6. Зростання масштабів і розширення географії вимушених міграцій

Вимушені міграції представляються собою сукупність територіальних пересувань, пов'язаних з постійним або тимчасовим зміною місця проживання людей, і що мають вимушений характер, обумовлений не залежними від них причинами (політичними і національними переслідуваннями, стихійними лихами, техногенними аваріями, екологічними катастрофами, військовими діями і т.п .). До вимушеним мігрантам відносять такі основні категорії: біженці, переміщені особи (вимушені переселенці), особи, які шукають притулок, екологічні біженці та інші, для більшості з яких визначальними є "виштовхують" фактори, що мають раптовий і загрозливий для життя характер. 

Зростання масштабів і розширення географії вимушеної міграції (зокрема, за рахунок країн СНД, включаючи Росію) в останнє десятиліття XX століття - на початку XXI століття є результатом зберігаються і знову виникаючих осередків політичної напруженості та екологічних катастроф, воєн і етнічних конфліктів.  За даними Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН), на 2006 р. в світі налічувалося близько 32,9 млн. вимушених мігрантів, з яких 13,9 млн. чол. відносилося до біженців (включаючи близько 4 млн. палестинських біженців на Близькому Сході), 12,8 млн. чол. - До внутрішньо переміщеним особам і близько 740 тис. осіб, що шукають притулку Якщо до цього числа додати приблизно 25-30 млн. чол. екологічних біженців та осіб інших категорій, то загальна чисельність вимушених мігрантів у світі становить понад 60 млн. осіб. Таким чином, можна стверджувати, що вимушена міграція як одна з тенденцій, що характеризують сучасні міграційні потоки, набула глобального характеру.

7. Збільшення значущості міжнародної міграції населення в демографічному розвитку світу

Протягом більшої частини історії людства зміна чисельності населення окремих регіонів світу визначалося переважно природним приростом населення. Особливості еволюції смертності і народжуваності, зростаючий розрив у демографічному потенціалі розвинених і країн, що розвиваються, а також процесглобалізації світової економіки призвели до того, що роль міжнародної міграції населення в демографічному розвитку світу значно збільшилася. 

Міжнародна міграція є в даний час одним з основних чинників стабілізації чисельності світового населення. При цьому в розвинених країнах вона є основною (а в деяких і єдиною) детермінантою збільшення чисельності населення, тоді як в країнах, сприяє зниженню темпів приросту населення і зменшення "демографічного тиску". Так, в даний час в розвинених країнах налічується 142 потенційних працівника (осіб у віці 20-24 роки) на кожні 100 осіб, що досягли пенсійного віку (60-64 роки), але всього лише через 10 років це співвідношення скоротиться до 87 молодих людей на 100 людей віком 60-64 років. На противагу цьому в країнах, що розвиваються сьогодні на кожні 100 чоловік у віці від 60 до 64 років припадає 342 молодих жителів. У результаті розвиваються, продовжують зберігати високий міграційний потенціал, а розвинені країни стають залежними від припливу міжнародних мігрантів для того, щоб заповнити наявні ніші на національному ринку праці і відповідно знизити коефіцієнт демографічного навантаження, який неминуче зростає внаслідок старіння корінного населення. У цілому, в даний час близько 77% загального приросту чисельності населення розвинених країнах зумовлено міграційним приростом (тобто міжнародною міграцією) проти 36% у 1960-і рр.. і 48% в 1970-і рр.. У багатьох країнах Європи (Німеччини, Італії, Росії та ін), де природний приріст є негативним, зростання населення здійснюється виключно за рахунок позитивного сальдо міграції. У США частка міграційного приросту в загальному прирості населення складає близько 43% (1,3 млн. осіб щорічно), в Австралії - 51% (119 тис. осіб щорічно), не менш важливе значення чиста міграція має для зростання населення Канади, Ізраїлю та інших розвинених країн. При цьому важливо, що міжнародна міграція забезпечує не просто збільшення загальної чисельності населення розвинених країн, а й сприяє зміні його структури, якщо враховувати молодшу вікову структуру мігрантів, а часто - інші, відмінні від старіючого корінного населення, демографічні установки на багатодітність. У зв'язку з останнім у 1990-і отримав розвиток термін "замещающая міграція" ("replacement migration"), що характеризує потенціал міжнародної міграції в компенсації негативних тенденцій демографічного розвитку приймаючих країн. Враховуючи сучасні негативні тенденції демографічного розвитку (перш за все, стрімке старіння населення), розвиненим країнам буде потрібно в рамках довгострокової перспективи забезпечити суттєвий приплив іммігрантів. 

Завершуючи розгляд ролі та значення міжнародної міграції населення в демографічному розвитку сучасного світу, зауважимо, що вона може зрости для більшості країн як за умови збільшення обсягів імміграції чи еміграції, так і масштабів тимчасової трудової міграції, а також вимушеної міграції.

Висновок

Двоїстість міграційної політики - це характерна тенденція сучасного розвитку міжнародної міграції населення, яка є багато в чому результатом усіх перерахованих вище закономірностей. При цьому підкреслимо, що стосовно міжнародних мігрантів проводиться взагалі більш жорстка і строго регламентованаміграційна політика, яка представляє собою систему спеціальних заходів, законодавчих актів і міжнародних угод (двосторонніх і багатосторонніх) щодо регулювання міграційних процесів, котра має на економічні, демографічні, геополітичні та ін мети. 

На сучасному етапі розвитку можна виділити три рівні міграційної політики: міжнародний, регіональний та національний (на рівні окремої держави). При цьому двоїстий характер міграційної політики виразно проявляється на всіх трьох рівнях: і на міжнародному рівні (як результат суперечностей між інтересами міжнародних організацій та національних інтересів окремих держав), і на регіональному та міждержавному рівні (як існування протидіючих тенденційлібералізації міграційних режимів всередині інтеграційних регіональних спілок і жорсткості їх міграційної політики по відношенню до громадян третіх, що не входять до цього об'єднання країн), і на національному рівні (як протиріччя між демографічними та економічними інтересами, з одного боку, і міркуваннями політичної і соціальної безпеки, з іншого).  Двоїстість міжнародної міграційної політики полягає, перш за все, в тому, що інтереси міжнародного співтовариства або окремих міжнародних організацій часто входять у суперечність з національними інтересами окремих держав. Як наслідок, багато прийнятих документи і резолюції на міжнародних конференціях довгі роки залишаються не набрали чинності, внаслідок їх ратіфіцікаціі незначним числом країн-учасників договорів. 

На регіональному рівні двоїстий характер міграційної політики виявляється у двох аспектах. Перший полягає в тому, що в сучасному світі в умовах активно розвиваються процесів регіональної інтеграції відбувається лібералізація міграційної політики, з'являються "прозорі кордони" в рамках регіональних союзів, забезпечується свобода переміщення населення і робочої сили громадян країн-учасниць через внутрішні державні кордони цих спілок. З іншого боку, в багатьох країнах світу має місце прийняття все більш жорстких заходів стосовно іммігрантів з "третіх країн", що зумовлено різними аспектами національної безпеки (в т. ч. боротьба з загрозами міжнародного тероризму, захист національного ринку праці). Другий аспект полягає в тому, що інтереси і завдання інтеграційного об'єднання в цілому можуть не збігатися або навіть суперечити інтересам його окремих держав-членів. Наприклад, позиція Великобританії з самого початку її входження до ЄС (1973 р) мала кілька особливий обмежувальний характер, що потім знайшло відображення в тому, що вона не підписала Шенгенську угоду. Або в північноамериканській зоні вільної торгівлі союзі НАФТА (США, Канада, Мексика) свобода пересування громадян, в т. ч. трудящих-мігрантів, між США і Канадою значно спрощена, в той час як можливості трудової міграції мексиканських громадян у ці країни істотно обмежені.  На національної рівні подвійність політики приймаючих держав проявляється, з одного боку, в тому, що політика відносно людей, які прибувають мігрантів стає все більш рестриктивної, з іншого боку, проводиться політика легалізації тих, хто в'їхав в країну раніше і нелегально працевлаштувався. Крім цього, подвійність національної міграційної політики також полягає в суперечностях економічного, демографічного і геополітичного характеру. Так, розвиток економіки, як правило, вимагає лібералізації міграційної політики, в той час як інтереси національної безпеки нерідко наполягають на її посилення, що особливо наочно проявилося після подій 11 вересня 2001 р. в США. 

На закінчення відзначимо, що забезпечення легітимного поля міжнародної міграції та раціональне використання наявної у мігрантів кваліфікації може бути досягнуто тільки за допомогою розумної, стратегічно вивіреної міграційної політики, що не допускає тріумфу націоналістичного атавізму над логікою економічного розвитку.