52. Поняття факторингу, його головна мета. Види факторингових угод.

Однією з найперспективніших видів банківських послуг CSFB є факторинг. Це ризикований, але більш високоприбутковий бізнес, ефективне знаряддя фінансового маркетингу, одне з форм інтегрування банківських операцій, які найбільш пристосовані до сучасних процесам розвитку. Факторинг - придбання права на стягнення боргів, перепродаж товарів та послуг з наступним отриманням платежів з ним. І йдеться йде, зазвичай, про короткострокових вимогах. Інакше кажучи, факторинг є різновидом посередницьку діяльність як, коли він фірма- посередник (факторинговая компанія) за певну платню одержує вигоду від підприємства право стягувати і зараховувати з його приводу належні від покупців суми (право інкасувати дебіторської заборгованості). Водночас посередник кредитує оборотний капітал імені клієнта й приймає він його кредитний і Міжнародний валютний риски. У основі факторингової операції лежить купівля банком платіжних вимог постачальника на відвантажену продукцію та передача постачальником банку права вимоги платежу з покупця. Тому факторинговые операції називають також кредитуванням постачальника чи наданням факторингового кредиту поставщику.Головною метою факторингових операцій є:

-забезпечити постачальникові своєчасну оплату відвантажених товарів;

-управління платіжною дисципліною позичальника;

-підвищення ефективності розрахунків між клієнтами;

-ліквідація виникнення дебіторської заборгованості у позичальника.

Факторингові операції банків класифікуються як:

-внутрішні, якщо постачальник і його клієнт, тобто сторони за договором купівлі-продажу, а також факторингова компанія перебувають в одній і тій самій країні;

-міжнародні, якщо суб’єкти факторингової операції перебувають у різних країнах.

Відкритий факторинг (конвенційний) — це форма факторингової послуги, за якої боржник сповіщений про те, що постачальник переуступає рахунок-фактуру факторинговій компанії.

Закритий, або конфіденційний, факторинг служить прихованим джерелом засобів для кредитування продажу постачальником товарів, тому що ніхто з контрагентів клієнта не інформований про переуступлення рахунків-фактур факторинговій компанії. У даному випадку платник веде розрахунки із самим постачальником, який після одержання платежу повинен перерахувати відповідну частину факторинговій компанії для погашення кредиту.

53. Інстутиційна структура фінансового ринку.

Якщо розглядати фінансовий ринок з точки зору функціонуючих на ньому суб'єктів, то можна представити інституціональну структуру фінансових ринків.

Основними суб'єктами ринку є:

A) інститути позафінансової сфери - це юридичні особи-резиденти певної держави, які займаються виробництвом різноманітних товарів та наданням послуг, включаючи і фінансові послуги (промислові і сільськогосподарські підприємства, корпорації, установи, організації тощо).

Б) держава, як суб'єкт, виступає на фінансовому ринку позичальником, регулярно розміщуючи на зовнішньому та внутрішньому ринках свої боргові зобов'язання, а також виконує специфічну і дуже важливу функцію - регулювання фінансового ринку.

B) населення, як суб'єкт, виконує на ринку роль інвестора під час придбання цінних паперів або запозичуючи кошти на кредитному ринку.

Г) фінансові інститути, як суб'єкти фінансового ринку, представлені комерційними банками, кредитними спілками, пенсійними фондами, страховими та інвестиційними компаніями, біржами тощо.

Д) інститути інфраструктури, як суб'єкти, відіграють значну роль на фондовому сегменті фінансового ринку і включають біржі та позабіржові системи, клірингові центри, інформаційні та рейтингові агентства, депозитарії, реєстратори тощо. Саме вони забезпечують стабільне функціонування ринку, купівлю-продаж фінансових активів, контроль за якістю фінансових активів, що перебувають в обігу;

Е) іноземні учасники ринку - це міжнародні організації, іноземні уряди, корпорації, фінансові інститути, фізичні особи, які є суб'єктом фінансового ринку і також беруть участь у купівлі-продажу фінансових активів.