11. Банківське кредитування. Види кредитів та принципи банківського кредитування.

Банківський кредит — це основна форма кредиту, який надається комерційними банками у грошовій формі господарським органам у тимчасове користування за оплату на умовах повернення і цільового використання.

За строками користування банківські кредити поділяють на:

—  короткострокові (до 1 року);—  середньострокові (до 3 років);—  довгострокові (понад 3 роки).

За забезпеченням виділяють такі види банківського кредиту:

— забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами); вартість застави звичайно перевищує суму кредиту;-  гарантовані (банками, фінансами чи майном третьої особи);

- з іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво страхової організації);—  незабезпечені (бланкові кредити).

За ступенем ризику банківські позики поділяються на: стандартні кредити та кредити з підвищеним ризиком.

За методами надання виділяють такі види банківських кредитів:—  у разовому порядку;—  відповідно до відкритої кредитної лінії;— гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою надання, за потребою).

За формою залучення (організації) банківський кредит поділяється на:—  двосторонній (комерційний банк — позичальник);—  консорціумний;—  "дзеркальний";—  багатосторонній (паралельний).

Можна виділити три основні рівні системи принципів банківського кредитування:

1) загальноекономічні принципи кредитування (відповідність ринковим відносинам, раціональності і ефективності, комплексності, розвиткові);

2) особливі принципи кредитування, поза якими кредит втрачає свій специфічний економічний зміст (поверненості, забезпеченості, строковості, платності, цільової спрямованості);

3) часткові, одиничні принципи кредитування, або правила кредитування, які випливають з кожного особливого принципу й можуть по-різному проявлятися в конкретних кредитних операціях.

12. Сутність і види свопів.

Своп є угодою про обмін активів, процентних виплат, процентних ставок або інших характеристик, вказаних в угоді, з метою оптимізації структури капіталу компанії і отримання додаткового доходу. Фактично своп полягає в зміні грошового потоку з одними характеристиками на грошовий потік з іншими характеристиками.

Угоди своп укладаються на період від кількох років до десятків років з метою усунення валютного або процентного ризику, а також у цілях арбітражу. Часто в угодах своп беруть участь фінансові посередники - комерційні банки. Вони виступають гарантами виконання умов угоди, беручи на себе ризики несплати та валютні ризики. В цьому випадку вони стають третьою стороною угоди й отримують винагороду.

Основною особливістю свопів є взаємовигідність, коли завдяки проведенню операцій обміну обидві сторони досягають тієї мети, яку вони перед собою поставили. Угоди своп укладаються тоді, коли потенційні учасники мають намір скористатися такими можливостями іншої сторони, яких самі вони не мають. Отже, від своп-контракту переваги отримують обидва учасники, жодний з них не програє і не виграє, завдяки чому вдається знизити вартість операції своп.

Своп-контракти - порівняно недорогі інструменти хеджування ризиків і за здійснення операції зацікавлена сторона сплачує комісійну винагороду в розмірі близько 1 % від суми угоди.

Існують різні види свопів: простий - стандартний своп, укладений між двома партнерами, який не містить ніяких додаткових умов; амортизуючий - укладений між двома партнерами, передбачувана сума якого рівномірно зменшується з наближенням терміну закінчення угоди; наростаючий - своп, передбачувана сума якого рівномірно збільшується; складний (структурований) - своп, в якому беруть участь кілька сторін і кілька валют; активний - змінює тип процентної ставки активу; пасивний - змінює тип процентної ставки пасиву; форвардний - укладений сьогодні, але який почнеться через певний проміжок часу. Існують також інші види свопів, але вони трапляються не так часто.