
- •1. Київський університет у період української революції (1917-1919).
- •2. Розформування університету на окремі вищі навчальні заклади (1920-1933).
- •3. Київський університет післявоєнного періоду (1944-1991)
- •4. Становлення Київського університету імені Тараса Шевченка як центрального вищого навчального закладу в незалежній Україні
- •5. Утворення і розвиток факультету (інституту) міжнародних відносин у Київському університеті імені т.Г.Шевченка за радянської доби.
- •6. Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка як головний навчально-методичний центр з підготовки фахівців-міжнародників у незалежній Україні.
- •7. Поняття та різновиди офіційно-ділового стилю
- •8. Імідж ділової людини та його складові
- •1. Значення зовнішнього вигляду у створенні іміджу професіонала
- •2. Основні вимоги до одягу ділової людини
- •3. Принципи та критерії підбору ділового гардеробу
- •4. Одяг бізнесмена у неформальних робочих ситуаціях
- •9. Зовнішній вигляд дипломата, політика, ділової людини
- •10. Загальні вимоги до ділового стилю для жінок
- •11. Принципи ділового етикету
- •12. Загальні норми поведінки в унів., в оф. Установах та під час оф. Заходів
- •13.Мовна культура як складова культури ділового спілкування
- •14.Правила та види вітань за нормами ділового етикету
- •15.Офіційні звернення.
- •16. Офіційні форми рекомендування, представлення за принципами ділового етикету
- •17.Країнознавство як сукупність міжгалузевих наукових досліджень країн і регіонів
- •18.Об'єкт і предмет країнознавства
- •19. Множинність предметів країнознавства. Комплексне країнознавство
- •20. Предмет країнознавства в галузі знань "міжнародні відносини"
- •21.Еволюція країнознавчих теорій і вчень
- •22.Зарубіжні національні країнознавчі школи
- •23.Країнознавство та країнознавчі школи в Україні
- •24.Типології та класифікації у країнознавстві
- •25.Історико-географічні регіони світу
- •27.Етнокультурні регіони світу
- •28.Духовно-релігійні регіони світу
- •29.Формування сучасної політичної карти світу
- •30. Основні лінії впливу геополітичного чинника на міжнародні відносини
- •31. Цільові та комплексні країнознавчі дослідження
- •32. Джерела інформації для країнознавчого дослідження
- •33.Географічне і політико-географічне положення країни як чинник її зовнішньої політики
- •34. Методами країнознавчого дослідження є:
- •35. Природні умови і ресурси як чинник зовнішньополітичних інтересів країни
- •36. Місце історичної компоненти в комплексному країнознавстві
- •37. Рівень економічного розвитку та структура господарства як чинники зовнішньої політики держави
- •38. Геоекономічні чинники в міжнародних відносинах
- •39. Характер політичної організації суспільства як чинник зовнішньої політики держави
- •41.Геокультурологія та геокультурне середовище країни чи регіону
- •1. Культура й географічні образи
- •2. Геокультурні образи
- •3. Геокультурні образи й цивілізаційні границі
- •4. Структура геокультурного простору: приклад Візантії
- •5. Геокультура й образно-географічна картина світу
- •6. Використані терміни
- •Геокультура
- •42.Етнічний склад населення та міжетнічні відносини як чинники зовнішньої політики держави.
- •1. Поняття етнонаціональної політики
- •2. Етнонаціональні відносини та проблеми національної політики.
- •43.Геоетнологія та геоетнологічне середовище країни чи регіону
- •44. Проблеми міграції населення як чинники міжнародних відносин
- •1. Збільшення масштабів міжнародної міграції
- •2. Розширення географії міжнародних міграцій
- •3. Якісні зміни структури міграційних потоків
- •4. Фемінізація міграційних потоків
- •5. Неухильне зростання і структурна нездоланність нелегальної імміграції
- •6. Зростання масштабів і розширення географії вимушених міграцій
- •7. Збільшення значущості міжнародної міграції населення в демографічному розвитку світу
- •45. Релігієзнавство як складова комплексного країнознавства
- •46. Георелігієзнавство та георелігійне середовище країни чи регіону
- •47.Аналітико-прогностичні можливості країнознавства
- •48. Аналітична довідка міжнародника-експерта з країни або регіону
5. Неухильне зростання і структурна нездоланність нелегальної імміграції
Однією з найбільш характерних сучасних тенденцій розвитку міжнародної міграції є неухильне зростання масштабів нелегальної імміграції. Незважаючи на активізацію міграційної політики та прийняття спеціальних законів, спрямованих на боротьбу з нелегальною імміграцією, за минулі понад 30 років масштаби нелегальної імміграції у світі не тільки не зменшилися, а навпаки значно зросли. Зростання нелегальної імміграції пояснюється різними чинниками. Однак основних з них є те, що суворий контроль за імміграцією при зростаючому розриві в економічному розвитку між країнами та існуючої потреби у дешевій робочій силі підвищують, з одного боку, стимули до нелегального в'їзду для працівників, а з іншого боку, до використання нелегальної робочої сили для роботодавців. У результаті в країнах з ліберальною імміграційною політикою, де залишаються легальні можливості імміграції (у тому числі Австралія, Канада, США), нелегальна імміграція є альтернативою для тих, хто не задовольняє критеріям відбору, хто не готовий до тривалого очікування дозволу на в'їзд або для кого нелегальна імміграція менш витратна; тоді як у країнах з рестрикційної імміграційною політикою, в яких можливості легального в'їзду або перебування значно обмежені (країни ЄС та ін), нелегальна імміграція для більшості потенційних мігрантів є практично єдиним способом поліпшити своє матеріальне становище. Все вищесказане веде до того, що для багатьох країн нелегальна імміграція стала характерним явищем сучасної дійсності.
Оцінити реальні масштаби нелегальної імміграції практично неможливо. Різні непрямі методи дозволяють дати лише приблизні оцінки, які можуть значно розходитися. Так, за оцінками експертів ООН, щорічно від 2,5 до 4 млн. чоловік перетинають міждержавні кордони нелегально, крім цього лави нелегальних іммігрантів поповнюють особи, які в'їхали в країну на законній підставі, але потім залишилися в ній, порушивши умови перебування. За різними оцінками, в даний час від 10 до 15% всіх міжнародних мігрантів (тобто від 20 до 35 млн. чоловік) знаходяться в країнах перебування з порушенням закону, в тому числі в США нелегальних іммігрантів налічується від 10 до 15 млн. чол., в країнах Західної Європи від 5,6 до 8,4 млн. чол., в Росії від 3,5 до 5 млн. чол., в Японії від 300 тис. до 1 млн. чол., на Близькому Сході від 1 до 3 млн. чол., в Південній Америці від 1,5 до 6 млн. чол. і т.д. Важливо зазначити, що нелегальна імміграція зачіпає не тільки розвинені країни. Від нелегальної імміграції не застраховане жодне держава світу, рівень життя в якому вище, ніж у найближчих сусідів. Так, наприклад, найбільший у світі "постачальник" нелегальних іммігрантів Мексика сама є країною прибуття для близько одного мільйона нелегальних іммігрантів з латиноамериканських країн, чисельність нелегальних іммігрантів в Аргентині налічує близько 800 тис. чоловік. В останню третину XX століття і на початку XXI століття проблеми нелегальної імміграції стають не просто злободенними, але і прямо пов'язуються з погіршенням умов життя корінного населення, зростанням злочинності, міжнародного тероризму та іншими негативними явищами. Це стало особливо помітним після трагедії 11 вересня 2001 р. в США, коли основною темою стала проблема національної безпеки і протидія міжнародному тероризму. Не випадково в останні роки нелегальна імміграція привертає найбільшу увагу з боку керівників розвинених країн, міжнародних організацій (ООН, МОМ, Європейський Союз, Рада Європи тощо), різних політичних діячів і вчених. Разом з тим проблема нелегальної імміграції не буде і не може бути вирішена до тих пір, поки на ринках праці країн призначення продовжують існувати ніші для незаконного працевлаштування, зберігається зацікавленість роботодавців (і держави!) В існуванні дешевою і безправною іноземної робочої сили, яка забезпечує зниження витрат виробництва, конкурентоспроможність товарів, "економію" на сфері соціального захисту. З іншого боку, економічна ситуація в країнах результату нелегальних мігрантів залишається постійно діючим виштовхує чинником. Все вищезазначене обумовлює структурну нездоланність нелегальної імміграції.