59. Філософія і науки.

Успадкувавши від міфології і релігії їхній світоглядний х-ер, світоглядні схеми, а також весь обсяг позитивного знання, філософія разом із тим вирішує свої проблеми під іншим кутом зору, а саме з позицій раціональної оцінки. Як теорети­чно сформований світогляд, система загальних поглядів на світ у цілом, що передбачає існування різноманітних форм самовизначення людини, філософія є формою знання і має впорядкований хар-р. Цей момент суттєво зближує філософію і науку. Існують принаймні три аспекти щодо інтерприташ? питання про співвідношення філософії і науки. Перший аспект. Не можна заперечувати наукового характеру філософії взагалі, як одного із грандіозних проявів людського знання і культури. Ще Арістотель виділив із свого вчення логіку - науку про правильне мислення, психологію - науку про душу, етику - науку про моральне вдосконалення, метафі­зику - власне філософію. Висновок, одержані у філософи, служать не тільки засобом отримання наукового знання, але й самі входять у зміст науки. Не випадково багато відомих вчених у галузі конкрет­них наук є видатними представниками філософської думки. Досить назвати імена Піфагора, Арістотеля, Бруно, Коперника, Декарта, Паскаля, Рассела та інших. Другий аспект - взаємодія філософії і конкретних наук. Великі відкриття в конкретних науках сприяли інтенсивному розвитку філософії. Досить згадати той величезний вплив, який справили успіхи природознавства в Новий час або кін.ХГХ - поч.ХХ ст.на розвиток конкретних наук, причому як позитивно, так і негативно. Третій аспект - філософія і позанаукове знання, під яким розуміється паранаука, магія. Найбільший вплив паранаука має саме в критичні моменти розвитку суспільствата індивіда. Це пов"язано з тим, шо ларанаука дійсно виконує певну пси-хо- та інтелектуально-теоритичну функцію, служить певним зособом адаптації до життя в період соц. Та індивідуальної нестабільності. Тому байдужість до зусиль науки є виявом власної моральної убогості.

9.Функ. Філ.

Ф. концентрує в собі проблеми,питання,знахідки і сумніви,великі прозріння і істини, які завжди мають перехідний сенс і значення. За своїм походженням ф. проблеми, трансформуючись у ідеї, е конкретно історичними, а за змістом - трансісторичними, оскільки у всі часи та епохи мають вражаючу властивість бути зрозумілими, необхідними для людини будь-якої країни, етносу, часу. Аналітична ф. –виявляє помежові основи, які складають умови можливості всіх видів теоретичного і практичного досвіду. Рефлексивна ф.-перетворення прихованих допущень у предмет спец дослідження.Онтологічна ф.-введення фундаментальних гіпотез існування,визначення схем побудови дійсності. Гносеологічна ф.-розробленпя. оцінювання припущень пізнавального процес}. Інтегративна ф.-системне узагальнення та понятійна реконструкція різноманітності соціальної практики,багатства

культури. Методологічна ф.-філософія виступає як загальне вчення про метод і як сукупність найбільш запільних методів пізнання. Прогностична ф.- в ній формуються гіпотези про заг. тенденції розвитку буття і свідомості, людини і сусп-ва. Критична ф-я -поширюється не тільки на ін дисципліни , але і на саму філософію.