35.Осн.Філ.Направлення.

В залежності від першооснови філософів ділять на 2 категорії: матеріалісти та ідеалісти. Матеріалізм-протилежний ідеалізмові напрям, який виходить з того, що природа, буття, матерія є первинними, а свідомість, мислення, дух- вториними. Засновником вважається Демокріт. За його вченням весь матеріальний світ складається з атомів. Ідеалізм-напрям, прибічники якого намагаються довести, що дух, свідомість, мислення, ідеальне є первинним, а буття, природа, матеріальне-вторинним. Ідеалісти (головним у світі духовний процес). Ідеалізм є: об'єктивним, суб'єктивним. Згідно об'єктивного ід-му процес мислення йшов незалежно, він близький до релігії, але набагато тонший за неї. Всі глобальні проблеми відповідно можна класифікувати у З групи. 1:проблеми, пов'язані з відношеннями основних соц.спільнот людства(багаті-бідні); 2:проблеми взаємодії сус-ва і природи(забезпеченість енергією, паливом, сировиною, водою); 3:пов'язані із сис-мою "індивід-сус-во. Завдання-забезпечення співробітництва всіх країн і народів у вирішенні глобальних проблем. Планетарна свідомість здійснює корекцію цінностей(відчуття себе громадянином світу,

душі). Суб'єкт.ід.- абсолютизація окремих сторін людського існування. Згідно цього напряму людина має справу не з природою, а із власною думкою, переживаннями; єдиною реальністю є_ ідея, людська свідомість є суттєвою реальністю, поза якого нічого не існує. Представники: Юм,Берклі. Дуалізм-принцип філ.пояснення сутності світу, який виходить з визнання наявності в ньому 2х першоначал (субстанцій)- духу і матерії, ідеального і матеріального. Дуалізм в найбільшій степені характерний для філософії Декарта і Канта. За Декартом людина поєднує в собі дві субстанції-матеріальну і духовну. Пантеїзм (ввів Толанд)-філософсько-реліг. вчення, за яким Бог є основним безособовим началом, розлитим по всій природі, тотожним з нею або з її субстанцією. Основні засади: Бог створив все навколо із нічого .природа не може творити сама, себе, Бог вічний, постійний, світ пізнається, тільки після пізнання Бога, але Бога пізнати неможливо, пізнавати Бога можна тільки тлумаченням біблії, у світі йде постійна боротьба добра і зла). Фідеїзм-напрям філ.думки, який намагається підмінити знання релігією, поставити віру понад розумом, підкорити науку "релігії, використовувати наукові знання для захисту релігійних догм. В його основі лежить твердження, що наука дає лише знання фактів, явищ, вторинних причин, але не здатна розкрити первинні причини, пояснити найбільш глибокі джерела буття.

8.Категорії свободи і необхідності. Концепція свободи

Джерело зовнішньої необхідності-правила суспільного життя. Корінь внутрішньої необхідності-совість. Необхідність-фікція, яка не пояснюється ні історично, ні психологічно, не знаходить жодних виправдань ні в термінах культури ні в термінах науки. Питання життя, смерті, вибору, свободи обходять індивіда і наштовхуються на відчужені суспільні інститути. Щоб ненависть не стала мірилом любові, а зло генератором добра, потрібно вийти за рамки раціоналістичних схем створення універсальних обов’язків. Справа не в універсальності, а в гідності свідомості. Свобода, або відсутність пут, наявність безмежної, довільної ініціативи, є-духовна творчість. Плоть породжує плоть за необхідності, дух породжує дух зі свободи, власної величі. Наділена свободою волі людина самостійна, за покликом вершить суд правий і неправий. Звідси постає проблема свободи і відповідальності.Там, де субєкт є учасником групи, де через розподіл функцій у принципі неможливо передбачити наслідки, необхідна нова, некласична концепція відповідальності.Класичній концепції відповідальності співмірне поняття абсолютної свободи автономного суб’єкта, некласична концепція відповідальності має за свою паралель вільне суспільство, з вимогами якого необхідно рахуватися кожному.