44. Особливості здійснення професійної діяльності зберігачами.

Зберігач на підставі отриманої ліцензії на здійснення професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарної діяльності, а саме депозитарної діяльності зберігача цінних паперів, здійснює зберігання та обслуговування обігу цінних паперів і операцій емітента з цінними паперами на рахунках в цінних паперах.

Зберігач може здійснювати свою професійну діяльність тільки за умови вступу щонайменше в одну саморегульовану організаціію професійних учасників фондового ринку (далі - СРО ) І висновки депозитарного договору з депозитарієм.

Зберігач може здійснювати свою діяльність через філії (інші відокремлені підрозділи), які отримали відповідну копію ліцензії.

Власний капітал зберігача за підсумками кожного фінансового року не може бути менше зареєстрованого розміру його статутного фонду (капіталу).

Мінімальний розмір статутного фонду (капіталу) та фінансовий стан банку для отримання ліцензії на здійснення професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарної діяльності, а саме депозитарної діяльності зберігача цінних паперів повинен відповідати вимогам, встановленим Національним банком України.

Мінімальний розмір статутного фонду (капіталу) торговця цінними паперами на дату подання заяви про видачу ліцензії повинен бути повністю оплачений грошовими коштами в розмірі не менше 1 мільйона гривень.

Мінімальний розмір статутного фонду (капіталу) торговця цінними паперами, який є інвестиційною компанією і здійснює управління своїми взаємними фондами та / або активами інвестиційного фонду, на дату подання заяви про видачу ліцензії повинен бути повністю оплачений грошовими коштами в розмірі не менше 1,4 мільйона гривень .

Ліцензію на здійснення професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарної діяльності, а саме депозитарної діяльності зберігача цінних паперів не може одержати ліцензіат, який не забезпечив виконання, протягом терміну дії попередньо виданої ліцензії, розпоряджень про усунення порушень законодавства, постанов про накладення санкцій за правопорушення ( в тому числі, які передбачали оплату відповідних штрафів), які виносилися уповноваженими особами Комісії щодо цього ліцензіата, а також відповідних рішень Комісії, які стосуються цього ліцензіата, і які не були оскаржені в судовому порядку.

45. Основні цілі діяльності суб’єктів фінансового ринку.

На фінансовому ринку діють різні суб'єкти (учасники ринку), функції яких визначаються метою їх діяльності та участю у здійсненні угод. Суб'єктами фінансового ринку можуть бути: фізичні особи, не обмежені законом у правосуб'єктності та дієздатності, групи громадян (партнерів), трудові колективи, юридичні особи усіх форм власності, держава.

Найбільш узагальнено суб'єктів фінансового ринку можна класифікувати за формою:

— домогосподарства (населення);

— суб'єкти господарювання (інститути позафінансової сфери);

— держава.

Домогосподарство є одним із надзвичайно важливих суб'єктів фінансового ринку, тому що частина доходу, що не використовується домогосподарством упродовж поточного періоду, перетворюється на заощадження і за наявності відповідного фінансового механізму може бути потужним джерелом економічного зростання країни.

Інститути поза-фінансової сфери (суб'єкти господарювання) — юридичні особи, резиденти певної держави, які займаються виробництвом товарів та наданням послуг. До інститутів поза фінансової сфери належать промислові та сільськогосподарські підприємства, кооперативи, орендні підприємства, фермерські господарства, малі підприємства, корпорації, асоціації, консорціуми, спільні (змішані) підприємства, установи, організації тощо. Разом з іноземними учасниками ринку вони або є інвесторами, або емітують і розміщують на ринку власні фінансові активи.

Держава також є активним учасником фінансового ринку. Держава на фінансовому ринку є, в основному, позичальником, регулярно розміщуючи на зовнішньому і внутрішньому ринках свої боргові зобов'язання; вона також виконує специфічну і дуже важливу функцію — регулювання фінансового ринку. За допомогою законів та нормативних актів держава впливає на поведінку учасників ринку і певною мірою спрямовує розвиток ринку в заданому напрямі. Іноді держава може бути на фінансовому ринку інвестором, здійснюючи фінансову підтримку певних суб'єктів господарювання. Це відбувається у тому випадку, коли в держави виникає надлишок фінансових ресурсів. Тоді уряд стає постачальником грошових коштів на фінансовий ринок.

З урахуванням принципових форм укладання угод на фінансовому ринку його професійних учасників поділяють на три групи:

— продавці і покупці фінансових активів (послуг);

— фінансові посередники;

— інститути інфраструктури фінансового ринку.