39. Свідомість, як об’єкт філ. Аналізу

Довгі тисячоліття людство шукало відповідь на пит-ня, в чому ж полягає суть феномена свідомості, яка її природа, як вона виникла, і яке її призначення в світі. Відомо, що ідеалізм вважає свідомість активним началом матерії. Внаслідок цього свідомість наділялася надматеріальним, надприродним характером. Згідно з дуалізмом у світі завжди існували 2 самостійні субстанції-матерія і свідомість, незалежна одна від одної Свідомість, як і матерія, є вічною, вона не виникала і не народжувалась. Значний крок у розумінні природи свідомості здійснює матеріалізм 17-18 ст. Він розглядає свідомість, як пізнавальний образ, як відображення світу в мозку людини, як функцію організованої матерії. Матеріалісти завжди шукали спільність, єдність між явищами свідомості і об’єктивним світом. Спіноза розглядав свідомість як всезагальну властивість, атрибути матерії, яка тільки кількісно різниться на різних рівнях й організації. Нім класична філ-я. Гегель виходив з того, що свідомість особи необхідно пов’язана з об’єктом, залежить і визначається істор умовами. У марксистській концепції свідомість розглядається як функція головного мозку та як необхідна сторона практичної діяльності людини.

41. Теорія пізнання(чуттєве та раціоналістичне)

Проблеми пізнання досліджує розділ філ-ї під назвою гносеологія. Першим питанням гносеології є визначення природи пізнання: що є пізнання, що штовхає людину до пізнання, чи приречена людина пізнавати? У найзагальнішому розумінні пізнання постає як процес взаємодії свідомості та дійсності. Але результатом такої взаємодії можуть бути враження, почуття, певні емоції. Сучасна гносеологія вважає, що пізнання - це : - процес здобування знань, створення образів, моделей теорії реальності; - прагнення оволодіти реальністю, проникнути в її приховані підвалини; - бажання досягти найважливішого, найпозитивнішого для людини стану досконалості. Види пізнання: - житгєвс-досвідне пізнання; -мистецьке;- наукове;- релігійно-містичне;-екстрасеясивне. Отже пізнання у своїй діяльності постає як багатогранний та складний процес, в якому знаходять виявлення як духовні здібності людини, так і її найважливіші життєві зацікавлення.

Існує 3 рівня пізнання: - чуттєвий-це є фіксація окремих властивостей та ознак речей органами чуття людини відповідно до їх внутр можливостей. Чуттєвий рівень пізнання ще не творить знання, але дає пізнанню такий його компонент, поза яким пізнання неможливе. Навіть у занадто раціоналізованих концепціях гносеології чуттєвий рівень розглядають принаймні як імпульс до пізнання. Форми чуттєвого пізнання: відчуття, сприйняття, уявлення.;- раціональне-поняття, судження, умовивід. Абстрактне мислення постає спрямованим на виявлення та дослідження зв’язків, функцій та відношень між речами. Кожний із 2 рівнів пізнання засвідчує: кожен із них е необхідним, але не достатнім для пізнання в цілому, кожен має переваги, але й недоліки.

45 Проблема сенсу і мети історії в ф.

В осягненні історії в людини відбув. поглиблення самоосмислення: людина глибше розуміє духовн. світ через осмислення історії і її запам’ятання. Істор погляд ставить перед нами дзеркало, в якому ми знаючи минуле, краще розуміємо свою власну природу. Зміст історично пізнаного стає складовим моментом нашого буття У цьому і полягає основний сенс історії. Ніцше вважав, що в історії є багато безглуздого і ірраціонального, але не можна зводити історію до такого висновку.В історії існує багато геніального: прогрес культури, творчість геніїв філ., літ-ри., поезії, живопису, досягнення науки, техніки, мистецтва. Осягаючи минуле, ми знаходимо сили в тому, що було.Це, на думку К. Ясперса, визначило наше становлення.Відносно об'єктивного сенсу історії, то він, скоріше всього, на своєму шляху в часі мас певну об'єктивну мету, а час у ній поділений на епохи. Ніхто з людей не знає кінця часу, але ми знаємо, що цей кінець настане; адже наш дім (планета Земля) не вічна, до того ж багато що в історії відбув. стихійно, і самі люди немало здійсн. такого, шо приближує загибель Землі.

Мета і значення філософії історії в науках про сус-во, співвідношення з іншими галузями зумовлюються природою філос-істор. пізнання, особливостями не тільки об'єкта, яким вступає істор процес загалом, а й предмета цього пізнання. Філософія історії акцентує увагу на різноманітних виявах взаємовідношення об'єкта і суб'єкта. Завдяки цьому визначається, охоплюється й розглядається широке коло смисло життєвих проблем - від питання про долю людства до загадки сенсу 6уття окремої людини.