Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Питання ФР.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
576.51 Кб
Скачать

27. Функції фінансового ринку в економіці України.

Функції фінансового ринку — це основні завдання кожного сегмента ринку, що забезпечують його розвиток. Функції поділяють на загальні, які характерні для всіх сегментів фінансового ринку і спеціальні (конкретні) — характеризують розвиток окремої сфери ринку.

Основними (загальними) функціями фінансового ринку є :

  • Забезпечення взаємодії покупців і продавців фінансових активів, у результаті якої встановлюються ціни на фінансові активи, що зрівноважують попит і пропозицію на них.

  • Фінансові ринки сприяють знаходженню для кожного з кредиторів (позичальників) контрагента угоди, а також суттєво зменшують витрати на проведення операцій та інформаційні витрати.

Специфічні функції діють у конкретних сферах.

В економічній сфері:

  • формування ринкових цін на окремі види фінансових активів;

  • організація процесу доведення фінансових активів до споживача через створення мережі різноманітних інститутів з реалізації фінансових активів (банків, бірж, брокерських контор, інвестиційних фондів, страхових компаній, кредитних спілок тощо);

  • фінансове забезпечення процесів інвестування, яке полягає у створенні фінансовим ринком умов для залучення (концентрації) підприємцем фінансових ресурсів, необхідних для розвитку виробничо-торгового процесу;

  • перерозподіл на взаємовигідних умовах грошових коштів підприємств з метою їх ефективного використання;

  • вплив на грошовий обіг, прискорення обороту капіталу, що сприяє активізації економічних процесів;

  • страхова діяльність та формування умов для мінімізації фінансових і комерційних ризиків;

  • операції, пов’язані з експортом-імпортом фінансових активів та інші операції, пов’язані із зовнішньоекономічною діяльністю;

  • кредитування уряду, місцевих органів самоврядування шляхом розміщення урядових та муніципальних цінних паперів;

  • розподіл державних кредитних ресурсів і розміщення їх серед учасників економічного кругообігу, між галузями і сферами ринкової діяльності тощо.

28. Особливості діяльності індивідуальних та інституційних інвесторів на фінансовому ринку

Індивідуальний інвестор – фізична особа, що приймає рішення про вкладання власних чи запозичених матеріальних і нематеріальних цінностей в різноманітні об’єкти інвестування з метою досягнення певних цілей. Можна говорити про кілька важливих ознак, що дозволяють говорити про особливе місце індивідуальних учасників (або домашніх господарств) у процессах надходження від них інвестицій уінструменти фінансового ринку. Вони полягають у наступному:

· виключна роль фізичних осіб в процесі розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту та національного доходу;

· фізичні особи як суб’єкт в системі відносин власності ринкової економіки.

Основну мету діяльності індивідуальних інвесторів на фінансовому ринку можна сформулювати наступним чином — спрямування сформованих заощаджень на купівлю фінансових інструментів для реалізації різноманітних майнових та немайнових прав, передбачених умовами випуску, внаслідок чого збільшиться добробут індивідуального інвестора, а також досягнуті певні соціальні цілі.

Визначаючи сутність поняття «інституційний інвестор» можна відзначити два підходи: за першим, інституційні інвестори – це усі фінансові посередники, включаючи кредитні установи; за другим, до інституційних інвесторів відносять лише небанківські фінансові установи (пенсійні фонди, інститути спільного інвестування, страхові компанії), не включаючи до їх складу банки, кредитні спілки та інші фінансові установи; за третім інституційні інвестори – це учасники фінансового ринку, які виконують функції фінансових посередників, в частині трансформації заощаджень в інвестиції, шляхом випуску власних фінансових інструментів (для акумулювання коштів) і формування інвестиційного портфелю (використання коштів) з метою отримання інвестиційного доходу.

Інституційні інвестори відіграють важливу роль поряд з корпоративними та індивідуальними в забезпеченні країни інвестиційними ресурсами. Якщо корпоративні та індивідуальні інвестори є основними постачальниками ресурсів в економіці країни, то інституційні інвестори витупають в ролі фінансових посередників, які трансформують і перерозподіляють накопичені заощадження вже у реальний сектор. Інституційні інвестори професійно формують і управляють інвестиційним портфелем. Під професійним управлінням розуміється тимчасове відокремлення власників від управління. Основну функцію, яку мають виконувати інституційні інвестори, можна сформулювати як забезпечення грошовим капіталом потреб економіки країни, шляхом створення механізму акумулювання, розподілу та перерозподілу фінансових ресурсів від осіб, які володіють вільними інвестиційними ресурсами до осіб, яким необхідні такі ресурси для розвитку.

29. Зміст андеррайтингу та його види.

Новою формою кредитування капітальних вкладень, що запроваджується в комерційних банках, є надання коштів клієнтам для реалізації ними довгострокових широкомасштабних проектів шляхом повного викупу випусків промислових облігацій, які емітуються цими клієнтами. У міжнародній практиці така операція називається андеррайтингом. андеррайтинг - це купівля на первинному ринку цінних паперів з наступним їх перепродажем інвесторам;

Існують такі види андеррайтингу:

1. Андеррайтинг "на базі твердих зобов'язань" (гарантований андеррайтинг). Передбачає проведення операцій з розміщення випуску цінних паперів власним коштом. У такому разі банк діє як дилер. Операція з викупу нового випуску цінних паперів і їх дальшого продажу індивідуальним та інституціональним інвесторам називається підпискою.

Банк здійснює підписку на весь випуск цінних паперів або на його частину, викуповує їх за єдиною ціною. Надалі такі цінні папери зазвичай продаються за вищою ціною. При цьому андеррайтер за умовами угоди з емітентом має тверді зобов'язання щодо викупу всього випуску або його частини. Тому навіть якщо частину цінних паперів не буде розміщено серед інвесторів, банк зобов'язаний їх придбати.

2. Андеррайтинг "на базі найкращих зусиль" (звичайне посередництво). У цьому разі андеррайтер зобов'язується докласти максимум зусиль для розміщення якомога більшої кількості цінних паперів. Тобто банк виступає як брокер (купівля-продаж цінних паперів за рахунок і за дорученням клієнта). Банк-андеррайтер не має зобов'язання щодо викупу нерозміщеної частини емісії, тобто всі фінансові ризики, пов'язані з розміщенням випуску, цілковито покладено на емітента, а андеррайтер одержує комісійні за ту кількість цінних паперів, яку він реалізував. Нереалізована частина емісії повертається емітентові.

Невеликі банки і торговці цінними паперами в Україні надають перевагу андеррайтингу "на базі найкращих зусиль".

3. Обмежений андеррайтинг ("50/50", або частковий викуп). За цього виду андеррайтингу банк розміщує цінні папери як брокер, але гарантує емітенту викуп нерозміщеної частки випуску за свій кошт.

Різновидом обмеженого андеррайтингу є придбання опціону на підписку, тобто банк одержує право купити підписку в емітента. Таке право реалізується ним у разі, якщо банк знайде покупців на цінні папери. Банк може самостійно придбати частину випуску, а на залишок - купити опціон.

Залежно від додаткових умов, закладених в угоді з емітентом, можливі такі модифікації андеррайтингу:

а) андеррайтинг з авансуванням: 

б) конкурентний андерайтинг

в) "стенд-бай": андеррайтер зобов'язується викупити для дальшого розміщення частину емісії, яку не викуплено старими акціонерами або тими, хто придбав у них це право;

г) консорціумний андеррайтинг: з метою розміщення значних випусків цінних паперів або для підвищення його ефективності створюються консорціуми (або емісійні синдикати) - групи андеррайтерів, які не мають статусу юридичної особи, діють тимчасово на базі взятих спільних зобов'язань та умов розподілу прибутків і забезпечують розміщення й гарантування випуску цінних паперів емітента. Для цього вони укладають багатосторонню угоду між собою, з одного боку, та угоду головного банку (менеджера) консорціуму з емітентом - з другого.

В умовах посилення конкуренції в банківській сфері банки повинні докладати зусиль для розширення клієнтської бази. Одним із видів нетрадиційних банківських фінансових послуг і є андеррайтинг.