21.Філософія просвітництва IX ст.

В епоху Просвітництва увага філософів повертається віл проблем методології та субстанційних основ буття до проблем людського буття, буття сусп-ва, історії та перспектив розвитку, людства. Один із перших фр філософів-просвітників Шарль Луї де Монтеск'є визнає Бога лише "творцем та охоронцем" природи, який створивши світ, більше не втручається в його справи. Таке уявлення про світ отримало назву - деїзм. Він підкреслює, що людина є частиною природи І підкоряється її об'єктивним законам. На нога думку, природне середовище, кліматичні умови, характер грунту, площі, способу життя народів, визначають не тільки "дух законів", а й держ. правління Він розрізняє 3 види держ. правління: республіканське, монархічне та деспотичне. Фр. філософ-просвітник Вольтер Франсуа-Марі Аруе. завдання своєї філософії вбачає в розвінченності релігійної догматики, шо заважає людям будувати шаслине жіггтя. Важливе місце в філософії Вол^тера посіпають роїдуми про людину *к сусп. Істоту. Він стверджує, шо сусп. моральні „норми, юридично* політичні закони, які регулюють відносини між людьми, створюються самими людьми, а не-Богом; Жан-Жак Руссо, центр. Проблемою у ного творчості була проблема нерівності між людьми та шляхів її подолання. Майнова нерівність, поділ на бідних та богатих, на його думку, є першим щаблем нерівності. Другий щабель нерівності він лов'зує з виникненням держави.. Він вважав, що новий сусп. лад не може будуватися на насильстві. Людину Руссо розуміє як природну істоту, всі здібності та здатності якої обумовлені природою. Перевагу серед них-він віддає почуттям, а не розуму; Дені Дідро важливим його досягненням було вчення про універсальну внутрішню активність матерії, як і всі філософи-просвітники, Дідро велику умгу приділяє критиці релігії: вона не веде людину до справжніх істин, а підкоряє її свідомість забобонам. Іншими представниками фр.просв-ва також були: Жюльєн Офре де Ламетрі. Поль Гольбах-Пауль Діггріх Тірі і Клод Адріан

44.Ясперс "Смисл н назначение истории"

Карл (1883-1969), немецкий философ, представитель религиозного экзистенциализма, психиатр. Основную задачу философии усматривал в раскрытии «шифров бытия» — различных выражений трансценденции (непостижимого абсолютного предела бытия и мышления). Соотнесенность экзистенции с трансценденцией прозревается человеком в т. н. пограничных ситуациях (страдание, борьба, смерть).

Состоит нз 3-х частей: „Истоки истории_и ее цель”,”Духовная ситуация времени”.”Философская вера”. В них описьіваются конкретние исторические собития, ссилки на факти древності, общая картина развитня человечества;обьясняется вся история о позиции екзистенциализма,

Идея работи - подлиная связь между народами-духовная, а не родовая, не природная. Начало общей истории - зто „пробужденне духа”. Вводит понятие „осевое время”, начинается общая история человечества (пробуждение духа). Философия приобретает новую ф-цию: она должна связать всех людей духовно, с помощью «философской вери». Сущность и практику социализма Ясперс делит на 2 проявлення:

-социализм - коммунизм ( тоталитарное, насидьственное)

-социализм, осуществляющий благородние идеи постепенно в союзе, с демократнческим осуществлением добра.