34. Характеристика оплатного вилучення предмета як вид адміністративного стягнення

Оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення чи безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення (ст. 28 КпАП), може застосовуватись і як основне, і як додаткове стягнення. Зміст цього виду адміністративного стягнення полягає у: а) примусовому вилученні предмета у правопорушника; б) наступній його реалізації; в) передачі вирученої суми колишньому власнику за винятком витрат із реалізації вилученого предмета.

Оплатне вилучення, як вид адміністративного стягнення, поширюється тільки на предмети, які стали знаряддям вчинення чи безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення. Це стягнення є мірою адміністративної відповідальності майнового характеру і може застосовуватися лише щодо власника названих предметів за рішенням суду.

Вилучення предметів, що не належать правопорушнику, не є адміністративним стягненням, а може бути запобіжним заходом або адміністративно-процесуальним забезпеченням, про що складається адміністративний протокол.

Оплатне вилучення предметів, як захід адміністративного стягнення, слід відрізняти від реквізиції — адміністративно-примусового заходу, який застосовується державними органами і виражається в оплатному присвоєнні чи тимчасовому вилученні на оплатній основі майна громадян, державних і громадських організацій, підприємств, фірм з метою використання його для запобігання шкідливих наслідків, що можуть виникнути при збігу екстремальних обставин стихійного і соціального характеру (воєнні дії, землетрус, повінь тощо).

За ознакою оплатності стягнення, передбачене ст. 28, відрізняється від іншого адміністративного стягнення — конфіскації предмета, що став знаряддям вчинення чи безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення. При конфіскації вилучені предмети безоплатно звертаються у власність держави.

35.Характеристика конфіскації предмета як вид адміністративного стягнення

Конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення чи безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення (ст. 29 КпАП) — може застосовуватися і як основна, так і додаткова санкція майнового характеру. Її суть полягає в примусовому безоплатному зверненні даного предмета у власність держави. При цьому ко нфіс ко ва но може бути лише майно, що є в особистій власності правопорушника (за винятком випадків, спеціально передбачених законодавством — див. ст. 149 Митного Кодексу України).

Конфіскації підлягає не усе майно правопорушника, а лише ті предмети, що стали знаряддям вчинення чи безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення (наприклад, заборонені знаряддя видобутку об’єктів тваринного світу; алкогольні напої і тютюнові вироби, на яких немає марок акцизного збору встановленого зразка; вогнепальна, холодна, пневматична зброя; небезпечні речовини і предмети, заборонені для перевезення тощо).

Конфіскація вогнепальної зброї, інших знарядь полювання і бойових припасів не може застосовуватись до осіб, для яких полювання є основним джерелом існування.

Як адміністративне стягнення конфіскація може встановлюватися тільки законом і призначатися лише у випадках, прямо передбачених у відповідних статтях КпАП чи в інших законодавчих актах про адміністративну відповідальність. Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України та ст. 29 КпАП, конфіскація може здійснюватися лише за рішенням суду.

Хоча конфіскація, як санкція, відома не тільки адміністративному, але і кримінальному законодавству, між ними є істотна відмінність.

По-перше, на відміну від конфіскації в кримінально-правовому порядку, що застосовується тільки як додаткове покарання, конфіскація, як міра адміністративна, може бути призначена в якості як додаткового, так і основного стягнення.

По-друге, закон встановив різні об’єкти конфіскації.

Конфіскацію, як адміністративне стягнення, необхідно відрізняти від реквізиції. Конфіскація на відміну від реквізиції не має цілей задоволення державної необхідності. Її мета — примусити особу, що вчинила правопорушення, до належного і сумлінного виконання покладених на неї законом обов’язків.

Конфіскацію, застосовувану як санкцію за вчинене адміністративне правопорушення, також слід відрізняти від адміністративно-процесуального заходу, передбаченого ст. 265 КпАП, що полягає в примусовому вилученні речей і документів спеціально уповноваженими на те органами (див. ст.ст. 234–1, 234–2, 262 і 264 КпАП).

Конфіскацію варто відрізняти і від оплатного вилучення предмета, що став знаряддям вчинення чи безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення.

Конфіскацію не може бути замінено для порушника можливістю виплати вартості предмета, що підлягає зверненню у власність держави. Постанови про конфіскацію виконують державні виконавці.