97. Просвітницька і педагогічна діяльність огієнка

--Талант Огієнка як ученого й організатора проявився у справі відкрит-

тя Кам’янець-Подільського Державного Українського Університету. У Кам’янець-

Подільський Іван Огієнко прибув у березні 1918 р. як член комісії із заснування

університету

--гімназії для дорослих (директором якої був І. Огієнко) і курсів українознав-

ства. 4 липня 1920 р. відбувся її перший випуск.

--І. Огієнко викладав курс української мови на п’яти факультетах новоствореного університету, виступав перед робітниками

і вояками, волосними інструкторами.

--Як ректор він дозволяв усім зацікавленим кам’янчанам відвідувати вступні

лекції професорів і доцентів, які проводилися на початку кожного семестру в уні-

верситеті. Н

--Будучи міністром освіти, він дбав про обов’язкову початкову освіту, домігся

того, що кожні роковини народження Т. Шевченка ставали справжнім святом укра-

їнської культури в усіх школах

--І. Огієнко не залишав поза увагою сферу освіти й культури. Так, він сприяв фінансуванню студентського журналу “Нова думка”, державного театру, учителів, шкіл, комісій з підготовки словників і перекладу Святого Письма українською мовою, дбав про укомплектування універ- ситетської бібліотеки, збагачення музею мистецтва.

--І. Огієнко домігся організації університетської друкарні. Тут друкувалися

лекції викладачів, я

--Сам був взірцем наукової продуктивності. У 1919 р., крім кур-

су лекцій, він опублікував чимало важливих праць, які були відразу підхоплені

молодими кадрами інтеліґенції, – “Вчімося рідної мови. Нариси про мову укра-

їнську” (2-ге вид.), “Український правопис, його історія і закони”, “Рідна мова в

українській школі” (2-ге вид.), “Історична хрестоматія української мови. Зразки

нашої мови з найдавніших часів”, “Відродження української Церкви”.

Педагогіка І. Огієнка ґрунтується на розумінні природи дитини, сутності пізнавальних інтересів, історичного розвитку науки, а також особистій зацікавленості в позитивному розв’язанні питань національно- виховного процесу в українській школі. Своїми поглядами щодо засобів виховного впливу І. Огієнко засвідчує талант вченого-педагога високого рівня.

Огієнко відстоював дотримання в педагогічній діяльності дидактичних принципів наочності, науковості, систематичності, доступності, міцності знань, індивідуального підходу. Він продовжував справу, розпочату Я. Коменським, Г. Песталоцці, А. Дістевергом, К. Ушинським, С. Русовою в плані пошуку шляхів найефективнішого застосування згаданих принципів.

Навчання він розглядав як цілеспрямовану і організовану пізнавальну діяльність, пов′язану із засвоєнням необхідних знань.

Виходячи з оцінок І.Огієнком навчального процесу, можна виявити окремі педагогічні правила, які він обґрунтував під час роботи в системі освіти: йти від простого до складного, від відомого до невідомого; висновки учителя та учнів мають бути грунтом для дальшого повторення; вчити, опираючись на попередній досвід дітей, складні завдання розв′язувати у школі; впливати в процесі навчання на різні органи відчуття учнів.

Огієнко віддавав перевагу таким методам навчання, як бесіда, розповідь, пояснення, вправа, робота з книгою, використання посібників, дискусія, проблемний виклад матеріалу.