Тема 13. Методи організації виробництва

1. Поняття та умови вибору методу організації виробництва

Метод організації виробництва це спосіб сполучення організації виробничого процесу в часі і просторі як сукупності засобів і прийомів його реалізації.

Основними атаками методу організації виробництва с: взаємозв'язок послідовності виконання технологічних операцій з порядком розташування устаткування та ступінь безперервності виробничого процесу.

Організація виробничого процесу в часі визначається ступенем його переривчатості, яка залежить від виду продукції та технології її виготовлення.

Організація виробничого процесу в просторі визначається розташуванням (плануванням) устаткування (робочих місць), дільниць та цехів і залежить від виду продукції, кількості та технології її виготовлення.

У перервних виробничих процесах устаткування (робочі місця) можуть розташовуватись за однорідними технологічними групами (однорідними технологічними операціями) або за групами для обробки однорідних за конструкцією і розмірами*(масою) деталей.

Для здійснення безперервних виробничих процесів при виготовленні дискретної продукції устаткування (робочі місця) розташовуються за ходом технологічного процесу обробки деталей (складання складальних одиниць та виробів).

На вибір методу організації виробництва впливають такі чинники:

- номенклатура продукції, що випускається. При незмінній номенклатурі протягом тривалого часу доцільне застосування потокового виробництва, а якщо номенклатура змінюється постійно, тоді вибирають партіонний чи одинично-технологічний;

- кількість виробів, що підлягає випуску за певний період (рік, квартал, місяць, доба). Якщо, наприклад, передбачається випуск одного виробу на місяць, то економічно недоцільно організовувати потокове виробництво, яке потребує великих капітальних витрат;

- розміри і маса виробу чим більший виріб і його маса, тим складніше створювати технологічну систему машин та організовувати потокове виробництво;

- періодичність випуску виробів. За умови регулярного випуску вироби виготовляються ритмічно через певний. При нерегулярному випуску вироби виробляються через невизначені або різні відрізки часу, тому доцільно використовувати одиничний чи партіонний методи;

- трудомісткість продукції, що випускається. У разі значної частки ручної праці під час виготовлення окремих виробів, де неможливе застосування машин і механізмів, використовується одинично-технологічний метод;

- точність обробки та шерехатість поверхні виробу. При високій точності обробки та шерехатості поверхні вдаються до непотокового методу організації виробництва;

- характер технології виробництва. Технології штучного, серійного та масового виробництв безпосередньо вказують на пріоритети того або іншого методу.

2. Загальна характеристика методів організації виробництва

Методи організації виробництва становлять сукупність способів, прийомів і правил раціонального поєднання основних елементів виробничого процесу в просторі і часі на стадіях функціонування, проектування й удосконалення організації виробництва.

Метод організації індивідуального виробництва

Цей метод використовується в умовах одиничного випуску продукції або виробництва її малими серіями і передбачає:

- відсутність спеціалізації на робочих місцях,

- застосування універсального устаткування, розташування його групами за функціональним призначенням;

- послідовне переміщення деталей з операції на операцію партіями

Умови обслуговування робочих місць відрізняються тим, що працівники майже весь час користуються одним набором інструментів і невеликою кількістю універсальних пристосувань, потрібна лише періодична заміна інструмента, що затупився або зносився.

Основні етапи організації індивідуального виробництва:

Перший етап.Визначення типів і кількості верстатів, необхідних для виконання заданої виробничої програми Під час організації індивідуального виробництва точно встановити номенклатуру продукції, що випускається, важко, тому допустимі наближені розрахунки необхідної кількості верстатів. В основу розрахунку беруть такі показники, як знімання продукції з одиниці устаткування; кількість станко-годин, необхідна для обробки комплексу деталей на один виріб.

Другий етап.Узгодження пропускної здатності окремих ділянок потужності.

Третій етап.Організація робочого місця. Особливості організації й обслуговування робочих місць полягають у такому: налагодження верстата перед початком роботи, а також установка інструменту на робочих місцях здійснюється самими працівниками, при цьому робочі місця мають бути оснащені всім необхідним для забезпечення безперервної роботи; транспортування деталей має здійснюватися без затримок, не створюючи на робочих місцях зайвого запасу заготовок

Четвертий етап.Розробка планування ділянок. Для індивідуального виробництва характерне планування ділянок за видами робіт. У цьому разі створюються ділянки однорідних верстатів: токарські, фрезерні та ін. Послідовність розташування ділянок на площі цеху визначається маршрутом обробки більшості типів деталей. Планування має забезпечувати переміщення деталей на малі відстані і тільки в напряму, що веде до завершення виготовлення виробу.

Метод організації потокового виробництва

Цей метод використовується під час виготовлення виробів одного найменування або конструктивного ряду і передбачає сукупність таких спеціальних прийомів організаційної побудови виробничого процесу:

>розташування робочих місць за ходом технологічного процесу;

>спеціалізацію кожного робочого місця на виконанні однієї з операцій;

>передачу предметів праці з операції на операцію поштучно і дрібними партіями відразу після закінчення обробки;

>ритмічність випуску, синхронність операцій;

>детальна організація технічного обслуговування робочих місць.

Потоковий метод організації .можна застосовувати за дотримання таких умов:

- обсяг випуску продукції досить великий і не змінюється протягом тривалого часу;

- конструкція виробу технологічна, окремі вузли і деталі піддаються транспортуванню, виріб можна поділяти на конструктивно-складальні одиниці, що особливо важливо для організації потоку під час складання;

- витрати часу на операції можуть бути встановлені з достатньою точністю, синхронізовані і зведені до єдиної величини; забезпечується безперервна подача до ророчих місць матеріалів, деталей, складальних вузлів; можливе повне завантаження устаткування.

Метод групової організації виробництва

Цей метод застосовується у випадку обмеженої номенклатури конструктивно і технологічно однорідних виробів, виготовлених повторюваними партіями Суть методу полягає в зосередженні на ділянці різних видів технологічного устаткування для обробки групи деталей за уніфікованим технологічним процесом.

Характерними ознаками організації виробництва є:

- подетальна спеціалізація виробничих підрозділів,

- запуск деталей у виробництво партіями за спеціально розробленими графіками;

- паралельно-послідовне проходження партій деталей за операціями;

- виконання на ділянках (у цехах) технологічно завершеного комплексу робіт.

Сутність методу зводиться до відмови від виробництва продукції великими партіями і створення безперервно-потокового багатопредметного виробництва, в якому на всіх стадіях виробничого циклу необхідний вузол або деталь поставляється до місця наступної операції точно в необхідний час.

Основними правилами організації виробничого процесу є:

>виготовлення продукції дрібними партіями;

>формування серій деталей і застосування групової технології з метою скорочення часу налагодження устаткування;

>перетворення складів матеріалів і напівфабрикатів на буферні склади;

>перехід від цехової структури виробництва до предметно-спеціалізованих підрозділів;

>передача функцій управління безпосередньо виконавцям.