3. Планування прибутку під-ва.

Узагальнюючими фін. показниками діяльності під-ва є валовий і чистий прибуток.

Плануючи прибуток враховують внутрішні та зовнішні умови діяльності під-ва, тобто зміни мікро- та макроекономічних чинників.

Розрізняють пасивну та активну стадії складання плану прибутку.

Розроблення плану прибутку з урахуванням коректив, що враховують зміни зовнішніх і внутрішніх умов – це пасивна стадія планування. Активна стадія полягає у визначенні найбільшої прибутковості під-ва з урахуванням зовнішніх і внутрішніх змін.

Існують такі методи планування прибутку:

1. Прямий – прибуток розраховують за окремими видами продукції, що виробляється та реалізується. Застосовується на під-вах масового та великосерійного виробництва.

2. Планування прибутку на основі показника витрат на 1 грн. продукції – передбачається використання даних про виробничі витрати, реалізацію продукції за попередній період, а також очікувану зміну, що прогнозується в наступному періоді. Застосовується на під-вах серійного та одиничного типу вир-ва.

3. Економічний – дає змогу визначити не лише загальну суму прибутку, а й вплив на неї різних чинників.

Фін. результат, тобто прибуток(збиток) залежить від таких основних умов прибутковості:

- ринкові ціни на продукцію та послуги під-ва, які складаються залежно від попиту та пропозиції

- обсяг виробництва та реалізації продукції

- витрати на виробництво продукції.

3. Класифікація витрат.

Витрати підприємства є комплексним показником, в якому при плануванні повинна бути відображена велика кількість факторів, що впливають на його рівень.

За єдністю складу витрати поділяються на одноелементні та комплексні Одно- елементні - складаються з одного елементу витрат, комплексні - з кількох економічних елементів.

За видами витрати класифікуються за економічними елементами та за статтями калькуляції.

Під економічними елементами витрат розуміють сукупність економічно однорідних витрат у грошовому виразі за їх видами (це групування дозволяє відповісти на запитання, скільки витрачено на даний об'єкт).

Статті калькуляції „показують", як формуються ці витрати для визначення собівартості продукції - одні витрати показуються за їх видами (елементами), інші за комплексними статтями (мають декілька елементів). При цьому один елемент витрат може бути присутнім у кількох статтях калькуляції.

За способами перенесення вартості на продукцію

- прямі - це витрати, які можуть бути віднесені безпосередньо до певного об'єкта витрат економічно можливим шляхом. До них належать витрати, пов'язані з виробництвом окремого виду продукції (прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці), які можуть бути безпосередньо включені до її собівартості;

- непрямі витрати - витрати, що не можуть бути віднесені безпосередньо до певного об'єкта витрат економічно можливим шляхом. До них належать витрати, пов'язані з виробництвом кількох видів продукції (загальновиробничі), що включаються до виробничої собівартості за допомогою спеціальних методів.

За ступенем впливу обсягу виробництва па рівень витрат

- змінні - витрати, абсолютна величина яких зростає із збільшенням обсягу випуску продукції і зменшується із його зниженням. До них належать витрати на сировину та матеріали, купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, технологічне паливо й енергію, на оплату праці працівникам, відрахування на соціальні заходи, а також інші витрати;

- постійні - це витрати, абсолютна величина яких із збільшенням (зменшенням) обсягу випуску продукції істотно не змінюється. До них належать витрати, пов'язані з обслуговуванням і управлінням виробничою діяльністю цехів, а також витрати на забезпечення господарських потреб виробництва.

За календарними періодами витрати на виробництво поділяються на

4. поточні - це постійні, звичайні витрати або витрати, у яких періодичність менша ніж місяць;

г довгострокові витрати - це витрати, пов'язані з виконанням довгострокового договору (контракту ), тобто контракту, який не планується звершити раніше, ніж через 9 місяців із моменту здійснення перших витрат або отримання авансу

(передоплати);

г одноразові витрати - це витрати, які здійснюються один раз (з періодичністю шиє ніж місяць) і спрямовуються на забезпечення процесу виробництва протягом тривалого часу.

За доцільністю витрачання витрати поділяються на: г продуктивні - передбачені технологією та організацією виробництва, г непродуктивні - не обов'язкові, шо виникають у результаті певних недоліків організації виробництва, порушення технології тощо За відношенням до собівартості продукції

г витрати на продукцію - це витрати, пов'язані з виробництвом У виробничій сфері до таких втрат належать усі витрати (матеріали, зарплата, амортизація основних засобів гощо), пов'язані з функцією виробництва продукції;

г витрати періоду це витрати, що не входять до виробничої собівартості і розміщуються як витрати того періоду, в якому вони були здійснені. Це витрати на управління, збут продукції та інші операційні витрати.

За значимістю в системі управління підприємством:

-регульовані витрати, величина яких встановлюється керівником функціонального підрозділу та їх рівень в значній мірі підлягає впливу менеджера;

г нерегульовані - витрати, які не підлягають впливу на даному рівні управлінського контролю.

Витрати операційної діяльності групуються м такими економічними елементами

'г матеріальні витрати;

г витрати на оплату праці;

г відрахування на соціальні заходи;

<- амортизація.

> інші операційні витрати.

Це групування є єдиним для всієї промисловості.