»; розробляються пропозиції з формування струк­тури управління. Також досліджується передовий досвід

Метод

структуризації

цілей

Передбачає поетапне визначення системи цілей, їх якісне та кількісне формулювання й аналіз відповідності організаційних структур системі цілей:

1 - розробка системи («дерева») цілей;

- експертний аналіз варіантів організаційної структури

метою організаційної забезпеченості досягнення кож­ної цілі; визначення взаємовідносин рівнів, підпоряд­кованості, кооперації підрозділів тощо

3 - складання карт прав та відповідальності: результати - відповідальність; права - для досягнення результатів

Метод

організаційного

моделювання:

Полягає у розробці формалізованих математичних, гра­фічних та інших форм відображення розподілу повнова­жень та відповідальності, які є підгрунтям для побудови, аналізу та оцінки варіантів організаційних структур:

- математико-кібернетичні моделі;

-графоаналітичні моделі організаційних систем (мере­жеві, матричні, інші табличні й графічні відображення розподілу функцій);

-натурні моделі організаційних структур та процесів (експерименти, ігри);

- математично-статистичні моделі залежностей між по­хідними чинниками організаційних систем і характе­ристиками організаційних структур (емпіричні відомості про тотожні організації)

Передпроектна

підготовка

Системний аналіз стану управління та виробництва.

Прийняття рішення про розробку проекту створення ОФУ

Проектування

Розробка та затвердження завдання на проектування ОФУ

Розробка загального проекту ОФУ

Розробка підсистем управління

Розрахунок очікуваного економічного ефекту

Експертиза та затвердження загального проекту ОФУ

Розробка робочої документації підсистем згідно із загальним проектом ОФУ

Затвердження робочої документації

Визначення джерел фінансування створення ОФУ

Впровадження

проекту

Матеріально-технічна підготовка впровадження проекту

Соціально-психологічна підготовка персоналу

Професійна підготовка персоналу

Визначення фактичного економічного ефекту після впро­вадження проекту